нічого собі от вам і невеличка вага. моя доця з вагою майже 4,5 кг народилась з голівкою всього 36. В неї були крупні плечики і товста дупця і ляжки, а голівка досить невеличка. І шиї майже зовсім не було - самі складочки старший мій - Дмитрик - мав 37 см голівку при 3.600, Сергійчик 38 см при 4.200 також маю жахливий варикоз.
мої родились не товсті, зате потім потовстіли відразу. в мене до вагітності його не було, виліз під час другої вагтності. Коли потрапила в роддом, то казали що він просто жахливий. Казали що прийдеться поставити метелик у вену, на випадок розриву варикозної вени, що можливо прийдеться вводити негайно кровоспинне . Але вони нічого не встигли, я влетіла в родзал із сильними потугами і відразу ж родила. На третій день після пологів той варикоз здувся. Зараз і сліду не лишилось.
розриви розривами але вони кожну другу "чікають", читала на одному форумі, писала жінка яка сама акушер, під час їхньої практики епізіотомію робили практижно кожній жінці, так сказати для навчального процессу матеріал організовували... тут взагалі знаєте... тварі вони не люди. колись за ширмою підслухала розмову двох травматологів, один казав до другого що мол з людьми не густо, а той його заспокоїв, що везуть дівчинку 15 років доньку лісничого з переломом тазу, каже а там спиці то сьо... Мій брат вчиться в Богомольця, чесно вам скажу він баран, як він ті модулі здає з горем пополам з бідою, що він буде робити з людьми... аж страшно
З таким відношенням точно на "тварь" натрапите. До пологів треба готуватися не тільки фізично, а й психологічно. Вам дівчата правильно писали, міняйте відношення до вагітності, і до оточуючих, і вам пощастить з хорошим ставленням і вдалими пологами.
в мене відношення якраз те що треба, без іллюзій з грошима наперед себе... ви напевно медик. Я на ото "пощастить з хорошим ставленням" не розраховую, це не рулетка, пощастити може якщо мій організм не підкачає. І не треба мені казати яке в мене ставлення до моєї вагітності, не подобається не читайте, не відповідайте. В мене немає кого спитати і з ким порадитись. А по лікарях я не ходжу.
Ні, я мама з досвідом а організм дуже залежить від вашого психологічного стану Я так і роблю , але тому час від часу все-таки відповідаю
на рахунок розрізу у мене був і це найболючіше що було на пологах по причині що робили його у стані спокою не в схватку і не в потугу я заверещала як різана так воно і було лікар і акушерка переглянулись очі в них були великі бо всю ніч я вела себе чемно не ричала не пищала все слухала ,а тут таке для мене був шок після народженя дитини коли його вже забрали і почала відходити плацента було теж не приємно так би мовити по свіжій рані ,а ще ябоюсь уколів а як ви розумієте щоб зашити колять обезболююче всі шість уколів підряд і на тому неприємні відчуття закінчились на наступний день лікарка виписала свічки з знеболювальним але вдже у інше місце відповідно болі не було дискомфорт від думки що там рана ну і не сідати два тижні це найгірше.Одним словом сам розріз можна пережити спокійно головне правильний настрой і хорошу акушерку якщо ще раз треба буде різати я заперечувати не буду заживе але тепер щоб в потугу тоді не болить , \\\
У мене залишився був досить великий і зараз пройшло майже 7 років його добре видно рубець десь на 2,5 см .в довжину
боюсь вибачте в туалеті потужитись не те щоб такі маніпуляції... можливо на нормальному терміні коли страх за дитину не такий сильний я б це все і зробила...[/QUOTE] а мені лікар з жк коли ставала облік говорила в туалеті не тиснутись то під час вагідності з тим була дуже обережно ну принаймні перші місяці 4 мені це чомусь дуже добре запамяталось
"тихо сам з собою" поговорю тут читаю форуми, відгуки про лікарів, розповіді про пологи. Враження таке, що окремо про зменшення ризику травм не дбає ніхто. Бажання народити без розривів багато ким сприймається за егоїзм "та мама має бути готова життя віддати за дитину, не те що одне місце" (с) Немало жінок і самі вважають, що епізіотомія - це практично обов'язково і навіть добре, і головне тут - як зашиють .А ліпший лікар - це той, який ліпше зашиє. Про позицію в пологах відгуки нерідко зводяться до того, що "самій було зручно на кріслі". Я не заперечую, що так буває. Але якщо я свідомість втрачаю від позиції на спині, то мені що - відрубатись при лікареві треба, щоб це довести? І мені дуже, дуже дивно, що люди з вищими медичними освітами і знаннями анатомії, які мали би бути на порядок кращі від моїх, вважають розриви чи їх відсутність виключно "справою везіння". Ну от як же так... Це в домашніх пологах можна казати про "так вийшло" при тому норма - якраз щоб вийшло добре, але виключати ймовірностей зовсім не можна. А в лікарні мало би бути щось... не знаю - щось краще? Щось більш облаштоване для пологів?
Так як пологи в мене будуть перші, то слово "розриви" звучить страшно. Покищо не читаю розповіді про пологи,то не знаю до чого готуватися. Ну хоч переважно всі знайомі кажуть,щоб і не починала читати, бо буде ще більш страшно)
По-хорошому - це дійсно не найстрашніше, і далеко не найголовніше, що буває в пологах. І взагалі необов'язкова програма. Надрізами в ПБ грішать по-чорному. Розповіді можете не читати, але тоді підіть до доул на курси, читайте Сірзів, Одена, Ану Мей Гаскін. І потім таки варто послухати куди посилають всі плани пологів лікарі в ПБ і як маніпулюють. Ну щоб знати пісню, і що з цим робити. --- дописи об"єднано, 27 Березень 2018 --- До допису @cjomcjomka - "чудово зашив" це в нас верх похвал, і ще "кожен день заходив". А чому різав, чи чого жінка порвалася, то це вже не лікар винен. Сама не так тужилась.
Родила в січні.Не знаю чи то везіння , але народила без спайок та розривів.Роди перші.Теж начиталася різного,бо в тому плані була зелена.Але слухала свого лікаря і все добре обійшлось.Три потуги і дитя лежало на мені..
я знаю, що я тужилась годину. Весь цей час "туди-сюди" (в розповідях про "врятували" нерідко читала, що саме в цій "складній ситуації" робили розріз, "були змушені витиснути" - і "дитинка народилась фіолетова" (так чудовий же колір, фіолетовий - це ж не ціаноз), але "дякуючи лікарю від Бога, все добре...") Я знала, що до моменту коли проріжеться, це може тривати реально довго. А від часу коли весь діаметр голівки стало видно - Віруся вилетіла за одну. --- дописи об"єднано, 27 Березень 2018 --- та це просто нормальні речі, про які пишуть з досвіду - і які працюють. та ні, щось ніяк не получівається Щось мене на ту тему прорвало. Я, між іншим, думаю, що мої дрібні тріщинки були власне через те, що ота остання потуга була така - "майже на мус": я знала чомусь, що не можна її лишати отак "прорізаною" і треба витужити швиденько. Це було не боляче, але дуже велике зусилля. Але ж це зовнішні маленькі тріщини (!) від 4,5 кг (!) за одну потугу (!). А не "профілактичне епізіо" при "крупному плоді по УЗД" І то на третій день такий дискомфорт був, що я уявити не можу, що таке шви... прошу вибачення, щось пробило...
Та всьо вони в курсі. Але ж неудобно. 2 чи 3 рази доула передавала прохання щоб спинку підняли..бо мені було незручно, а не всі ж можуть навіть сказати, що їм щось не так..не мають права!
