Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

і я теж
але. нині вівторок, отже, такі думки відсуваю в сторону.
ненадовго бо я собі спланувала вихідний четвер. До нього ще треба дожити. Нині окончатєльно прийду додому о 20.30, завтра раніше, але не менш "намилена", а четвер буде днем лафи, хорошої_мами, активного відпочинку і ще чогось чудового.
врочистість №1 - є готова їжа принаймні на сьогодні
врочистість №2 - прибрано, принаймні, на найближчі півгодини вперед
і ще багато є хорошого, но часу деталізувати нема.
всім гарного дня!

 

Врочистість - в мене вихідний! Їсти наготовано, ще тільки на вечерю реберця приготую (потішу чоловіка), тому з чистою совістю вишиваю сорочку, фільм на фоні дивлюсь-слухаю і мандаринки під‘їдаю
Зимово-новорічно-миколайкового настрою шось немає зовсім, хоча вечорами відчувається, що зима близько. Ну але то таке, настрій з'явиться в процесі)

 

в мене нині день "на побігеньках"- вранці бігала на фітнес, потім- з Марічкою в поліклініку на масаж, потм-додому, всіх нагодувала, зібрала середніх дітей - і знову в поліклініку, бо кашляли вночі, малого в садок не пустила з тим кашлем, боюся повторення бронхіту такого, як мали в жовтні, прийшли ми додому в виписаними ліками і купою рекомендацій, будемо лікуватися. На вечерю захотілося мені оладок пухкеньких, з молочком, особливо діти втішилися Тому врочистість- я нарешті сиджу, а не бігаю, діти нагодовані, посуд вимитий, уроки в дітей перевірені (ще усні читають). Завтра буде новий день, знову все бігом... але то вже зі свіжими силами

 

Я от на даний момент тішусь за тих, хто любить зиму

сніг, холодригу, цяпанину і т.п

- насолоджуйтесь. А я хочу лііііта, сонечка, тепла. Дитина кожного разу, як побачить трошки білого верещить "Пішли ліпити сніжки, витягай санки", а я прошу тУ канцелярію аби те біле поскоріше щезло. Як то перезимувати?
Найгірше, що нам до логопеда тепер в темну ніченьку і той холод собачий треба їхати....брррр. Та тішить, що хоч дитина в мене меньш болісно реагує на погоду , ніж я )), може тому, що зимовий.
Хто там хотів мандаринок і шампуньсіка- в мене усьо є, приходіть, а то я сама хіба мандаринки можу. В мене навіть олів"є є і сільодка, можна передHNY збацати.
В нас якась криза приладів в хаті), мій нетбук, малого планшет в ремонті і вже от хоче туди ж чоловіка ноут . І нарешті я буду мати нормальний інтернет, а то вже заколупало платити такі гроші за паскудну якість, то певно маленька врочистість
Всім гарного вечора, нічки спокійної і здоров"ячка на все най вистарчає

 

А в мене останні кілька тижнів - "на колесах". Я знову за кермом після довгої перерви. Як же ж страшно, краще б я пішки всюди бігала Але я вперта, мушу відновити навички, тому треба практикуватись через "не хочу", "не можу" і "боюсь"

Нєа, я теж зимова, але

Ніяк до тої зими підлаштуватись не можу, мені світлої частини дня мало, тільки розженусь - вже темно
Моя проза - хвороблива. Чоловік і діти мають ГРВІ, а я тримаюсь, ну бо мусить хтось їх обходжувати.

Чоловік в мене як в тій рекламі: "Кохана, дзвони до мами", лежить ледь теплий, міряю температуру - 36,9 А діти навпаки з 38-38,5 скачуть по хаті.

 

Ох, а мені відразу рука аж смикаєтьсч за чимсь важкеньким

може, тому, що мій ніколи не злягає, аж сама не раз сварюсь але то не про нього- постєльний лєжим

 

О, а я не відсуваю. Хочу, знач хочу. Але шампанського не люблю. Пиво і коньяк -- мої напої. Отже, вівторок. Робота здана, "Динамо" грає, пиво п"ється, крєпатура -- рулить (4 заняття у спортлайфі -- то вам не просто так!), все чекаю, коли ж ті м"язи звикнуть (як ходила на танці на пілоні -- то між 3 і 4 вагітністю було, -- то вмиирала від крєпатури, анальгін пачками пила, а зараз так терпимо болить)

Все готуюсь до свого ДН. Думаю-думаю... Пару варіантів мені у карму написали, але ж то мало. Дівчатка, ідеї, ідеї пліз!!!

Потішила мене @Smiwna -- таку красу дитині в садок зробила. Супер! Я, правда, не зізнаюсь, що то не я робила)))

 

нинішня проза - у відсутності тих вчорашніх врочистостей.
а вчора мене така проза спіткала, але написати я про неї не могла, бо вона полягала у вимиканні світла. Вимиканні світла в той момент, коли мені треба було роздруковувати матеріали для занять! Добре, що в голові процесор покручє будь-якого intel, і я вирішила від руки накидати все, що зможу. Я вже давно не калякала стільки від руки. І так дописую текстик і раптом ,відчуваючи себе майже_Вангою, кажу: от зараз допишу речення - і увімкнеться світло. І що ви думаєте - так і сталось. Так що по ходу у ворожки з 9 поверху (клієнти якої вже за..втомили мене, дзвонячи в домофон і благоговійно просячи відчинити, бо ж до НЕЇ) є серйозний талановитий конкурент. Шутю, звісно. Я тільки своїм можу щось ляпнути таке хороше, що збудеться.
А тим часом ми з Мурахом заступаємо в наряд на кухню. В планах - перше, друге і шоколадні цукерки. Вирішила не відкладати на завтра те, що можна з'їсти сьогодні А може, зроблю тільки начинку, (і з'їм її всю?)
а потім - позакидати на полиці все, що заважає ходити по кімнаті, - і вперед, по справах.
Люблю свої насичені дні, але вже хочу 19.00, коли я прийду додому, зроблю маску для волосся та імбирний чай, закінчу всі хатньо-дитячі справи і залізу у ванну...
всім гарного дня і щоб плани на вечір збулись!

 

До 01.12 маю вихідні!!!
Тому від сьогодні перебираюсь в тему смаколиків. Розраховую тішити своїх рідних і звітувати вам щодня)
А ще отримала замовлення Миколаю від доньки - дві конкретних книги Кінга і маю забрати з НП подарунок для чоловіка (теж на Миколая)
Сьогодні саме той день, коли ми з донькою проводимо день удвох - тому час величезної домашньої піци

(вже успішно з"їли)

(в думках не перестаю дякувати за рецепт, вчасно знайдений ще колись тут, на ДП - тісто божественне)))

, кіно і ще чогось, що не придумалось)
Всім всього того,що кожному потрібно саме цього дня!

А я пішла зі своєю піцою у смаколики)

 

Сьогодні ранок розпочався походом в Сінево, здавала кров на прогестерон. Так боляче мені взяла медсестра, щей погано мені стало, побіліла, дихати нема чим. Додому прийшла така ослаблена, зразу відключилась і спала до 11 год. Після обіду планую сходити на квартиру, може хоч одну коробку спакую, бо вчора не мала щось сили.

 

оооо, знайома ситуація))) я тоді витягаю купу таблеток, противних мікстур, смердячих мазей, полоскання на горло, люголь, гірчичники, банки, п*явкиі викликаю шамана. в мужа очі на лоба: НАШО? ну а я така віддана дружина декабриста: так ти ж хорий, то не жарти!!! і давай то все в нього вливати. Коротше, година такого лікування і ми вже здорові)))

не знаю які саме ідеї Вам потрібні, але я вже давно думаю про ДН і пейнтбол))) Можна собі таку розвагу організувати, але запрошені мають бути готові. А потім сауна...

В мене цей тиждень як в тумані... Я впадаю в сплячку. Деколи прокидаюсь щоб стратити гроші і знову баю бай)))
Нині навіть Сашко до школи не пішов. І я навіть відмазку придумала: він вчора пізно ліг і не встане. А той малий паразіт встав сам, пішов в туалет, а потім ЕТЕНШН!!!! без нагадування пішов вмиватись!!! ааааа, мені порвало всі шаблони)))) але ми все одно прогуляли, от така я мама))
В планах робота, мінімальні закупи, готування і завтра майже вихідний до кінця тижня, а понеділок я чекаю, бо буде ЗП і я піду купувати мужові подарунок на ДН. Тільки от проблема, що я не витримаю до дати, а віддам його швидше. Що скажете? переживати через це чи ні? Мені здається, він вже і так задовго чекає, бо я свій подарунок юзаю вже місяць)))

 

В нашій сім"ї це вже традиція))
Навіть жартуємо з цього приводу - типу,до чиєїсь дати ще може бути пару місяців, але якщо хтось з нас тішив подарунком-мрією, приправляв завжди словами: - Це тобі на ДН/річницю/8 Березня/Деньсвятогонероби...

 

Нє, з моїми домашніми не знудишся.. Вчора так мене налякали, що, певно, 2 сивих волосини додалося, серце чуть не стало, ще й на нервовому грунті червоні плями на лиці повилазили. Що я маю думати, як син спочатку їде додому з групою (ок, дзвоню додому - мовчок, але ще запас часу є), а потім бездоглядно стоїть на вулиці ("смєркалось..") за добрих кількисьтам км від мене. Дзвоню бабці - далі мовчок.. де вона, що з нею, куди послати дитину "мама, я тут піду на вуличку поки.." і ще 150 запитань.. Здогадайтеся, якою була реакція бабці (знайшлась, ттт, причому логіку її тогочасних дій я досі не можу зрозуміти..)? Правильно: "А що таке?" То не в забилам би, то наша проза прозова і щоденна.. Альтернативи якій немає.
Осьо сиджу поплямлена і думаю - то я неврастенічка, чи що? Треба буде випити собі вечерком пива якого.

 

Небеса мене чують - подзвонила логопед, в них якесь збіговисько в універі, тому відміняємо заняття сьогодні. Така врочистість привалила на мене. А тому проза прозова домашня: варимо/паримо/перемо і всьо такоє . Але в хатинці тепленькій і най там хочщо
І вам всім такого здійснення хоч маленьких і несерйозних бажаннячок сьогодні і великих також!

 

Гаряча кава,блискітки сонечка за вікном,тепла батарея - врочистості мого сьогодні!
Проза..А не хочу про прозу

 

в нас то вже як тій пісні Дзідзя: то тобі на Валенитина, і на восьме березня, і на день народження))) муж сказав що до кінця 2016 року він мене подарунками забезпечив)))

 

Мати Василева! Ви то бачите? Ви бачите, що там робиться. То фантастика. Чо я дура не пішла. Та чьо-чьо, бо пізно -- не хотіла дітей на свекруху залишати. 3-4. Хлопчики, тримайтесь!!!

 

хах, і в мене самий любимий кабінет - кухня. В кабінеті мені сидіти якось нудно. Тому частіше працюю на кухні. І паралельно можу щось готувати - я вже звикла робити кілька процесів одночасно

дівчатка, я вас прошу, не кличте снігу і ожеледиці. Дайте ще тих кілька тижнів нормально відпрацювати. Як починаються сніги, в моїй божевільні додається ще одна проблема - ні заїхати на територію підприємства, ні виїхати А ще як по-відгортають сніг і по-наставляють легкових машин, можна сісти в кабіні фури і плакати. Тому, я кожен день молюся, щоб до 26 грудня в нас була будь-яка погода, тільки не сніг і лід під колесами. А з 26 - нехай нам до НР випаде чудовий біленький, скрипучий сніжок.

ага, ми з Ю з кожним днем все більше і більше грузнемо в тих папках. І важкі вони зараза

а мене треба гонити, бо я зараз занадто багато часу проводжу в сидячому положенні. Дупа розповзаєься по кріслі або кухонному кутку. І почали боліти коліна. Як тільки почнуться затяжні канікули, УРОЧИСТО ОБІЦЯЮ, що буду гонити як лось. Як мінімум по 5 км в день на орбітеку.

ну і нашо так людей спокушати. Хочу, дуже хочу і олів"є і шубу і вінігрет і капусняк і розсольник і смажених вареників і дерунів. І всього то разом і відразу, але в окремих тарілках, так, щоб я могла колупнути там і тут і закрити очі і насолоджуватися смаком. І так, щоб то всьо не я готувала.

закрила одне око і мрію

Думаю, ви зрозуміли - проза, прозою поганяє і наздоганяє.
Завтра мала би бути врочистість - новий манікюр, але і то мені сьогодні виглядає прозою.По-ідеї мала би тішитися, але зараз такий період, що мені абсолютно не хочеться ввечері нікуди пертися. НО, з такими пазУрами

інакше то вже назвати не можна

ходити не пристойно. Тому - манік - маст бі.
З врочистості хіба те, що в хаті тепло, їсти є шо, камін палиться. Гектор бачить, як ми дрова до хати носимо, то по-трохи складає під дверима. Так весело дивитися, як він величезні дровини в зубах дягне під двері, а як вже зовсім не може, то катуляє. Сьогодні так чітко підпер вхідні двері, що виходили зранку через балкон. Зато вигулювання Цезара зранку з першої спроби виглядає приблизно так

:

Перший раз він висуне голову на вулицю і втікає назад в ліжко, другий раз навіть до дверей не підходить, йде в ванну, дивиться в вікно і втікає на диван до каміну, а вже за третім разом, я його насильно виганяю на ранково-обідню прогулянку

Зараз ще пів годинки повишиваю і спать. Все, що не дошила згребу в охапку і перед маніком занесу до своєї кравчині

просто фантастично, що вони в одному приміщенні знаходяться До 27 грудня все має бути готово, спаковано і передано "кур"єру".

Наразі всім солоденьких снів, а мені ще трошки сили і натхнення.

 

Сиджу на роботі і мрію як буду вдома робити якісь декори до Нового Року. А приходжу до хати і ... нічого не роблю . От де вдома взяти натхнення, а головне - час?! Бо не встигнеш щось приготувати поїсти, як треба вже йти спати. І так кожен день.
Із врочистості - почала читати книжку. От тепер багато роздумую чи то вже пізно щось міняти в житті, чи ще можна ризикнути. Тільки от проблема в тому, що ризикувати я боюся. Не авантюристка я. Люблю, щоб все було по плану. Шкода, що не все так буває... Чи навпаки то добре?!

(То я про роботу думаю. Щось працюю-працюю, а прогрес такий мінімальний, що я вже задумуюся чи правильний шлях я вибрала. Жити від з/п до з/п і постійно рахувати, відкладати, на щось збирати - трохи починає напрягати... Але кардинально міняти фах я зараз мабуть не готова, бо то треба ще знати до чого маєш талант... Ех... Піду працювати далі...)

 

А я думала, що ти на футболі))))) Ти ж така фанаткаЯ не дуже велика любителька, але матчі такого рівня люблюНаші хлопці молодціХоч я і здогадувалась, що вони таки програють, але досить гідно це зробили. 3-4 це зовсім таки непогано. Вчора в центрі було море фанів з різних країн, на кожному кроці було чути різні мови.
Надворі так холодно, але мороз без снігу, то щось не то. Так би вже сніжку, такого лапатогоІ романтики, хочу романтики