З приводу того, як воно - вагітніти другою дитиною, коли і перед першою вагітністю були складнощі. В мене чомусь одразу була установка: все, в мене є дитина, тепер всі ті проблеми мене не стосуються. Тому наважитись було просто. А коли і друга дитинка не хотіла приходити одразу, - вже був певний алгоритм дій: куди, до кого, що перевіряти. Тож вирішилось усе швидше і простіше от вже третя дитинка прийшлтак, як це в моєму уявленні має бути.
Для роздумів)) Ось знайшла такі аргументи "за" другу дитину: 1 эпидемия (подруги, знакомые уже по второму родили) 2 рожают поздно для себя, когда старший ребенок уже вырос, появилась материальная стабильность и захотелось снова пеленок-горшков 3 рожают двоих с маленькой разницей, чтобы "отрожаться сразу" и жене выйти на работу 4 рожают "по залету" 5 рожают для другой бабушки (знаю такой случай ) 6 рожают от скуки со стороны женщины, сидящей дома 7 физиологическая потребность (тоже знаю очень хороший случай) 8 рожают, чтобы взять декрет и больше быть дома со старшим (в наше время менее актуально) 9 рожают , когда мужу лет 40-45 , чтобы заинтересовать его семьей 10 второй муж - соответственно второй ребенок 11 хотят другого пола (знаю семью, где 4-й ребенок наконец-то был мальчик, папа настаивал) 12 возраст мамы (если еще оттянуть, может здоровье не позволить) 13 все повторить, но без ошибок (тоже знаю случай :-0) 14 ПРОСТО ТАК ,чтобы был - лучший вариант! Отут є і про "за і "проти" двох дітей Стоит ли рожать второго ребёнка: в 40 лет, без мужа, если сомневаешься Один ребенок в семье: плюсы и минусы | Любящая мама А тут про переваги сімей з однією дитиною : Воспитание единственного ребенка в семье - RODITELI.UA Один ребенок в семье: плюсы и минусы. Планирование беременности — Украинская соцсеть для мам — «Свитмам» Для ребенка больше плюсов: вся родительская любовь тебе, опять же наследство не с кем делить (очень часто некогда любящие братья и сестры становятся врагами на всю жизнь как раз из-за наследства) . Минусы: возможно иногда будет хотеться родного человечка, опять же когда родители становяться стары и больны тяжело одному ухаживать. Топ-5 самых странных причин родить второго ребенка Статистика последних лет показывает устойчивый рост числа родителей, решивших иметь только одного ребенка. Єсть множество причин, почему растет количество семей только с одним ребенком. По данным Европейского института семейного образования, это происходит по таким причинам: Пары решают стать родителями в более позднем возрасте, и у них остается меньше времени, чтобы родить еще одного ребенка. Часто оба родителя работают и, из карьерных соображений, все больше откладывают рождение второго ребенка. Количество разводов колеблется на уровне 50% и это означает, что пары часто расходятся раньше, чем успевают завести еще одного ребенка. Рассмотрим преимущества наличия только одного ребенка в семье Большинство людей считает, что единственные дети – избалованные, властные и одинокие. Однако, сотни проведенных исследований показывают, что единственные дети ничем не отличаются от своих сверстников. Более того, исследование 2014-го года показало, что единственные дети имеют лучшие вербальные навыки и более высокий IQ, просто потому, что их родители могут уделить им больше времени. Также они лучше учатся в школе и особенно сильны в естественных науках, математике и литературе; имеют больше друзей и являются более гибкими в вопросе гендерных ролей, чем дети из больших семей. Опрос уже взрослых людей, которые были одними в семье, позволил сделать вывод, что они в детстве были даже рады отсутствию братьев иди сестер. Причины этого – в рассказах друзей о постоянных проблемах с их братьями и сестрами. Поэтому единственные дети оценивали свое положение, как позитивное. Так как они могли побыть в одиночестве тогда, когда им этого хотелось, а также получать все внимание родителей.
Подумала, позгадувала і теж пам'ятаю, що в дитинстві зовсім не заздрила друзям, в яких були брати-сестри і не страждала від їхньої відсутності до 9 років ( тоді народилась сестра). Мені було класно самій, а спілкування і з друзями хватало і з дорослими. Зараз для себе вирішили, що на наступні років 10+ зупиняємось на одній дитині, а там час покаже.
А я знаєте над чим задумалась, завжди хотіла шумну сім'ю, дітей мінімум 3-є. А от тепер дивлюсь на бабцю, в неї 6 внуків, скоро народиться 5-ий правнук, і все це дуже класно, але коли всіх багато, то нема душевності, спілкується тільки зі своїми дітьми. Може коли один-два то більша блискість, чи це від характеру залежить. Є у когось такі багато-внучні бабці, які близьки з усіма онуками?
Справді, я зауважила, що бабусі когось одного-двох обирають і люблять. Не у мене в сім"ї, бо в мене мама одна в баби, тому баба має лише 2 внуків і нас любить вроді однаково))) Моя мама має 4 внуків (але лише від мене, брат ще не розродився), то любить їх, бачу, однаково. Але от співробфтниця, у якої батьки із багатодітних сімей відповіно внуків поза десяток, розповідала жахливі речі про те, як бабуся одних люить, а інших привселюдно "відлучає від родини", бо вона .... в "полуниці всі вусики повідривала". І ще вона голиться і стрижеться, тому після Божого суду буде їсти своє волосся ))))
В мене є бабуся, що має, вже 10 чи 11 внуків і правнуків 5, здається. Бо моя бабуся має аж 5 дітей (в тому числі і моя мама). То вона всіх любить, не вирізняє когось. За всіх питається, якщо спілкується з мамою. Це я про правнуків. Бо внуки вже дорослі) Деякі діти, внуки пороз'їхались, але все одно на вихідні чи іноді в будні хтось приїжджає (бабуся живе на селі зі своїм старшим сином). А на свята, то взагалі, так радісно, всі з'їжджаються хто може, за столом є завжди про що поговорити, душевна атмосфера. Родичі, підтримкюують, помагають один одному, якщо скрутно комусь. Я пишаюсь і захоплююсь (бо помітила, що нечасто такі зв'язки зустрінеш, хоча раніше сприймала це як даність) нашими родинними зв'язками. Звісно взаємини не від кількості дітей залежить (хіба частково) Сама мрію про 3 діток, це якщо зможемо зробити всі умови і не буде якогось важких проблем . Але реально думаю що потянемо 2. Проте, поки що, з одним ледве справляюсь) і бувають моменти, що думаю, що і одного синочка і так багато) Надіслано від мого HTCONE, використовуючи Tapatalk
@Siania мої бабця і дідусь мали 5 внуків, всіє любили, ніколи нікого не виділяли, кожному вміли приділити увагу. Інша моя бабця мала 7 внуків і впринципі так само всіх любила однаково. Може була трошки ближче з дітьми молодшої сестри мами, бо з ними прожила все життя в одній квартирі, але я ніколи не відчувала , що комусь надають перевагу
Ну моя теж питається, але так трохи поверхнево (як на мене), мені б хотілось інших відносин з внуками, дуже близьких. Взяти кудись поїхати, навчати чогось цікавого, читати їм, в старшому віці посекретнічати, але от не знаю чи таке можливо коли їх 6-ро!
рівно теплі зі всіма. Близькі стосунки - то складне питання, не в усіх вони виглядають однаково. моя свекруха має 5 онуків, 2 за кордоном, але всіх любить однаково. Коли всі в гостях, то свекруха-бабця буквально розривається між ними, так хоче кожному приділити увагу. Звісно, всі вони збираються коло бабці не щодня. А щодня того і не має бути, я вважаю. в моїх бабусь по 3-4 внуки і близькості ні з ким не було. Коли внуки подорослішали, з'явилась хіба що повага до бабці, бажання допомогти їй чимось. але не близькість. В чоловікової бабусі 8ро внуків. Всі бабцю люблять, декількох внуків бабця виростила і вони ставляться до неї, фактично, як до мами. --- дописи об"єднано, 11 Квітень 2016 --- та від обставин залежить. Звісно, якщо котрийсь внук з немовлячого віку був з бабцею, то до нього вона ставиться по-інакшому, ніж до інших. --- дописи об"єднано, 11 Квітень 2016 --- мені теж колись видали: "А ти маму свою питалась, чи їй треба стільки внуків?"
В моїх батьків уже шестеро внуків. Обставини склались так, що деяких вдається побачити досить рідко. Але ставлення до усіх однакове - люблять і дорожать усіма. Просто деякими на відстані. Як є ота любов до рідної кровиночки то обставини то десяте діло.
ну це ясно. Любов і "близькі стосунки" - це трохи різне. Я не кажу, що того, хто ріс з бабцею, бабця ЛЮБИТЬ більше. ЗНАЄ більше - так
З багатовнучних в нас зараз лише свекри-5 мають. Чим більше спілкуються, тим ближчі, тепліші стосунки. Зрештою, як і у всіх інших людей в стосунках )) І це, певною мірою від мене теж залежить - як часто в гості їздимо, чи даю дітям проводити час разом з бабусею і дідусем, тощо. Як і що вдома говоримо, як спілкуємось телефоном. Не від кількості ,мені здається, залежить близькість. Серце може любити багатьох )
Мама недавно розповідала як її коліжанку діти питали чи можна їм ще одну дитинку народжувати))) мама була в шоці
В мене є одна знайома, бачимся раз в рік в спільних друзів, в неї один син, коли її питають чи не хочите ще одну дитинку, відповідь геніальна: " Ні, моїй мамі більше не треба, вона вже одного вибавила!" Надіслано від мого V370, використовуючи Tapatalk
@Андріана в на є знайома, що постійно живе з малим внуком, йому зараз 2 рочки. При тому що донька має окрему квартиру де живе з чоловіком, вийшла на пів ставки роботи вчителя в школі. А її мама носиться вдень і вночі в іншому районі міста з дитиною. Не раз каже "не маю вже сили за малим дивитись, ще й дочка незадоволена часто що я не так щось роблю". Я запитала чого вона не дивиться сама за своїм малим? (приходить вона зрідка вдень). Відповідь теж геніальна - "Та де вона зможе?! Там і свекруха зразу сказала що помагати не буде, тому я мушу".
Мене часом клинить і я можу сказати ,що більше в мене дітей не буде. Але десь в глибині душі в мене живе бажання народити ще одне маля. Але моя мацьопа ще така маленька і так потребує уваги. І взагалі я б хотіла різницю в 7 8 років між дітьми. Мій чоловік каже,що це забагато.Хоч він теж часом каже , що не хоче більше дітей. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
А чи є тут такі що свідомо вирішили мати одну дитину і потім все ж пошкодували про такий свій вибір? Чи не жалкуєте з часом, з роками, що зупинились на одній дитині? Бо таких що народили 2-х і шкодували про це я наприклад не знаю.
Тут не знаю чи хтось признається, тим більше що більшість форумлянок ще дуже молоді, але маю хороших знайомих , пенсіонери вже, дочка в 20 років переїхала в Америку, так от мати одну дитину це був їх свідомий вибір, про який вони тепер дуже шкодують, бо залишились самі самісінькій, ще й родини в них іншої практично нема. Зате дочка вже своїх трьох донечок має. І ще згадала що така самісінька ситуація ще в однієї моєї знайомої по роботі, але вона хоч до дочки раз в рік їздить в гості в Канаду, а тим іншим в Америку візи не відкривають... Дуже мені їх всіх шкода, бо дуже вони сумують за дитиною і внуками тут на самоті.
Мені здається, що на цьому форумі така лише Сніжна Тут не знаю, вона ще молода, ще не жалкує От вчора була в поліклініці. жіночка, років 50 прийшла на УЗД щитовидки. У неї 1 син під 30 років. Десь після народження у неї був рак щитовидки. Тож вона боялась родити більше, щоб дітей сиротами не залишити. Але все ок, живе, не хворіє -- і каже, що у її випадку все ж страшно було родити, але іншим каже, що одна дитина (та ще й син -- він якраз у дівчини живе, дівчину слухає, женитись не хоче (чи дівчина не хоче?) -- то мало. А друга жіночка казала, що її дочка має дочку 15 років і другу вже певно родити не буде, бо вже в літах. Їй 34 роки!)...
