От з подарунками це точно проблема. Мої свекри приїжають не часто (на щастя) і реально привозять кучу хламу. Все нове, можливо навіть не дешеве, але нам не потрібне. Я реально все викидаю. Мені шокода, але чоловік каже що це проява їхньої турботи і їм нічого не казати що щось не таке.
А чому Ви вирішили, що мене то аж обурило? Я просто написала з гумором, думала, всі зрозуміють. Дужечки-смайлики в кінці речення бачите? Так, звичайно, я погоджуюся. Але чайник з магазину "Все від 1 гривні" - то і якість відповідна, правда? Невідомо, який там матеріал, чи не токсичний він, чи безпечно пити прокип"ячену в ньому воду. Ми, дорослі - то ще півбіди. Але ж є і дитина. Отут я промовчу. Не хочу розводити холівар. Все, йду звідси. Бо це вже котрий раз, що схожих ситуацій-дописів багато, а бачать чомусь тільки мої, причому в негативному ключі.
Не ображайтесь, просто Ви часто пишите що дарують Вам не те що Ви б хотіли. Тому й пишу, щоб Ви подивились на це з іншої сторони і не брали собі дурного до голови
Тут не в тому справа, що дарують мені не те, що я хотіла) Тут трошки інше. Я колись тут "возбухала" з цього приводу (на це вказують мої давніші дописи), але потім усе-таки помудрішала, подивилася на все під іншим кутом і тепер ставлюся до того просто з гумором. Я усвідомлюю, що свекрух-бабусь не зміниш, вони замолоду за СССР жили скромно, дефіцит цвів і пахнув, і само собою, ми не вимагаємо від них дорогих подарунків або вгадування, що ж ми таке хочемо, аби нам догодити і якістю, і кольором, і т.п. Просто таких ситуацій саме у випадку зі свекрухою маємо дуже багато, я б сказала, аж занадто) Ну і, відповідно, "у кого чего болит, тот о том и говорит". Але я не зі зла, чесно, я просто так піджартовую)
мій перший подарунок від свекрухи була ваза. це так мене здивувало, але в принципі річ гарна і як виявилось корисна.
У нас в сім’ї прийнято питати,що хоче уродинник в подарунок.Буває,що скидаємось всі на той подарунок,а буває,що просто даруємо гроші,а винуватець урочистості додає необхідну суму і купляє омріяну річ.
Не знаю, чи то сюди, чи в "Забилам би!"... Прийшла мала від свекрухи. Дала їй свекруха настанови: знати в школі все, вчитися тільки на відмінно, вміти готувати, як у Мастер-шефі, ходити на лижний спорт і на гімнастику, виступати по телевізору. А зі всіма проблемами і таємницями звертатися до неї, бо "як не я, то хто?" Ну як можна отаке ляпнути дитині при живих нормальних батьках? Тема виступів по телебаченню піднімається вже давно. Кожного разу, як приходимо в гості, вмикається телевізор, знаходиться передача, де виступають діти, і випитується, коли ж так Яночка буде виступати. Причому і свекруха, і свекор на тому повернуті. Головна довгоочікувана подія - коли ж у Яни почнуться місячні. Як почнуться, відразу повідомити свекруху. Ну і звичка "затіскувати" дитину зі всієї сили. ... Я просто не знаю, що думати і як реагувати.
А що тут не так? бабуся проявляє так свою любов. А ЯК ВИ реагуєте на всі ті слова свекрухи? Ви їх особисто чуєте, чи мала переказує?..Не бачу нічого аж такого страшного, все залежить від Вашої реакції й поведінки - мала з Вас в першу чергу зчитуватиме. Пригадую себе в дитинстві - висновки про правильно/неправильно й ставлення до конкретних людей йшло через призму ставлення батьків до ситуацій.
Не знаю напевне, як там в Яськи, але нашу свекруху-бабусю також не так цікавлять шкільні успіхи онучки, як чи почалися місячні і чи носить вона ліфчик, при цьому колись навіть вщипнула її за груди, мала аж зіщулилася, тому в чомусь розумію і співчуваю. Діти, звичайно, різні бувають, але моя в її 12 якось не в особливому захопленні від таких фізичних проявів любові, припускаю, Яна може бути також.
Я теж би не бачила тут нічого страшного, якби не одне "але". Мала нічого з мене не зчитує. Я нормально ставлюся до того, що бабуся міцно обіймає дитину, але сама дитина каже, що їй некомфортно, неприємно, їй просто боляче, так сильно її бабуся здавлює, обіймаючи. Дитині вже 12 років, вона сама може визначити, коли і що їй некомфортно, незважаючи на мої слова і реакцію. Тут ідеться не про мою неприязнь і не про ревнощі, повірте. Обійми я особисто бачу. А дещо мала переказує. Але я не маю підстав їй не вірити. А як би Ви зреагували, якщо б до когось із Ваших дітей бабуся сказала: розповідай мені всі свої проблеми і таємниці, бо якщо не я, то хто тебе навчить і порадить? А жива нормальна мама до уваги не береться? нема слів...
а я так й кажу, що для того є мама. Й кажу такі речі жартома, але з певними нотками. Що всім ясно )).
Трохи відбула ті Дні народження і ну не можу я. Я тримаю себе в руках, не так вже і важко, маю якесь виховання, але як же мене бісить, коли на забавах свекруха починає переводити, що "он там той помер... а той такий хворий... а там таке страшне вбивство... який той світ страшний..." Йо..., тут махаєшся, щоб всім було і смачно, і весело, підтримуєш приємну святкову розмову, і починається... Оце почала про те вбивство молодої пари на Сихові розказувати у всіх деталях, що хотіла та передумала на похорон піти (Чого? Хто вони їй?), бо сама в хаті потім буде переживати. Я розумію, що старших людей це напевно цікавить, але бісить то НЕРЕАЛЬНО. І то все має сприйматися як НАУКА, що ми всі пустоголові, а світ страшний, треба закритися у квартирі і нікому двері не відкривати і телефон не брати, отоді ми будемо мудрі. І це я не перебільшую. А ще може почати "не хочу так довго жити" (в неї ще мама, бабця чоловіка жива, скоро 90 років, живе, обслуговує себе, ніц їй особливо не бракує), "та як вже та мама мучиться, а я так не хочу..." Це вже щоб всі почали їй говорити як її люблять і що вона має чим довше жити... Ну маніпулятор ще той. Але чоловік знає її таку слабинку, то її ж не зміниш. Я вже оцей раз почала їй про Бога згадувати, типу не гнівіть, життя - дар Божий (вона у мене у релігію трохи вдарена, але своєрідно, зі своїми впертими поняттями). Може хто підкаже ще (бажано з релігійним підґрунтям) як зупинити отой потік песимізму.
Та я їх приймаю мимо вух собі . Але не хочеться, щоб дитина у своє День народження таке слухала, та й гостям то не дуже приємно, після тих монологів такі незручні паузи завжди завісають. Вже братова їй робила зауваження, що "стільки хороших тем є про що поговорити і згадати, давайте про щось інше", та де...
Трішки жарту, був такий серіал, "як я познайомився з вашою мамою"......І була там така ситуація, як колишній вчив нового, як поводитися з дівчиною, між собою вони були давніми друзями.....Показував погляд коли вона зла, і коли був погляд, то радив відволікти....Так от та Робін була з Канади, і тато її виховував пацаном ренджером, то її любима тема була зброя, яка зброя, види, набої....І. коли вона була зла, тотой починав говорити про зброю, та переключалася в моменті..... В мене така тема то ровери)))). Може свекрухатаку любиму тему має)))).
Йой, та там молода пара святкувала день народження чиєсь і певно трохи шуміли. Прийшов сусід і їх чи забив, чи застрелив. Він колись вже сидів і був психічно неврівноважений. Класно, правда, на ДН дитини таке слухати?
Ви не встидайтесь і прямо свекрусі скажіть, що є заходи, місця і люди при яких піднімати такі теми недоречно. І ви не хочете при дитині таке обговорювати взагалі. Навіть,якщо вона вами не погодиться, то може на наступний раз думатиме, що говорить щоб на зауваження не нарватись.
@Arapeta, я зі своєю виробила прекрасну (на мій погляд) тактику, як щось з "отої опери" зачинає , то я ,в якийсь момент, вступаю і кажу- "мамо, а розкажіть ще раз ту історію, як ви їхали в тих низьких плетених санях"... Історію я знаю вже дослівно, але вона дуже весела і я волію її слухати, а не про
