Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

я знаю ліпший віршик:
падав сніг на поріг,
кіт не знав що білі мухи налетіли!
то Саша придумав ще в садочку)))

Що я вас скажу? Юхууууу!!! Робота закінчилась

манюній урок в суботу не рахується

.
Зараз витрясти себе з піжами

(як добре що мені не треба камери для уроків)

, втрясти себе а нормальні лахи і забрати дитину зі школи

тут я хочу подякувати своїй мамі за ранкову доставку дитини в храм науки

Робота тішить, бо мої учні такі всі розумахи, гарно здають екзамени (97 і 98 зі 100 то таки кльово!!!)
Вчорашня зустріч з коліжанками зарядила позитивом надовго!!! Люблю їх, моїх шалених! Ми вчора навіть подоляночку співали і танцювали))) Тридцятка на носі, а в голові років 12! Але воно того варте.
Всім гарної п*ятниці і дооооооовгих вихідних!

 

якби ви чули, як ми вчора виводили "Ой, у вишневому саду"
а голоси в нас доціком сильні, дзвінкі, чути далеко, напевно, ггг
тому тепер є два варіанти розвитку подій: або ми станемо знамениті, або сусіди почнуть масово і дешево продавати квартири
Вареників вчора наліпили, як з переляку, частину заморозили, бо їсти їх два тижні підряд якось не тойво. Всякого-різного понаготовляли, тому кухонна проза сьогодні вже врочистість
Трохи попрацювала, але застуда ще дає привід трохи сачкувати
Винце чекає в холодильнику вечора, доцік компасує мозги дивитись з нею фільм (всім, хто порадив "Бібліотекарів" окреме цьом, я вчора доціка нейтралізувала на 4 год)
Так що суцільна врочистість, чого і всім бажаю

пи.си. ніхто не в курсі, чому коли мені треба зробити бомбезну укладку, з використанням примочок-припарок-щіток-бігудів-прасочки-і тони різних пшикалок, виходить єрунда, а коли я хвора, нікуди не виходжу, чешусь раз в два дні (ну, добре, кожен день), то встаю з укладкою моделі перед фотосесією? яке то життя несправедливе, скажу я вам
Гарних вихідних!

 

знову п*ятниця, і куди той час біжить?
навіть не спам*яталася, а малявочці вже місяць скоро. трохи мучимося з кольками, тому дуже зараз бракує мені сну. але то таке, посплю на пенсії

може

вчора було капець як зле мені-застій чи щось типу того. думала, що вже такого не буде, бо ж ГВ нонстоп 2 роки плавно перейшло від однієї доні до іншої. а ні, таки не плавно. вчора як "бахнуло" молоко, такі приливи і всі прЄлєсті застою на лІцо добре, що прийшла моя золота мама і бавилася з К, а я лиш займалася собою і малявкою.
трошки вишиваю сорочечку для Квітусі. мабуть не встигну до хрестин, але нічого. вдягнемо сорочечку старшої сестрички,а новенька вже буде на Різдво.
в неділю маємо хрестити наше чудо. приїдуть чоловікові батьки, то матимемо трохи гостей
а нині я ще трохи відлежуюся. добре,що К трохи бавиться сама або біля мене, а манюня спить

надолужує за ніч

. їсть не готую-подоїдаємо все, що є в холодильнику

, а там греееечка, ех...

. вже завтра подумаю що готувати і візьмуся до праці

такі от мамські будні в мене...
гарного завершення робочого тижня і приємних вихідних усім!

 

Проза №1 - в мене болить зуб. Несподівана проза з елементами жилетки - в мене, виявляється, алергія на анальгін. А так - одні врочистості. Синулька йде на перші в його житті шахові змагання (нічого, що це тільки в рамках їх гуртка, головне, що має величезний ентузіазм до тої справи). А я планую ще зробити один робочий ривок і з чистою совістю - у вихідні. Які будуть страшенно прибиральними. А все тому, що ми з Павлом не можемо знайти одну конче потрібну йому річ. І в її пошуках, відчуваю, перевернемо хату догори дригом, а потім все зразково поскладаємо. І то часом треба. Бажаю всім гарних вихідних, любіться і не перепрацьовуйтеся!

 

Золоті верби! І тим все сказано!
Вимахуюється пральна машина, виливала горячу воду в ванну трісла емаль, глибоко і великий кусень.... Тепер боюсь близько підходити до плити, бо ще як вона вимахнеться, то моя дитина лишиться сиротою, бо я того не винесу. Ну що за день?!

 

В гуцулів є традиція - всіх дітей в сім'ї хрестити в одній сорочці, щоб дружні були. Можете це сприймати як позитив

 

Побігла зранку в Візовий Центр, щоб спіймати здавання своїх док.
3 години життя- і доки подала.
Ще забрати паспорта з тими візами(мужа забере слава Богу) і рік спокою від того "чуда".

Дякую, оце я в списку пропустила.

Так, так, так.

Ага, дякую, тримаюся.
Мужа вже прийшов, зараз допишу все, що хотіла і піду триматися. Цікаво, що нині хорошого мені приготує?
Сніжок, та? Щось я його нині ніц не бачила(хіба як з балкону ще зрання), піду завтра пошукаю.
Хто зі мною?

 

Юхуууу - суботня п"ятниця йде до завершення!Але до якого?Навіть дуже собі вдалого)
Прибирання завершено

(вже давніше, ще один коврик провітрюється, зараз занесу)

залишилось в душ і в ліжко, хоча спати довго не буду,так як чоловік ще не виїхав з Києва, але однозначно буде повертатись сьогодні. Буду хвилюватись.
А зараз маємо дівич вечір, зі всіма дівчачими витрибеньками:я, мама і доцька!
Хватило мені ще натхнення на одну супер-пупер страву, завтра пообіцяла дубль 2, ну бо дуже посмакувало нам всім)
Готується дуже просто, я ще приправила малу натхненням,що це романтична страва і коли в неї буде романтичне побачення (ну вже дуже романтичне)), то можна приготувати цю супер грушу)
Взагалі, я груші люблю з самого малечку, з такого,наскільки я себе можу тільки пам"ятати.Літні історії з цими плодами завжди закінчувались плачевно для мене, потім для моєї бабці, потім для батьків.Справа в тому, що у бабці в селі, яка мешкала на Хмельниччині, росли дві великі груші, старезні дуже, з року в рік я не могла дочекатись, коли вони достигнуть і тому, як тільки якась груша падала на землю, успішно направлялась мною в рот, немитою,зеленою.

Кароч,літня процедура була стандартною:понос, рвота,швидка,дзвінок в Тернопіль батькам ридаючою бабці, типу,ой не вберегла дитиноньку))

Але!Мені це не відбило любові до груш,хоча привило правило куповані продукти мити з милом

(маю такий бзіх)

А тут ще надибала такий рецепт) Я вже кучу фото викладала з ними, ну бо ці чудо плоди гармоніюють і з сирами, і з м"ясом, ну і у випічці само собою.

Ну во,закінчила,як завжди)
Нехай прибуде з вами романтичний вечір!

 

Суботній спокійний ранок, хоча ще темно. Мої всі ще сплять, а я з кавою на ДП, насолоджуюсь тим ранком, коли ніхто нікуди не йде.
Чекає мене прибирання і готування, прання і прасування, але то таке, суботня робота.
Вчора трохи покупок зробили, діти до зими готові. Тепер треба думати над Миколайчиками.
Всім гарних вихідних.

 

Нарешті спокійна субота, бо попередні два дні були, як в анекдоті, "боюсь іти в туалет".
Почалося все з того, що засмерділо газом. Причину смороду ми знайшли і "ґосподар" запалився бажанням швиденько то поремонтувати

бігав по хаті, підскакував, типу я сильний, я супермен

. Поломка незначна, взагалі навіть не поломка, потрібно було дотягнути гайку в місці, де шланг з'єднаний з тою всьою фігньою всередені. Дотягнув...Шланг перекрутився і став поперек. Рудому то не понравилось, і він вирішив перекрутити гайку і шланг в тому місці, де йде з'єднання шлангу з трубою. Сіла єсть, ума нє нада. Перекрутив так, що перетиснув шланг і він вєрняково почав пропускати газ. Тут вже ніяка гайка не допоможе. А в мене ПМС... Я розплакалась, Рудий образився, бо я образилась

Санта-Барбара, млинець

. З горем пополам заспокоїли нерви

я коньяком, Рудий вином

і полягали спати в піжамах.
Зранку епопея зі шлангом продовжилась. Збираюсь на роботу... Починає розходитись замок на спідниці. Я шлякую, в той момент дзвонить Рудий і каже, щоб я поміряла той шланг, бо він забув і не встиг. Сказати, чим я міряла? Ниткою! Бо рулетки не знайшла

зате чим я міряла подумки

. Та справа мені не пішла, я подзвонила до Рудого і розплакалась. Взяла ту нитку і почапала на роботу. По дорозі відвалилась мені набойка. Приїхав Рудий, забрав нитку і чоботи. А мама передала коє-шо на АС-2. Як я чарівно виглядала в зимовій куртці, спідниці і рагульських блискучих прозорих шльопанцях! Попросила співробітника, щоб пішов до водія автобуса і забрав мені торбинку. Приїхав Рудий, бо забув ключі від хати і забрав їх. І сиджу я така на роботі, боса і без ключів.
Та вже до вечора ніби все налагодилось. Я була взута і ми поїхали в Сільпо. То шалене поскандалило там з якимось чуваком за паркування, я стояла і червоніла. Потім почати ричіти до мене. А я шо, я подивилась як на полувумного. Він ще раз знайшов того чувака і таки випустив пару

Стою, дивлюсь на то всьо та й думаю: "Старий, що рипаєшся до пацана. Зараз як двіне, то я тебе не позбираю." Але це все подумки

.
І вже до вечора був спокій. Накатала вам тут роман цілий. Сьогодні суто хатня робота. В мене. Пацани по стриху товчуться. А йду, щось зварганю їсти, а то з холодильника навіть миші повтікали. Не цікаво там.
Ваша ДВ

 

Хотіла я тішитись що все в нас спокійно, але є одне але... Вкрали нам з підвалу велик(((( Один лишили, другий забрали. От що казати? Ай, нехай вже на тому велику все скінчиться.
В планах закупи і вариво. Може ввечері з друзями зустрінемось, стрес знімемо.

Надіслано від мого Lenovo S90-A, використовуючи Tapatalk

 

В мене тепер всі суботи врочисті чому ? - вже писала вище))
Отже, я врочисто: спакувала посилки на укрпошту і відправила з ними коханого з дому; переділа з піжами, нагодувала і вручила к-ка сотень дрібних детальок лего малюку, а сама мала б працювати в інеті, але я зайшла на сайт із дит.одягом і все мені одразу стало потрібне для синочка ( тільки ще б десь спонсора на ті к-ка тисяч моїх побажань, що вже закинула в корзину знайти).
Вчора вперше спокусилася на розпродаж з нагоди Чорної п"ятниці та купила синульці в інетмагазині куртку зі знижкою в 50% - тепер з нетерпінням чекаю чи мої сподівання справдяться і чи півгодинне вмовляння чоловіка "Ну давай купимо! Вона така класна.." і бла-бла-бла не було даремним
Плани на післяобід мабуть як в більшості дівчат - готування, прибирання, ручне прання, прасування - одним словом нічого цікавого(((

 

Я на кухні, ноут на кухні, пиво на кухні . Погода шепче, щоб заритись в ліжко. Але я тримаюсь.

 

Поклала малу спати. Їм торт "київський" (не з Києва, а з сусіднього кіоску, але дуже пристойний). Жду чоловіка з футболу. Я от писала у іншій темі про форумівку -- що завтра буде рівно рік від Першої Дружньої форумівки, яка відбулась у "Челентано". Ніхто не відписав. Жодна душа.... Я би образилась, якби не згадала, що у моєї свекрухи ДН (я і минулого року з форумівки така хАроша до неї поїхала). От не знаю, що подарувати. Чоловік щойно десь там лазив по магазинам -- але нічо неналазив. Гроші не хочу. То, хіба, коли реальна криза -- можна гроші дарувати, а так ні сама не люблю отримувати, ні дарувати. Але ідей нуль. Тапочки, колготи, дезодорант, шкарпетки і кухонний рушничок..... Дибілізм, а інше в голову не лізе.... Одяг? Я їй раз подарувала таку дуже модну кофту. Але я так бачила, що вона їй не сподобалась. Вона її вдягає хіба до мене -- щоб показати, що подарунок носить. Тому може в кого є ідейка ідейна?

 

Прийшла я сюди, бо в жилєтку не хочу. Але на мене останнім часом все так навалилося, що в мене постійно очі на мокрому місці. Відчуваю себе загнаною в кут, але в тому є й моя вина. Не має в мене сил боротися за світло в тунелі.

 

Як і в нас. Якісь порєдні злодії, всьо не беруть, діляться))).

 

Нема сили триматись. Я ще на кухні. До прибирання і прання ще не бралась...
Ледь змусила себе винести сміття. То тепер повноцінна прогулянка. Колись на Огірковій були смітники, недалеко від вокзалу. Тепер тра топати до школи і навпростець - то три сєкунди дєла. Але з переритою дорогою в обхід - то займає шмат часу. І болото, навкруги болото.
Геть чисто прозова субота.

 

ми дарували гарну скатертину льняну з вишивкою, шарф улюблених кольорів... казала, що сподобалося.

і ніби тішилася

а ще, думаю, моя свекруха раділа б гарному вазонку, бо дуже любить кімнатні рослини... подумайте, що любить Ваша
в нас без змін-кольки, рьови вночі, я бобік, завтра хрестини, а я така красІва
хату прибрали. пізніше щось підварю на вторЕ і спечу щось на десерт. всі сплють. дітьо на мені, решта по своїх місцях))
а я хочу солодкого. завтра буде мамин медівник з сметанковим кремом. вже недочекаюся

 

точно. Дощ, калюжі, холодно. Зранку, ну як зранку, в 12 год, зганяла на базар, віднесла пуховик, що вчора купила. Щось він на мені не альо. Чекаю інший, такого веселого жовто-гірчичного кольору, хай вже буде. Тим більше не дорого і наш виробник. Бо віддавати 4 тис за Китай я не готова, жаба тисне. А до Львова їхати не хочу. Сижу дома сама. Музчіни від мене порозбігались, бо я сказала, що вони мене нервують. Прийшла з базару зла, посуд непомитий, сидять , мене чекають, як діти малі. Муж закатарений погнав на роботу, просила не йти, та де- я ж тебе нервую. Ну і ладно, кому гірше.

 

Ага, добрі такі... Там ще один велик був, перфоратор мужа і Сашкові санки. Ну і всі запаси в банках. Відвезли то все крім закруток до брата, там хоч під наглядом буде.

Надіслано від мого Lenovo S90-A, використовуючи Tapatalk