Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Liliyah Romanova, 11 Вересень 2013.

  1. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Моїм до лампочки. Не знайшли одяг, то підуть бавитися і гуляти їм не дуже то й треба. А як гуляти з їх ініціативи, то одягнуть перше, що під руку попаде і хай мама червоніє за їхні тапки до дощовика. Середня в мене така принцесо-дівчинка, то в неї є рожева спідничка з фатину, така чергова, що одягається зі всім і її видно навіть в горах розкиданого одягу.
    Аргументи "незручно", "запізнимося", "треба довго шукати" - я не уявляю, як би то мало працювати з моїми дітьми. Класно, що в когось є малята, які мислять такими поняттями.
    На моїх діє одне: "Склади, будь ласка, джинси і поклади в шухляду. Ще з футболкою зроби те саме. Дякую" Якщо пропустити момент переодягання, буду сама той одяг шукати по всій квартирі. Моїм майже 6 і 3 з половиною. Молодша, та що півтора роки має, хіба мавпує старших і складає за компанію.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    всі три дівчинки?
    я чось думала. що дівчатка акуратніші.. пам'ятаю себе в дитинстві.. любила поскладати свої речі на дитяче кріселко перед сном.. ( ну бо своєї шухляди-шафи не мала) і пам'ятаю який кіпіш піднімала, коли зранку мама забирала то кріселко і речі були не на місці..
     
  3. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    На мого теж жодні аргументи не діють. Може ще малий - 2 з половиною. Але бачу, що більшість з наших однолітків вже йду на якийсь діалог з батьками. А про "разом щось складати" то навіть мови немає. Я складаю за ним речі, а він робить вигляд, що складає, хоч насправді натягує на голову шапки-труси і бігає так до дзеркала корчити гримаси. Отака "спільнотворчість"))) Тому в нас діалог короткий - я скручую його бубликом і роблю те що мені треба. Поки він, скручений бубликом, робить те що йому хочеться.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Смішно Смішно x 2
  4. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Вони в маму вдалися:) я теж грішу "творчими безладами", але я вже велика дівчинка і до критичної межі безлад не доводжу.
    -
    До речі, вони в мене не якісь там нечупари. Спокійно можуть без прохання витерти пил чи вимити підлогу. А з речами, то головне, щоб їх не було забагато і щоб вони мали свої постійні місця для зберігання.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1
  5. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

     
  6. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Оце дуже важливо. У нас на всі категорії іграшок є своя коробка (всього різновидів 9 чи 10, а, може і більше :girl_crazy:) і Влад десь з 2 років точно знає що, наприклад, великі машини в одній коробці, а хотвілси - в іншій, лего дупло в коробці на шафі, пластмасові кубики в кошику на підлозі, а мозаїка високо на поличці і її звідти дістаю лише я. Для книжок поличка, для одягу поличка, для всіх настільних ігор окрема коробка і т.д. Куртка-шапка лишаються в коридорі, а штани знімаються в кімнаті. Отакий категорізований порядок він любить і під настрій часом навіть підтримує. Бо складати всі-всі іграшки це довго, а "я складаю машини в їхню коробку, а ти лего в коробку для лего" вже значно простіше, таке собі сортування в процесі прибирання. Ну і часом така собі гра "поклади машину на місце, де в нас такі машини лежать?" :) АЛЕ це наш випадок і діятиме, можливо, менше для інших дітей. Бо моя дитина, здається, вся в маму
     
    Останнє редагування: 5 Липень 2017
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  7. Дівчата, не знаю, чи в потрібну тему пишу. Бо мова буде не про дитину, а скоріше про мене. Я на межі. От зараз сиджу і плачу навзрид. Бо накричала на 2-річну дитину так, що мене саму досі трусить. Причому дитина не зробила нічого аж такого, вона просто хотіла спатки і намагалася вже і негайно привернути мою увагу. Я доварювала їжу, вже за хвилину мала йти її вкладати. А дитя почало розкидати конструктор по кухні, спеціально закидати деталі під меблі, в усі кутки. Я прошу цього не робити, кажу, що вже йду, але все марно. Оця марність моїх слів, це миттєве безсилля вивело мене з себе так, що я в нервах вхопила те дитинча попід руки і так стиснула ті рученята, так заричала не своїм голосом, як дикий звір! Дитина в сльози, одразу просить мене пожаліти, не розуміє, що сталося. А я ще й не змогла відразу відійти від свого стану, щоб взяти на руки, обійняти, заспокоїти.
    Просто моя дитина дуже активна, щось зробити, коли вона не спить - майже нереально. От сьогодні вирішила зготувати обід, поки маля менш-більш забавилося. То за ту годину в хаті був армагедон повний, на підлозі не було пустого місця, купа дріб'язку валялося. І на момент цього інциденту я якраз все поприбирала і вже збиралася виключати плиту і йти вкаладати дитя. Але нерви здали.
    І головне те, що це вже не вперше. Ну може сьогодні я зірвалася найсильніше. Але в останні тижні я вже багато разів отаке витворяла. Раз підняла дитину на руки, віднесла з місця, де вона робила збитки, і кинула з силою на ліжко. Аж злякалася, що спинку могла переламати. І хоч зрозуміла, що зробила жахливо, я все одно не зупинилася, а продовжила кричати, сварити ту бідолашну дитину, яка вже сильно плакала.
    А крики з надривом і сваріння дитини - то напевно щодня. Мені здається, що моє дитя вже звикає, що мама - істеричка, і вже не завжди сприймає ті мої крики. Але оте трусіння дитиною, стискання рученят - це ж насилля! Я дуже проти биття дітей по попі, ніколи того не схвалювала і не практикую. Але бачу, що в стані афекту чиню значно гірше.
    І найголовніше, що я ніяк не можу впоратися з своїми емоціями. Скільки разів я вже казала собі, що все - відтепер жодного крику на дитину. І все відбувається знову. Я вже сама себе боюся, бо таке враження, що я собою не володію.
    Що мені робити? Чи хтось стикався з подібним і знає якісь методи, як змусити себе включати холодний розум і не зриватися на маленькій дитині?
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  8. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    @Zelena Ptashka Вам потрібна можливість випускати свою злість безпечно для інших - раз. І два - Ви так чините не від хорошого життя. Мамин стан часто є причиною, а не дитина і її вчинки. Втомлену , виснажену маму навіть дрібничка може довести до стану афекту. Що Вам недобре і що потрібно, щоб Ви стали почувати себе краще?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  9. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    В першу чергу поговоріть про це з дитиною. Попросіть вибачення. Поясніть, чому так вийшло. Скажіть, що дуже любите. Запитайте, чи зрозуміла, чому Ви розсердились.
    Попросіть, щоб наступного разу, коли будете кричати, дитина Вам сказала: мама не кричи, мені страшно
    Ну і відпочивайте. Бо то втома і бажання все встигнути.
    І ще. Просто потрібно собі продумати в спокійному стані. Що важливіше, зварена їжа чи дитячі почуття? Порядок в хаті чи дитячі почуття?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1
  10. бетменша

    бетменша Well-Known Member

    плюсуюсь. В мене теж такий характер, що можу вибухнути. Потім завжди прошу вибачення і пояснюю, що кричати не можна і я просто зірвалась. То малий тепер зразу заявляє "Мама, не кліці на мене"))(йому 2, 5). А ще раніше, як тільки починав говорити, то показував мені пальчиком на рот і казав "так не мона". Після такого зразу попускає). Ну і пояснюю, чому саме я розізлилась. Він вже багато чого розуміє і йому можна пояснити.
    Але звичайно, лишаються моменти, коли всьо равно криє і рве дах. Особливо в ПМС. Ех, заздрю спокійним людям((
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
  11. iragonzales

    iragonzales В декреті

    @Zelena Ptashka все правильно радять Вам дівчата. Колись також хотіла все встигнути, а потім продумала план дій наперед і в таких випадках, я виключаю все що варю, відсуваю все подалі, на всяк випадок, мало лі. І йду і вкладаю дитину. поки вона мене не відпустить. Після того стало набагато легше. І ще до речі. коли не встигну муж доготує сам, отак))).
     
  12. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

     
    • Подобається Подобається x 3
  13. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    2-річна дитина?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  14. Orman

    Orman Модератор-бомба

    І може я чогось не знаю, але мама сварилась, бо була на межі, а не того що дитина порозкидала. В хорошому настрої по відчувала б те ногою і вся проблема. Дворічна дитина не робить нічого "на зло". Як вона може зрозуміти чого мама кричала?

    Маму розумію. Мамі треба звільнити голову і емоції, дитина не може бути прийомником. Треба когось організувати.
    --- дописи об"єднано, 12 Жовтень 2017 ---
    Так, варіння борщу в три заходи - наш метод.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  15. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    не знаю де то спитати - поясніть мені хто може, що то за такий період такий дитини, а-ля "я в танку"?!! Я до неї шось говорю, а вона взагалі не реагує, ходить туди-сюди, десь там озирається. Я вже так підходжу впритул, присідаю, говорю, а вона нині то на машини втикає надворі, то обернулася задядьками, які шось несуть в коробках. Ясно, шо терпіння мені регулярно бракне. З якої "опери"? або де то почитати шось мудре на ту тему?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  16. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Це нормально. Вони у своєму світі. Беру за руку, прошу подивитись в очі - спрацьовує через раз. Якщо говорити щось з двох метрів, то навіть не починаю. Він не чує.

    пройде. Не питайте коли.
     
    • Корисно Корисно x 2
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  17. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    @Retaret було...пройшло…..випробовування нових меж своєї свободи.
    Я з перших разів не зрозуміла...що то??...
    Потроху оговталась...пояснила що так не буде , бо я питаю-говорю раз ,чи два..до третіго краще не доходити, але як воліє зробити мені нерви, то хай краше в болоті вибацькається,
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    а як то ви пояснювали? можете якось описати?
     
  19. maavka

    maavka Well-Known Member

    Ліля Дублянська "Дитина не слухає. Що робити?" (книга зовсім не дорога, до 40-50грн)

    Зробіть собі правило2 повторів. Більше 2 разів не повторюйте. Сказали раз. Якщо у вас дитина така як ви пишите, як в танку, то перший раз підходьте до неї близько, приверніть увагу на себе, встановіть зоровий контакт і говоріть. Якщо не чує, то другий раз говоріть, але вже приймайте радикальні рішення. Тобто сказали, то не можна брати, - не чує. Другий раз вже кажіть ще раз, але при цьому забирайте в дитини, що вона взяла чи інші дії приймайте, залежно від, того, що ви сказали. Якщо сказали що йдемо туди-то, то, коли другий раз говорите, напрявляте при цьому тіло дитини в напрямку руху.
    Ви можете говоритиі щось таке, що не стосуєтсья дій, тоді тут важче буде. Тому добре, коли ви спочатку говорите, багато того, що стосується дій, так ви навчите дитину чути себе .
    І запам'ятейте, більше 2 разів не варто повторювати, бо тоді дитина буде чути вас з n разу
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  20. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Спробуйте спочатку приєднатись до тої теми, на якій зависла дитина - машинах, дядьках, з більшою вірогідністю дитина про це почне говорити, а тоді вже Ви кажіть, що хотіли. Це якщо щось дуже важливе, а по дрібницях, то я б не рухала дитину - їм властиві такі зависання.

    Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1