Я вийшла заміж в 20, народила синочка в 21, зараз він наш соняний промінчик, наше щастяко, ми дуже ним тішимось! Я ні в якому разі не шкодую, що так рано ( як на думку багатьох) стала мамою. В мене була дуже важка вагітність, половину терміну в лікарні, половину вдома лежала, постійно молилась, щоб доносити хоча б до семи місяців, Бог добрий і милосердний вислухав нас, я народила легко на 39 тижні свого синочка. Пам'ятаю, страшенно злилась в душі на слова деяких близьких "тобі так важко виносити, бо ти ще така молоденькв, може ще не готова морально і фізиично організму важко". На мою думку, вік значення не має, можна й в 40 вагітною літати і щасливо народити, можна в 20-25 ледве виносити. Бог сам знає, коли пара найбільш потребує дитику і обов'язково подарує, потрібно лише вірити і просити. Якби я була справді не готовою тоді до материнства, я б не мала зараз того, що в мене є) в кожного свій шлях до щастя)
Це я вже про себе писала в червні і за тиждень дізналась, що вагітна та ще й двійнею, радості не було меж.... але потім лікарі повідомили, що завмерла вагітність.....Думала поїду головою...розбита була вщент..... Одна з думок, яка в мене виникла - "Я напевно застара, прогавила час"... Ніхто про то крім нас з чоловіком і мами про то не знає. 28 серпня (тиждень після лікарняного ліжка) поїхали на празник до родичів, щоб розвіятись, і тих вкусила муха і почали нас сповідати чого ми чекаємо і т.д. по тексту (в принципі їх ніколи ми з тої точки не цікавили, а тут?!).... За хв. 30 мене там вже не було і депресія з закриттям в собі на тиждень подарована.... Зі мною ше такого не було.... Але!!!! Мене дуже підбадьорила історія маминої співробітниці!!!! Вона вперше стала мамою в 45 років!!!!!!!!!!! Наперекір усім діагнозам неплідності, усім докторським вирокам "На жаль у Вас не буде дітей!", Бог подарував їм дитинку!!!!!!!!!!!!!!!!! Здорову, розумну красуню!!!!!!!!!!!!!!! Мала така розумна в свої 4 роки, що в ступор заганяє дорослих. Малий вундеркінд! Чесно, я ніколи не думала, що тій жінці 50 років, максимум 40! Так її "омолодило" народження дочки, можна сказати: "матуся розквітла!". Тому, зараз навіть коли на мене находять хвилини розпачу (особливо коли згадуєш ту дату приблизного народження двійні, усвідомлюєш, що ти вже не вагітний...) ця історія мені дуже помагає. Даючи зрозуміти, що на все воля Божа!!!
Я не про абстрактне, а про земне і практичне Є такі люди, які все би розкладали по поличках, і я така була. Хтось думає, що готовність включається якоюсь кнопочкою, от прокинувся зранку, і все - я готова бути мамою! Хтось думає, що готовність прийде з новою квартирою, машиною, посадою чоловіка. Комусь треба наїздитися по світу до народження дитини. Про себе скажу, що я не відчувала ніякої готовності до материнства, просто сказала чоловікові, що давай спробуємо. Вийшло через пів року, а я далі не відчувала якоїсь особливої готовності. Але в процесі почала приходити впевненість і спокій, що все йде так, як має бути. Першу народила в 24 і не жалію, що закінчила навчання, відпочила. В 19 не знаю, як би воно було, я б не хотіла думати про сесії, брати академки, ще щось придумувати, щоб і дитину не обділити, і диплом отримати. Та й суть навчання для мене була не в дипломі. Словом, я трохи прагматик і з абстрактними готовностями в мене туго
я теж прагматик, дуже реалістичний. Абстрактна готовність - це було гаряче, непереборне прямо бажання мати дитину. А про земне, звичайно, думалось. Я знала, що писатиму диплом з маленькою дитиною, тому запасалась матеріалами заздалегідь. Знала, що треба буде 2 сесії здати вагітною, тому старалась вчитись "наперед" зі всіх сил. Працювала, реалізувалась творчо, влаштувалась на таку роботу, яку могла би хоч частково продовжувати в декреті. Не можу всім радити того, що робила я, але все було продумано і прораховано настільки ,наскільки людина тільки може це зробити. Можливо, якби вагітність вдалась з першої спроби і все було легко, то думалось би про готовність-неготовність. А так - було відчуття випрошеного дарунку і дива. в пологовому будинку сусідок по палаті часто "пробиває" на відвертість про планування, вагітність, шлюб тощо. І обидва рази підчас розмов мене перепитували, чи справді мені стільки років. Напевно, думки в мене в цьому плані значно старші від мене паспортної.
а про самоідження щодо "життя для себе" - давайте не мудрствувати лукаво. Велике щастя - жити для себе, поки живеться. Народжувати, поки є прагнення народжувати. Жити щодня, поки Бог дає. Якщо не йдеться про абортативну контрацепцію - то взагалі у чому себе винуватити? хто з людей, крім нас самих, має вирішувати, коли і скільки дітей нам мати? відкрию, щоправда, таємницю: можна мати більше 2 дітей і так класно жити - справді якось для себе. так що, ніколи не знаєш, де загубиш і де знайдеш
Я вийшла заміж в 19 ,народила в 20.хтось може сказати що це рано.але я справді сильно хотіла народити дитинку.не можу сказати,що була до цього повністю готова,моментами з страхом думала що буде після народження дитинки.але впевненість прийшла з часом як і розуміння того що ось воно справжнє непідробне щастя і сенс життя.хтось може і в 40 не хотіти дітей ,а хтось в 17 радітиме цій новині як диву.все індивідуально.головне розуміти свою відповідальність за життя маленькоі крихітки.але треба все ж цього хотіти і планувати ,щоб потім не було сюрпризів,думати головою. Вік немає значення,має значення лише любов до дитини. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Я з вами погоджуюсь,сама народила в 20 років.І зараз я дуже щаслива,що тоді думала головою і не наробила дурниць ,бо була ще зовсім молода.
Чи є багато жінок тут які народили після 30 і задоволені своїм здоров"ям і станом після пологів? Чи все-таки в молодшому віці все це легше? Особливо цікаво почути жінок що мають досвід рпологів в 20+ і в 30+. Взагалі то кажуть все по різному ві в коному індивідуально, але все-таки можна якось окреслити загальну картину.ю Можливо є такі кому друга вагітність і пологи в зрілішому віці навпаки дались олегше, як і сам догляд за дитиною? Про випадки родів після 40 (баба мою маму в 42 народила і все прекрасно, але тоді і їжа і екологія інші були, і здоров"я в людей) теж знаю, і є успішні, але там все ж і ризиків більше різних.
Я народила старшого у 26, а молодшого у 33. Можу сказати, що вагітність і післяпологовий період у 20+ проходили легше. Після других пологів почувалася розбитою довший час, хоч самі пологи були легші і швидші.
Народила першу і поки єдину дитину в 28, як на мене це найкращий момент, коли ти вже чогось досяг и адекватно оцінює ситуацію і народження дитини, маєш сталі погляди щодо її розвитку та виховання
обох народила після 30. Задоволена. Взагалі нема жодних проблем із здоров'ям пов'язаних з вагітністю і пологами. В мене таке враження, що в свої двадцяті я була більше здохлячка. Ну і діти дуже стимулюють зібратися і бути здоровою. --- дописи об"єднано, 11 Лютий 2016 --- думаю, не можна це ще від психологічного стану дуже залежить. В двадцять є розгублені перелякані "я така молода, шо маю робити" і в тридцять "йой, мені поза тридцять, шо маю робити", і навпаки.
@Orman то я певно з тих переляканих Але то я зараз переляканаКоли народжувала перший раз в 24 то нічого не боялась, просто дууже зотідла малятко, і легко проходила вагітність, нлрмально пологи. Потім трохи привикпла до змін, не знала тоді що дитина так все змінює, і сама якось "перезавантажилась", світогляд це точно змінює. А от зараз якраз я і є "перелякана", бо знаю вже що й до чого, яка то відповідальність, ще й кажуть чим далі тим важче все дається, і сил ще більше треба, тим більше з двома. Зараз можу достатньо часу приділяиюти своїй дитині в 1 класі (а адаптація до школи самі знаєте що потребує уваги), водити і їздити кудись, на роботі теж такий час що як підеш то незнати що буде. Тому я досі вагаюсь на рахунок 2 дитини пімля 30, тому що знаю як воно родити і ростити, і ще я певно панікерка трохи і хочу щоб все було якнайкраще у моєї дитини. Ще як згадаю в неї були такі часи що ми інгаляції протиастматичні щодня робили місяцями (а ліки в наш час теж недешеве задоволення). На щастя дитина то наче переростає,але тим не менше, я вже знаю як то все і не хочу щоб її в чомусь було обділено. Тим не менше якщо заваітнію однозначно буду народжувати, але от свідомо планувати досі боюсьХоч мала просить лялю, я з умілєнієм дивлюсь на вагітних, не знала що то буду так ванатись.В любому випадку вме має бути добре. Ну і цікаво думки форумлянок послухати про все це
Я себе комфортно почуваю молодою мамкою) Все ж таки все залежить від самої жінки, від світогляду, життєвих пріорітетів. Я з тих, що можуть повністю себе віддати хранительству домашнього вогнища і відчувати себе при тому повністю самореалізованою. Тому віддати молоді роки дітям, для мене взагалі не проблема, а ще й навпаки, то врятувало мене від депресії. Надіюся, після 30 в нас вийде і третій малюк і я зможу то все порівняти) Думаю, на раннє пробудження материнських інстинктів вплинула перша вагітність в 16 (від гвалтівника), яка закінчилась викиднем. І після того, я бачила себе в житті тільки матір'ю
Народжувала дітей в 22 і 33 роки , якою здохлячкою була в 22 , такою ж 33 . Вагітності проходили майже однаково , головна біль проблеми з шлунком. Але народження сина після 30 мені принесло в сотні разів більше насолоди , ніж в 22 . Хоча обоє дітей планові , коли було 22 мені весь час хотілось щоб донька швидше підросла , щоб було легше . Коли малій було 2 роки , а я бачила мамочок з немовлятами я їм так співчувала . і тішилась що моя донька велика. А з сином після 30 років раділа кожному дню з народження. Моє здоров'я після пологів не погіршилось "кака било кака стало", діти однаково здорові . Єдине що дуже нервувало що лікарі обзивають старородящою , хоч виглядаю на свої роки , і навіть трохи молодшою .
Замiж вийшла пiсля 30. Народжувала в 34 i в 39. Обидвi вагiтностi перенесла дуже легко, подобався сам стан, а на рахунок здоров'я...Не повiрите, тi хроничнi болячки, якi лiкувала декiлька мiсяцiв до вагiтностi повнiстю пройшли, якимось дивом( iнакше пояснити не можу), як тiльки завагiтнила i до тих пiр ,навiть, не згадую про них. Тобто, для мене вагiтнiсть виявилась найкращим лiкарем! Пiсля 40 вагiтнити не планую, а так залюбки би третю манюню народила,...Розслабитись не маю коли. Старший у першому класi, малому 2,5..
Я народжувала в 20 і 28 років. Зараз, порівнюючи, я розумію яка була "зелена" в 20, але здоров*я яке в 20 таке й в 28, тьху-тьху. Лише в 20 з малим мала страшний токсикоз, а з малою жодного разу не бекала. Обидва рази бігала до останнього, до лікарів ходити старалась по мінімуму, ніяких синтетичних вітамінів не пила, словам і залякуванням не надавала важливості і насолоджувалась своїм станом до останнього. От як тут писали вже, в 20 я мріяла, щоб пошвидше малий підріс і я пішла працювати, могла висипатись і т.д. З малою я не знаю досі, що таке недоспані ночі і зараз мені здається, що вона дуууже швидко росте і я не встигаю насолодитись тим. Не відкидаю той факт, що народжуватиму ще після 30, ближче до 35. Ой, то вже от-от)), може і ближче 40, бо поки не настроїлась.
Дуже, дуже подібна ситуація була. Мені 33. Першу сама народила, з другою - кесарів. В мене нема часу полежати на дивані, бо старша в першому класі, я не в декреті. Коли меншій було 3 тижні - старша захворіла, дуже сильно, з ускладненнями, з стаціонаром. Тож в "чуства" я прийшла дуже швидко. Школа - то більший стрес мені ніж дитині. Я хотіла другу дитину, але то боюсь, то фінанси, то а раптом ще щось. І ми вирішили, що будем, обов'язково планувати, але пізніше. Згодом вияснилось, що нічого вже і не треба планувати. Але я ніколи не прив'язувалась до проблеми 30 років. Різниця між дітьми - 6 років, то ж я не зістарілась за той час, щоб прям відчувати якусь різницю в здоров'ї, в фізичному стані. Я минулого року роздумувала над темою фінансів, дітей і планування десь той час, не знаючи, що я вагітна
Я не розумію цих рамок до 30-и і після 30... таке враження, що ота трійка з нулем має якесь магічно-переломне значення. Але все ж як відповідь на поставлене запитання напишу. Старшого народила до 30-и, молодшого в 30, майже в 31. По складності, готовності бути мамою, то відповім, що з другою дитиною все таки легше, не така перепуджена, є більше практики і т.п. По стану здоров"я, то перша вагітність була надто складною- з лікарень не вилазила, пологи- тіхій ужос. Після пологів до трьох місяців малого здоров"я було просто жахливе. До року трохи устаканилось. З другим синочком я літала і мітли мені не треба було))), я цілу вагітність працювала (на дому правда, але працювала так конкретно), окрім того старшого бавила і вирішувала розгрібала купу труднощів. Народила природньо і досить легко, на відміну від попередніх пологів- це було що родила, шо радіо слухала. Ніяких піддержок, ніяких проблем зі здоров"ям до і після пологів не мала. Але, я більш чим впевнена, що це не від віку залежить, ну, що там тих 3,5 роки різниці, просто так співпало, такі були обставини... Я за пологи як 17, так і в 45. Я не розумію яким чином вік жінки тичиться до народження дитини. Не дарма дітородний вік тягнеться до початку клімаксу, це означає, що організм може і готовий виносити дитину. Природа все сама регулює і примудростів великих не треба, а стереотипів й поготів. А щодо визначення "молода мама", то скажу таке, що молодою мамаю треба вміти себе почувати і взагалі молодою себе почувати взагальному також треба вміти, а то навіть деякі мої однолітки (33 роки) вже скаржаться на старість! писи: я взагалі після 30-и набагато краще себе почуваю, ніж до і багато знайомих каже, що виглядаю також. І я так обожнюю свій вік і те, що в мене зараз ше досить дрібні дітки, що мені хочеться щоб час завис і більше нікуди не рухався.
