Для моїх кнопок на 17 ряду? нехай вже перший ряд другого балкону. Ще на Безодню купила -- 1 ряд))) Не собі
я теж боюсь висоти, але не такої) ти взяла на 18 число на 12 годину? а ти з чиїми дітьми збираєшся? Може то яку театральну форумівку забацати?
гггг, буде в мене неординарний 4 річний ескорт перевірила спеціально сьогодні місця - нормально буде видно за рахунок кута підйому. Можливо не дуже добре буде чути. крісла трохи на відстані від борту балкону. Я би боялася, що діти будуть висіти на тому бортику, а він дуже низький. давай в театрі в антракті Була сьогодні на "Неаполь - місто попелюшок". Трохи поміняли репліки акторів, додали про АТО і декларації чиновників. Сьогоднішній склад акторів мені більше сподобався. Таїсія Литвиненко (сеньйора Лучія) - неповторна і неперевершена Ф.Стригун 2 рази виходив "на біс" . Я була в стані ейфорії і меланхолії одночасно, а от мама більшу половину вистави проплакала - все дуже життєво і чітко підмічено. Потім мене ще довбала, що якби знала, що така правдиво-життєва вистава буде - не йшла би. Побивалася, що Литвиненко і Стригун літні вже такі, як і вона, а артисти і кумири мають завжди бути молоді. Добре, що не повела її на Безодню.
О театральна форумівка! гарна ідея, але я б пішла на якусь веселу комедійну виставу. Не люблю трагічних та сумних.
Весела комедія "Блазні мимоволі" - рекомендую!!!! А також "Ханума" (комедія - водевіль), "Шаріка" - романтична оперета. Це щоб посміятися і душу трішечки відвести))).
Щойно прийшла з перегляду "Кризи". Отримала море вражень і задоволення. Стригун, як завжди, неперевершений!
Читала тут багато відгуків про "Блазні Мимоволі". Але, якщо чесно, комедія не виправдала моїх очікувань. Так, непогана, але не така що хочеться ще багато разів піти на неї. Хочу порадити одну драму, про яку тут здається не згадували,"Вільні метелики". Дуже гарна історія. Половину вистави весь зал сміявся, можливо і більше. А в кінці неочікувана розвязка, яка пробирає до сліз(і не одну мене). Особливої атмосфери додає те, що дійство проходить на камерній сцені. Вже двічі була і думаю втретє піти.
Були вчора на «Іфігенія в Авліді» Евріпіда театрі «Воскресіння». Дуже гарний сюжет, гарна гра акторів. Але загалом вистава не сподобалась. Цікава і трагічна тема, а декорації і постановка плачевні. Якщо хтось піде і любить розуміти що відбувається - почитайте сюжет і передісторію подій.
Ходила минулого тижня на Украдене щастя. Гарна гра акторів. Не в образу театру Заньковецької, але там така школа, що все на надриві де треба і не треба. Переграють. Часто просто ріжуть вухо ті репліки. А тут ні, за невеликим виключенням, все дуже душевно. Цікаво було в дорослому віці і з якимось життєвим досвідом переосмислювати вже призабутий твір зі шкільної програми. І розуміти, що зовсім він не про те, що нас вчили. Який там образ жінки-трудівниці! І так багато думок було під час, і після перегляду... Про те, що твір зовсім не для 10 класу, як і більшість тодішньої шкільної програми (не знаю як зараз). Про те, як пощастило мені народитися у 21 столітті і не в селі. Бо керуватися в житті на шолюдискажуть, то не на мій характер. Про те, що більшість доль за творами класиків ламалися зовсім не через тодішнє законодавство. А через дурну провінційну суспільну мораль. Ну не було такого закону, до прикладу, щоб батьки мали покритку з хати вигнати, але ж... Шолюдискажуть важливіше від рідної дитини. Про основних носіїв і захисників тої суспільної моралі - бабисьок зі стокгольмським синдромом - ми всі мучимось, то і ти мучся. Про фемінізм, який дав нам сьогоднішню свободу вибору, а зараз виродився в якусь карикатуру і посміховисько. Про те, що є речі, які століттями не міняються: так само можна підмазавши чиновнику, порішати любе питання, так само є дочорта чоловіків, які самі собі навіть ложку не візьмуть, бо для того є жінка. Так само навколо кожного з нас крутиться масовка з тих, які краще знають як нам треба жити, пхаються, миють кості, осуджують, під'юджують. Але якщо запахло смаженим - "моя хата з краю". Про те, що Анна з Михайлом пожали посіяне. Довести можна і найсумирнішу людину. І мстився Михайло не тому кому треба було, а тому, кому легше. І що вихід таки був, бо навіть в ті часи безпліддя було підставою для уневажнення церковного шлюбу. Але...Але.
А ми з чоловіком пішли з цієї вистави на антракті. Він мені казав, що не сподобається мені Заньковецької, але не могли ж обманювати мене мої дитячі спогади про те, які гарні вистави в цьому театрі. Ех... Чи то я меншою була більш суб'єктивною чи просто театрального глядацького досвіду на той момент було мало, але після років невідвідування Заньковецької і захоплення іншими театральними постановками (і львівськими, і іноземними), "Украдене щастя" стало відром холодної води на голову. Оцей весь пафос і надрив, штучність, неприродність! Сам твір Франка чудесний, але його бачення і подача дуже мене розчарували. Не знаю, може ми з вами потрапили на різний акторський склад, але душевності я не побачила, а шкода
Не можу не погодитись. Дуже влучно сказано - пафос і штучність. В мене теж неймовірні спогади з дитинства. Ходили з батьками на всі вистави. Пам'ятаю цікавезні постановки, всю цю театральну атмосферу, програмки, прогулянки по фойє в антракті, квіти улюбленим акторам... А потім, спробувала відновити традицію з чоловіком. І теж була розчарована. Вистав, що справили враження одиниці. І давно не була, а тут коліжанка покликала за компанію. Про "Украдене щастя" зізнаюся чесно: сюжет пам'ятала схематично, бо з моменту закінчення школи минуло ого-го. А українську літературу в нас тоді викладали так, що перечитувати пізніше навіть бажання не було. Якісь суцільні плачі, ярмо і поневолення в програмі. Ну і образ жінки-трудівниці, куди ж без нього. Тому про режисерське бачення твору нічого не можу сказати. Щодо акторської гри - порівняно з іншими їхніми виставами дуже нормально.
я шось незнаю куди то написати, бо це і не концерт і не вистава - "Страсті за Матвієм". Твір Баха, який вважається одним з найгеніальніших, його мріяв провести тут вже покійний Микола Кацал , та все ж вчора вдалося, за участі того ж таки Дударика. Мушу сказати, що я для себе філармонію відкрила як альтернативу традиційним виставам в Заньковецькій. Щоправда певно треба трохи більше в музиці тямити, щоб це правильно сприймати. Але я би просто так цей твір з компа не слухала, то таки треба було бути присутнім, чути живий оркестр і солістів. Та і до посту це саме те.