Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Йой, то ж в неділю День Закоханих, а я чоловіку ще нічого не придумала навіть на подарунок... ( пропозиції в карму вітаються) А він вже повернувся з відрядження і три дні - я королева, майже нічого не роблю , і отримую недоотриману за три тижні любов. Скажу я вам, що я багато переосмислила в стосунках на відстанні і добровільно чоловіка нікуди не відпущу самого( типу заробітків за кордон), бо тоді сімейним стосункам дуже швидко прийде гаплик. Ви не думайте, що я сиділа весь час коло віконечка і сльози лила, ні, якось скучати не було дуже часу, але в останні дні зі мною почало щось незрозуміле і неконтрольоване відбуватись( типу пмс, але нема на кого вилити).
Проза - робочий день після двох вихідних. Не хочу працювати, але треба!

 

Ой, дівчата не ятріть душу тими машинами.... То є моє болюче місце... Ну ніяк мені не складається з машиною

(чи то гроші не складаються на машину)

... Ех... Дістало...
Останні 2 дні така проза-проза... Вчора знов похорон. Все, бастую.
Погода зовсім не радує... На роботі як завжди придумують де би то ще прижучити народ ((
Щось сьогодні геть печально. А ще маю зустріч з дизайнером по меблях до спальні після роботи. Страшно думати, яка там ціна намалюється....

 

Кожен день ходити?
Цікаво так у вас.

 

і моє - особливо коли переїжджали, то це був жах - без авто як без рук(((
причому брат пропонував чоловіку взяти собі одну із двох машин, що в нього стоять без діла, а мій ніяк права не отримає - вічно якісь відмазки, хоч водити авто вміє...
А мені б хоч би щось, щоб було на ходу, бо ж щодня користуватися не потрібно - а час від часу все є потреба, хоча з іншої сторони прекрасно розумію, що

 

Сьогодні прокинулася з квадратною головою. Нічого робити не хочеться, то валяюсь в ліжку, зробила собі вихідний.
Муж почав зі вчора, вітати мене з днем Валентина, так романтично, хоч ніби дрібнички. Десь купив різні мила і кожен раз ховає в найнесподіваніші місяця і пиши до того, романтичні записки. Я тішусь, як дитина, мабуть, це вагітність так на мене діє. Я ще раніше прикупила мужу світлу сорочку, завужену під піджак, джинси. Не так романтично, але зате практично!
Мої мила за вчора і сьогодні ; )

 

Ото точно.
Розбили вікно - встав.
Гума стерлась - купи

16-ка колеса....

Акумулятор вмер - без нового нікуди...
Одне тішить що мужу видали службову машину і з машинка стала "моєю". Але так як я "часто" їжджу - то з 50 літрового бака за 2 місяці лишилася ше половина )). В гараж по тому болотиську

набережного піпіпі кварталу

місити щось не дуже тішить.

На Валентина хіба коханому чорничний торт спечу. І то як посидить з дітьми ))))
Хоча... в вихвалялках писала: виграла вечерю в ресторані. Поведу його )))

 

Татишо? Та де б я витримала. Нє, ну картка у мене преміум -- можна скільки влізе і де влізе, але мій обовязковий мінімум -- це двічі в тиждень (ну або 8-9 в місяць)

А в мене ніяких подарунків нема, ідей нема і сил на День Валентина, певно, теж не буде, бо завтра у доці ДН, яке ми гучно будемо два дні святкувати. В неділю будун заповідається. Треба яку пляшку шампусіка приховати -- і прям з самого ранку пити

 

Включила ноут, посиденьки+музику, працюю.....
Дійшла до ВІА Гра "так сильно", реально мій настрій, скучаю-мужаюсь, так на довго ми ще не розлучались, моментами коли депресую хочу сісти і виревітися з того всього, але сказала сама собі що нельзя!(то те що неможна). Андрію своїх емоцій не показую,по пару хв в день по вайберу і скромно "скучаємо". Це напевне проза і шкода що такі реалії життя і що потрібні такі жертви. Хоча тепер не впевнена чи насправді потрібні.
Худну, мучу себе, але результат мене дуже тішить. Якось стільки часу витрачаю тепер на себе що просто дивно. Відчуваю себе садомазохістом який добровільно здається на тортури. Аж смішно.Дуже хочу почати ходити в спортзал на тринажери
А взагалі в нас постійно рух. Садочок, заняття Іваната мої, масаж, робота+доставки, хатні спави. Дні летять і це мене надзвичайно тішить, нема часу сісти нити, постійно все бігом.Мої знайомі мені дивуються, "Як"?А так! Я давно перестала себе жаліти.
І далі хочу весни,тюльпанів та 8 березня+миру в Україні та стабільності

 

А чому не можна?

Ви знаєте, що? Нічого страшного зранку не сталось і в мене не виросли роги Одним словом, 30 років - це круто, особливо, коли всі дивуються, коли чують про мій вік Отака я скромна дівчина

 

Чудовий сонячний день!
Просто не віриться. що по календарю ще тільки лютий))
Спали довго, потім побігли в поліклініку, щоб закрити лікарняне, зробили мінізакупи продуктів, погуляли з синулькою та коли вже поверталися додому, то якраз десятки студентів вийшли після пар із ПТУ і йшли нам назустріч із величезними дорожніми сумками, на що мій малий видав коронну фразу: "Мама, а що ті всі студенти на море їдуть?!"
Тепер трішки покуховаримо та поїдемо в центр покататися на самокаті і заодно татуся нашого з роботи заберемо.
Всім гарного позитивного дня!

 

Та який там вік? Я теж скромна) Сьогодні в сауну взяла папірчик і ручку -- і писала меню (бо в доціка сьогодні ДН), список покупок (чи докупок)... Думала, ручку гризла, у далечінь дивилась, писала... Підходить до мене чоловік років 40-45 і каже: "Ви вірші пишете? Я у вашому віці теж писав". Ну я перепитала у скільки це він писав. Каже, що востаннє в 25... Я, звісно, не змовчала, сказала що мені значно більше, ніж 25 і що в мене четверо дітей, то він сказав, що "не смішно". Так я і не шутила

 

Мм...погодка сьогодні була просто чудова, так тепло надворі і сонячно, відчутно, що таки весна не за горамиЯ весну дуже люблю, вона мені найкраща з усіх, природа прокидається, теплішає, все оживає, зеленіє, розквітаєВже її чекаю))))
Щось я останнім часом така забігана, часу нема зовсім...От сиджу вночі хоч в неті трохи, в мене такий своєрідний релакс, бо нікуди не спішиш, але краще звісно не засиджуватись, бо буду зраня красавіца Завтра повно роботи А в неділю свято, хоч я його не дуже полюбляю і не сильно сприймаю, бо частенько воно мені тільки псувало настрійНу але як є з ким, то чого не посвяткуватиТак що до свята готова, подарунок готовий, план святкування є, а що ще треба?Так що чекаєм

 

А ми 14-го йдем на дефіляду. Мали інші плани, але то дорогі друзі! Ну куди ж без них?!
Погодка сьогодні була кльовезна, але трохи вітряна. Ми прогулялись, завезли нашу машину в сауну, пообідали і поїхали в гості до родичів, попили кавусі, побалакали... А на завтра, тобто вже як 1:50 сьогодні... маю не менш грандіозні плани, але кажуть погодка буде какашкова. Поїду по взуття і плаття, а ще малючку штани потрібно прикупити, росте мій ідеальний мужчина!
А скоро весна! Так файно! Буде тепло і сонячно! Мене та думка так гріє, бо я вже замурдувалася платити по 350 грн за світло!...
Всім гарного настрою, гарного святкування! Всіх ❤️

 

З врочистості - кіт нарешті заспокоївся. чи то стрес-ветеринар, чи викричав всьо по дорозі, чи купання його витверезило, чи, що ймовірніше, трохи повимивала його бліх (о так, виявляється в нас були блохи в кота, який не чухався, не лизав себе і не кусав, може тому став такий агресивний в останні тижні) і завтра гнати в аптек за каплями - закріпляти результат так сказать. тепер ще думаю, що в хаті треба знов перемити, щоб він тих бліх не набрався, візьмуся за дитячий коврик, вони там з малим хіба що не спали разом, точно щось є. А, і ветеринар бомбезний, не дарма їхала туди через все місто.
оно сидить, муркоче, вкладається спати коло мене. правда естафету підтримав мишко з чоловіком, вони по черзі вирішили мене тим шумом-криком доконати. якби в хаті був ще телевізор, я б певно вже поїхала..
сьогодні день такий екстремальний вопшем - таксист не хотів розвернутися і прийшлосяя з малим і котом перти через всі смуги, що сісти, на пошті надірвана 50-ка - то не гроші.
ту нещасну дорогу ніяк не зроблять, вже змучилася стільки ходити, ноги-поперек болять досі, а завтра ще миття-прання - все одно в хаті смердить какашками, не знаю, як справлюся.
сподіваюся завтра на врочистість - нарешті буду мати розкладений одяг. і сховану хімію - будуть мені полички в ванній, бо малий пробує сам прати.

 

доброго ранку!
в мене ранок вже давно. День обіцяє бути весняним.
помітила одну штуку: я дуже давно вже не відчуваю запахів. Практично зовсім. Нежитю нема, я не алергік. відсутність нюху -може, місяці 2, а може і більше. Перу футболки вдвічі частіше, щоб часом не мали запаху, бо ж я все одно не відчую. Каву пити майже зовсім нецікаво. За парфуми мовчу. І ще мовчу про те, що видає гугл на запит цього симптому.
Врочистості врочистої нема. Треба її зробити. День тільки починається, отже, шансів - багато
бажаю всім багато шансів. І з них вибрати найоптимальніший і скористатись!

 

Люблю суботу і ту всю прибиральну метушню, а особливо люблю споглядати на чистоту після важкого дня.
Але для початку треба взятися до роботи, щоб ту чистоту навести.
Ми нарешті всі нагодовані, доня зайнята мультиками, а в нас з чоловіком першочергове завдання - знайти нашу флешку, яка пропала безвісті.
А ввечері буду тестувати свій новенький лак такого весняного кольору ммм.
Зранку дізналася багато приємних новин, які будуть мене заряджати цілий день.
А зараз до роботи, бо вишивання на сьогодні ніхто не відкладав.
Всім гарного суботнього дня

 

Терпіти не можу прибирати і всього що з цим пов'язано, от зробила частину прибирання і маю перервуАле перерву довго не затягну, бо роботи багацько...

Теж люблю, а особливо якщо ту чистоту хтось інший навівХоча переважно це таки роблю я

 

Зараз якраз цим і займаюся. В хаті порядок, всі знову ж таки нагодовані, вже вдруге в цей день.
Врочистість - доня пообідала. Після хвороби їсти практично відмовляється, повноцінний в неї тільки сніданок, а весь день на яблучках-бананчиках сидить, коли не запитаю - їсти не хоче.
Тепер до повного щастя ще б спати положити її на денний сон, а то з тим в нас також проблеми.
Тепер вкдючаю свій серіал, беруся за вишивання і релаксую.

 

А я балдію
Французька музика, кава, морозиво і тишинааааа.. Лише тут я зрозуміла наскільки цінною для мене є тишина, оскільки все життя прожила в особняку, то поняття немала, що таке шум, гам, постійні ремонти, гучна музика, біганина, розборки, сварки, триповерхові мати, дискотеки і т.д зверху, збоку, знизу місця твого проживання
Сьогодні мені студенти зробили справжнє свято - всі дружно поїхали додому, а це буває не частіше, ніж раз на півтори-два місяці, бо все якась компашка тай лишиться на вихідні. Правда завтра з обіду свято вже закінчиться і почнеться дурдом веселка, або як їх вихователь каже зоопарк((
Тому насолоджуюся такими короткими приємними моментами і мрію про особняк ( можна зовсім невеликий , але в межах Львова )

 

І яВ хаті суперова чистота, а в мене нарешті повний релакс, напущу собі ванну з пінкою, візьму журнальчики і буду балдіти І нехай весь світ зачекає