Як врятувати/полагодити стосунки?

Я знаю, що побутує думка, що дитина, то єдина ціль шлюбу, але шлюб, це щось глибше....Наш партнер фактично найближча людина буде в нашому житті, бо з батьками ми тільки до одруження, дехто раніше вилітає з гніздечка, діти грубо кажучи до 18 років мало би бути....Ви маєте зрозуміти і Ваш чоловік теж, що Ви народжуєте дитину не для себе, Ви народжуєте дитину для світу і з розрахунком, що рано ( краще рано) чи пізно відпустити у вільний політ. Що у Вас лишиться потім, тільки Ваш партнер, діти виростуть будуть жити своє "кіно", і найцінніше, що у Вас буде, це будете Ви в один одного. Тому перше завдання шлюбу, це культивувати любов одне до одного і коли тої любові у шлюбі достатньо і через край, тоді родяться діти, і батьки не зв'язуватимуть своїх дітей і будуть відпускати своїх дітей у вільний політ, бо то сильне подружжя, вони будуть щасливі одне з одним їм не буде потрібен ще хтось. Не знаю чи ви знаєте, проте справжня любов виникає в подружжі з часом, це важка робота ОБОХ!!! Так пристрасть може згаснути, а може перейти в любов, а любов не вмирає....Коли для Вашого чоловіка єдине в голові то діти, дуже його шкода, бо за тим завданням народити сина, він губить головний ключик до щаста, побудувати міцні стосунки з дружиною....Я зовсім не хочу сказати, що Вам не потрібна дитина, ба більше щось мені підказує, що вона у Вас буде...але не то головне в сім'ї....Так він може піти до іншої і народити дитину з іншою, але він не побудує міцне подружжя, по одній простій причині, що він не побудував його з Вами, бо всі умови у Вас є, Ви є одне в одного, плюс це буде своєрідна зрада він кидає Вас у біді!!!!Я не хочу нікого ображати, просто хочу передати суть далеко не факт, що Воно так є(він може трохи втомився від лікування і таке буває)!!! Діти не цементують подружжя, подружжя центує любов одне до одного, діти просто виростають адекватними в адекватних батьків, плюс вчаться любити одне одного...
Я не знаю чому в одних людей діти родяться без проблем, в інших через 10 років, чому стільки небажаних дітей і чому ті хто хоче мати дитинку змушені чекати навіть десятиліттями, навіть тут на форумі про таке писали, мабуть "зверху" видніше...Зараз перед Вашою родиною перший бар'єр, який треба долати....Конкретно для Вас, форумчанко,ситуація проста, як можна втримати коли хтось хоче піти, ніяк, потім будете винна у всіх його бідах, коли ваш партнер хоче боротися до кінця, то СУПЕР, Ви на вірному шляху. Поки лелека Вам не приніс маля насолоджуйтеся одне одним, проводьте максимум активно і цікаво час, бо те що у Вас буде у старості, коли здоров'я буде нето, будуть Ваші спогади, гарантую, що найтепліші у Вас спогади будуть про той період до дітей...Лікуйтеся коли така є потреба, але розмови про лікування не мають займати весь час вашого спілкування одне з одним, бо це фактично є перетворити своє життя на життя однієї проблеми, приділяйте увагу позитивним емоціям!!!!Поговоріть з чоловіком, взнайте що кого не влаштовує, робіть висновки виправляйте помилки, якщо то можливо.

 

Діти не можуть врятувати шлюб, в якому є проблеми. Якщо в сімї нема любові і порозуміння, то діти не змінять цього. І тоді дитина буде рости в умовах, де батьки терплять заради неї, а це дуже недобре.
@lika anhelika, ви впевнені, що чоловік не хоче йти додому через дитину, а не тому, що його там чекає сумна, нервова, нещасна дружина? І він не знає як себе поводити, про що говорити...
Зараз мусите не зациклюватися на дитині. Займіться собою і стосунками з чоловіком - запросіть його в кіно, театр, погуляти. Поїдьте на вихідні кудись. А якщо він поки не захоче - підіть на якісь танці чи кулінарні курси - займіть себе чимось.
Вдома - ви щаслива любляча дружина.
Коли чоловік ввечері йде до брата - просіться з ним, бавтеся разом. Якщо братова захоче - візьміть дитину погуляти, хай вона відпочине. А при тому не говоріть сумно, що в вас ще нема дитини, а кажіть,як колись буде класно. А поки маємо час пожити для нас.

 

@lika anhelika, вже питали, чи чоловік перевірявся, але Ви не відповіли. Чи є у Вас 100 % підстави звинувачувати лише себе у тому, що немає дітей? Може проблема якраз у чоловікові, і він це вже знає, і так переживає в собі ту новину?
В нашому суспільстві чомусь у проблемах з продовженням роду в першу чергу звинувачують жінок, це чомусь такий загальноприйнятий факт, що дає певний картбланш жінкам, їм легше

хоч також не просто

визнати - так в мене проблеми, я лікуюся щоб завагітніти

будь то найменша проблема з гормонами, що усувається за 1-2 цикли, чи серйозні патології, що лікуються довго і без гарантії результату

, але в багатьох випадках "винні"саме чоловіки, а для чоловіка визнати, що він неспроможний зачати дитя - це дуууже важко

принаймі для більшості з них

. Може Вам варто запропонувати чоловікові обстеження,

якщо він ще його пройшов,

і якось невязливо дати йому зрозуміти, що Ви готові підтримати його за будь-якого результату

 

ну по-перше, я думаю, що не обов'язково з іншою жінкою в нього зразу могли б бути діти. і як це шукати жінку, яка народить? це ж не сурогатну матір він обирав, а дружину (тобто Вас), як одружувався.
сімейне життя рідко буває гладким і ідеальним. без труднощів, без перешкод, без випробувань і негараздів не всім вдається прожити. сім'я для того і є, щоб все це долати разом. Ви обіцяєте один одному бути разом і в горі і в радості, і в багатстві, і в бідності, підтримувати один одного, любити і поважати.
@lika anhelika, я Вас прекрасно розумію, тому що теж вже довгий час не можу завагітніти. і теж в мене бувають такі моменти, коли звинувачую себе, чоловіка, лікарів, чи просто таку долю. але це проходить, а залишається віра, надія, і спільне бажання жити разом, навіть якщо дітей не буде.
Взагалі деколи продумую можливі варіанти майбутнього щодо дітей (ЕКЗ чи навіть усиновлення).
Але звісно дитинка має бути потрібна не для того, щоб врятувати сім'ю чи втримати чоловіка. Сім'ї розпадаються і ті, в яких є діти. Тому дитина не може бути абсолютною гарантією того, що сім'я збережеться.

а Ви живете окремо, чи з його мамою? не розумію я матерів, які проти одруження дітей, відговорюють, наговорюють. навіщо так робити? це вже ж дорослі люди, які створюють свої сім'ї, то чому свідомо вносити якийсь негатив і розлад у життя дитини? може попробуйте поговорити з чоловіком з приводу його мами. він звісно може не послухати, бо це ж його мама, але можна спробувати. або подружіться самі більше з його мамою, хай вона Вас полюбить
впадати у відчай ніколи не потрібно. життя - яким би воно не було, є прекрасним. і завжди можна знаходити добро і позитив, і радіти тому, що ми живемо.
чи може бути сім'я щаслива без дітей? дуже важко однозначно відповісти на це питання. я знаю, що дитина могла б зробити моє життя надзвичайно щасливим. але я і зараз щаслива, бо в моєму серці є ще багато любові, яку я готова подарувати майбутній дитинці. я чекатиму на неї доки хватить сил, доки я живу. тому і Вам бажаю вияснити з чоловіком, чи хоче він бути з Вами за будь-яких обставин. якщо це бажання присутнє і воно щире, то тоді Ви все зможете подолати разом. тільки не віддаляйтесь один від одного, вмійте говорити, і знаходити в чоловікові і коханого, і друга, і підтримку. не ховайте свої переживання і проблеми, обговорюйте їх з чоловіком, і хай він робить те саме. тільки у Вас двох май бути спільний погляд на майбутнє. якщо він хоче одне, а Ви інше, то тоді тут вже інша проблема.

 

@lika anhelika напишу зараз прописну істину - наявність дітей не може врятуватиисім"ю якщо є глибокі непримиренні моменти і протиріччя. Люди розходяться і з 2-3 дітьми, і після багатьох років спільного життя. Якщо між вами є любов, то ви можете поговорити, примиритись, вас перестане "крити", все налагодиться, а там і дитинка може з"явиться. В багатьох кажуть буває що в неочікувані зовсім моменти люли що лікувались вагітніють. Але якщо виясниться що в вас зовсім інші плани по життю, то не знаю чи варто то рятувати. Ну і те що свекруха проти вас то вам не на користь (напевно теж внуків чекає, але не факт - може банальна ревність до молодої невістки).

--- дописи об"єднано, 10 Лютий 2016 ---

а мені здаєть що круті спогади то ще якраз коли дітки маленькі, вчаться всього, пізнають світ - то незабутні враження, ні з чим їх не порівняти батькам

 

Дуже хороша порада! А в нас є знайомі, які одруєиись після 30-т з гаком, і там жінка не може вже мати дітей, чоловік то знає і нічого - живуть собі вдвої прекрасно, і наскільки ми бачим щвасливо. То там у брата її є троє дітей. яким можне допомогти, провести час, так то не свої. але навіть так є змога долучитись до тог всього. До речі, зі зсостережнь: маючи в родині троє малих дітей то теж потребує величеезної робота подружжя над собою і вміння будувати гармонійні стосунки іноді

може навіть більшої потреби роботи над стосунками ніж в бездітній сім"ї, але точно не факт, бо проблеми (якщо є) там кардинально різні.

На щастя, більшості це вдається

 

це все правильно і розумно ви написали...я зараз сиджу і задумуюся, які стосунки у нас з чоловіком, і чи є в них любов. Перше шо мені спадає на думку що нічого такого в моєму шлюбі не має і все тримається бо так хочу я і тримається наш шлюб на мені і мама в нього завжди на першому місці.... а потім сама стараюся розкласти все по поличках і розрадити себе, згадую слова:
Якщо людина не любить вас так як ви хочете,це ще не значить що вона не любить вас всією душею. пригадую наше знайомство, наші зустрічі, наші розлуки.....і знаю точно що була в нас любов( правда при сварках ініціатором бути разом була я)... я не хочу з ним розійтися, хоча іноді все так нестерпно..не бачу в своєму житті нікого крім нього...після сварок коли все втихне згадую все і кажу собі що не все так погано немає ідеальних сімей і це просто тупо отак розійтися, це все ж таки шлюб .... ми проводимо разом 5 рік....а на рахунок дітей я знаю що вони не склеють сімю яка розвалюється, але погодьтеся зі мною що немає міцної сімї без дітей.... так є пари які без дітей живуть своє життя, та чесно кажучи не бажаю такого гіршому ворогу...приходжу до родичів чи друзів в яких є діти і просто не можу не заздрити білою заздрістю....ми теж вже пожили для себе і до шлюбу і після нього, наш шлюб, як машина хоче вже іншу передачу))) йому 33 мені 28 так хочу потримати свою лялю на руках саме від цього чоловіка.....

--- дописи об"єднано, 10 Лютий 2016 ---

я згідна з вами, що діти нічого не змінять, але мені їх не вистачає....я б займалася їх вихованням, можливо не було б часу на інші думки, а то цілими днями в хаті кришу зриває, а ще більше коли його довго немає....я ходжу до його брата і "бавлюся"....але ще більше хочу своїх дітей(((

--- дописи об"єднано, 10 Лютий 2016 ---

так він перевірявся....в нього все не супер....але лікар приписав вітамінки і сказав:"ідіть і вагітнійте"

 

Ви ще така молода! 3 роки це не термін, тут дівчатка набагато довше не могли зачати дитинку, але зачали, народили! Ви з чоловіком мусите бути одним цілим, чи з дітками чи без...
Думаю Вам варто зацікавитись чимось іншим, розвивати себе, Ви знайшли себе? Займаєтесь улюбленим ділом? Мені теж 28, але я не страждаю від того що наразі не маю дітей (хоч дуже хочу також), бо не маю часу на ті переживання
п.с. Якщо дуже хочеться про когось турбуватись разом з чоловіком, заведіть собі для початку песика

 

зараз разом....але у нас квартира без ремонту такщо плануємо десь до пів року зїхати і що саме печальне то вона буде жити від нас недалеко...та вона така стєрва...на рахунок мами він взагалі не хоче слухати, але все таки бачу по ньому що трішки прислухається...весь час мені притикала яких її син мав дівчат,що всі хотіли з ним одружуватися...та взагалі про неї розказати то дня не вистарчить...а він каже що його мама найкраща((((

--- дописи об"єднано, 10 Лютий 2016 ---

ні я сиджу цілими днями вдома....вже думала про песика і котика...але думаю що мене свекруха разом з тим котиком з квартири вижене))) це жарт))) ми живемо на 5 поверсі з цим трохи складно

 

В цьому і є корінь Вашої проблеми у відносинах з чоловіком, а не відсутність дітей.

 

Що значить "не все супер"? Сходіть двоє до іншого нормального лікаря і наново грунтовно обстежтесь, бо то така тонка тема що має багато нюансів, і люди роками шукають причини своїх проблем (може у чоловіка банально нехватка якихось елементів, чи гормональний фон не ідеальний, у жінок часто просто пролактин підвищений, от вагітність і не наступає хоч все по інших аналізах ідеально).

То ви так зараз думаєте, повірте, є люди що в гостях з дітьми просто реально втомлюються і ще більше тішаться як йдуть в тихий свій дім 9і то не про дітоненависників, то навіть люди з своїми дітьми є такі, просто характер такий що люблять тишу і спокій

от нагадалось правда що "тиша і спокій" самі знаєте дє є, тому то таке відносене все

, ви просто вдже своє відгуляли напевно і свідомо готові планувати діток, це ж добре

От з тих слів видно що ви точно його любите, значить зможете спокійно поговорити і спланувати спільні дії Але як би там не склалось, пам"ятайте - ви ще молоді, он в мене братова одружилась в 32, і все добре, і дитину мають вже, так що налаштовуйтесь на позитив. Якщо не уявляєте життя без дітей, то в кінці -кінців в наш час є різні ЕКО, а можна навіть і усиновити дитину (але на таке не кожен піде), можена завжди знайти рішення.

--- дописи об"єднано, 10 Лютий 2016 ---

з нею "спакойно" в багатьох свекрухи не подарок, то що в неї такий вредний характер то вже її пробоїлема, її промах і її ж здоров" може постраждати від злості (якщо все так зле як ви кажее, зрозумійте, ми тут тілки вашу сторону бачимо). А як буде жити окремо то це прекрасно. Про неї говоріть нейтрально, напряму не сваріться. і якось то притихне. З чоловіком можете поговорити якщо вже зовсім щось нагле буде витворяти. А так дистанціюйтесь від неї, навіть навпаки, вона злобна, назадоволена - а ви до неї по жоброму говоріть. робіть їй щось добре, іноді то дууже допомагає. і людина може тоді поміняти ставлення. А на підколки про "інших дівчат чоловіка" взагалі не реагуйте)) То вона так тролить вас

 

А я вже майже 5 років заміжня і ще досі не можу завагітніти...мені страшно...хочеться вже бути мамою....і так комарить коли рідні постійно питаються чого ше досі немає дітей((я боюсь йти до лікаря чогось(( вчора я подумала про штучне запліднення,мусить бути якийсь шанс.в мене от знайомі 10 років не могли мати дітей а зараз вже друге няньчуть...а ще я би дуже хотіла дитинку всиновити а чоловік не схвалює цього,і я не розумію чого він такий черствий по відношенню до всиновлення...а я би так хотіла ((( і часом теж здається, що якби були діти зараз шлюб би був щасливіший.ех.

 

о май гад, а чи же ви займаєтесь цілий день вдома??
чому ви не працюєте в 28 років?(якщо ви здорова і повносправна звичайно ж)
чи не вчитесь?
а хоббі? а зустрічі з коліжанками?
бо з ваших дописів виглядає що ви абсолютно нічим в житті не займаєтесь, тільки самоїдством і розвалюванням своєї сімї..

 

Знаєте, дуже мені закарбувалась в пам'яті одна сім'я, чоловік лежав разом з моїм дідусем в лікарні. Він був трохи молодшим за мого діда, а його донька трохи старша за мене, отож на її народження вони з дружиною чекали років з 15 чи більше...і, знаєте, вони були без дітей всі ці роки, але наскільки вони були близькими, настільки відчувалось, що вони "душа в душу" живуть, ну, сказати, що "неміцна сім'я" язик не повертається, логічно, неміцна б не дочекала всі ті роки, не пройшла б ці випробування...і донечка така ж надзвичайно світла і позитивна, то просто була неймовірно гармонійна сім'я. Тому, не налаштовуйте себе так негативно, не ставте такі нещасливі установки, програми, працюйте зараз над вашими стосунками з чоловіком, і, звичайно, хай мрія про дитинку здійсниться)

 

)))) працювала, але попала під скорочення вже рік сижу вдома....з коліжанками лише в телефонному режимі і це рідко зараз зима всі сімейні з дітьми вдома...навіть коли кудись виходимо, то всі як на іголках думають що там їхні дітки вдома)))) або виходять з дітьми на годинку прогулятися...

 

в мене така робота, що я теж багато часу проводжу дома. на роботу їжджу по 3 рази на тиждень, але вдома теж свої переваги.
то можна довго спати, до 10 ранку наприклад
можна багато читати протягом дня (я навіть по декілька книжок читаю різних на раз, щоб цікавіше було)
можна дивитися серіали, фільми, передачі.
можна якось корисніше використовувати час - якесь хобі собі вибрати (я деколи малюю, але рідко). багато хто вишиває бісером чи просто нитками (в мене поганий зір, тому мені таке заняття не підходить, та я не вмію), але думаю це забирало б багато часу.
можна ще шось придумати (готувати їсти, ходити на якісь курси, гуляти в парку чи просто на вулиці, спілкуватися з друзями).
тому сидіння дома не завжди таке погане і нудне.
ну в мене ще чоловік сидить дома (точніше працює дома ,бо офіс знаходиться в іншому місті), тому мені веселіше

мені 29, навіть літом буде 30, але життя ще попереду. звичайно, краще бути молодою мамою, ну але як вже є

в мене всі мої двоюрідні брати сестри вже по двоє чи троє дітей мають. знайомі майже всі теж з дітьми, і так це важко коли тільки одна ти не маєш серед всіх. і бувають сльози, і буває розпач і депресія. але коли спотикаєшся, то треба вставати і далі йти вперед. посміхатися і дякувати за все інше, що маєш. можна себе трохи пожаліти (я себе жалію, недавно подивилася мультик "Думками навиворіт", то я прям як та Печалька), але треба все одно, незважаючи ні на що бути сильною!

 

ну звичайно я теж по дому всю роботу виконую: куховарю, прибираю і т.д. сама знаю що це параноя але нічого не можу з собою зробити встаю і лягаю з думкою про лялю...

 

Напишу ще раз. Хочете нормальну сім"ю - працюйте над стосунками.
Зараз виглядає, що ви хочете дитину як розвагу собі, бо нема чим занятися.
Не можете знайти роботу - займіться хобі. А ще краще - волонтерством. Допомагайте воїнам вареники ліпити чи сітки маскувальні плести. Не сидіть вдома і не їжте себе!

 

Та крім роботи по дому знайдіть ще щось. Запишіться в спортзал, підіть на курси водіння/ шиття/ кулінарії/ психології/ чи що Вам ще придумається. Порозсилайте резюме на сайтах. Не знаю, яка у Вас спеціальність, але шукайте в інших сферах. Спробуйте поки не знайдете роботу підробіток у вигляді копірайтингу( чи як воно там правильно, коли статті пишуть), продаж власноруч проготованої їжі/ мила/ бісерних виробів ітд, чи ті ж мережеві якісь фірми типу оріфлеймів/ амвеїв і тд, прибирання на замовлення. Основного заробітку не дасть, але мозги і руки займе. Квартира без ремонту- так взагалі Вам " флаг" в руки. Пошукайте дизайнерські програми, займіться влаштуванням свого сімейного гніздечка. Зрештою, як цього мало- підіть волонтером в дит будинок, будинок престарілих, військовим. Спробуйте там допомогти. Заодно і мозок перевантажиться.

 

І ще. От те ходите до брата і " бавитеся". А Ви не просто галочку ставте. Ви прийдіть і щиро там по будьте. Полюбіть ту дитинку як власну- племінник же. Мамі поможіть. Наліпіть вареників в морозильну і закиньте, чи щось смачне приготуйте- принесіть. Чи по прасуйте/підгузник змініть. Або запропонуйте погуляти з дитиною, поки мама поспить чи свої справи зробить. Просто запропонуйте допомогу. Щиро!