Школа: влаштування і наука (2)

не була... і , власне через те що добряче вміла -

аж до протесту !
Тому зараз я жодного разу не кажу про свою дитину -"і в кого ти такий вдався!!! ". Я -знаю в кого ... Лиш я- дитя СРСР, тоді шугать і "нє пущать" головні завдання. Мені реально повезло з основними вчителями і їх поглядами на мій "інакшіший" протестний погляд.
Мама моя - дууже вольова і сильна жінка,з цікавим і небанальним життєвим шляхом...алей вона опустила руки, ступила крок назад і сказала -"я не знаю як , але ти - наша мала бандерівка і твій дід може чесно дивитись в очі вуйкові Степану".
Я не зовсім розуміла про ЩО вона. Але мене вразило,що вона так легко мені це спустила. Відмінницею я не стала. І дивувалась,що мама ховала в куточках губ горду усмішку.

 

Ой, @Haidee , не згадуйте "оцього" проти ночі...

 

Мама відмінника сіла і рже

А Зеленський да, в мене найближче оточення (колишні відмінники і не відмінники) за нього слізні листи мені пишуть - щоб я на ФБ публічно вибачилась за рядок про нього у дописі

 

В мене АБСОЛЮТНО чітка кореляція - більш-менш адекватні (і ті, що якось та й вчились) однокласники-одногрупники виявляють розумну позицію, не постять всяку фігню і зраду і т.п., а ті, що інші - то і за Зе, (бо вже всі надоїли, а так хоч поржати, і всьопропалонічєгонєдєлаєццаліпєцкаяфабрикаапшори...
Так що переконана, базовий рівень освіти важливий і має значення. Не обов'язково (та і неможливо) знати досконало все, але орієнтуватися потрібно.

 

Базовий рівень освіти ДУЖЕ важливий. Мова йшла про оцінки.

Якщо роя дитина буди пЕсати «здаєцця», то мене це буде турбувати і я буду звертати увагу, повторювати і пояснювати. Але якщо в неї буде трійка, бо думка викладена в творі не збігається з думкою вчителя (приклад з мого життя), чи тому що вона плювалася на піонервожату в коридорі, чи тому що крутилася на уроці, чи тому що їй на уроці нудно, а вдома вона під ковдрою Кобзаря читає для задоволення - то мені якось фіолетово. Я дитині поясню, що вчителі бувають неправі, а оцінки, це діло десяте (ну гаразд, п‘яте). З вчителями говорити в таких випадках дуже неефективно. Бо нормальні вміють відділяти плювання від читання, а ненормальним не поясниш.

 

Це от моя позиція.
Цілком логічно, що такий рівень знань тягне на 4 +-, але не з нашими вчителями, не завжди. Тому рівень вимог в мене є, а оцінки - ну звиняйте

 

В моєму конкретному житті були окремі вчителі хороші (20 відсотків, а решта були «нашими вчителями», чоловік поміняв три чи чотири школи - в нього ще менший відсоток хороших.

Коліжанка - молодець і приклад.

В молодшій шолі теж буває різно, як в прикладі @marianast

Я би дуже хотіла жити в світі де всі (ну гаразд, більшість) вчителі в школі працюють за покликанням.

 

Бо це дуже життєва позиція, яку зарано осягнути дітям. І нема чого насаджувати її змалку. Бо чим відрізняється - мусять бути всі 5 в атестаті від мусить бути не нижче 4 в атестаті по відчуттям дитини? І я не вважаю, що геніальні діти мають отримувати оцінки високі чи низькі. Оцінка - це моментний показник. Філософія і тд, навіть в 11 класі, як ти пропонувала - не на той рівень мозгів. Бо це буде для галочки, знов. А допоки доросте до тої ж філософії, поки все вискладається...ну і я проти оцінок в диктанті за каліграфію. Нечитабельна робота - одне, але якщо є виправлення - інше. І взагалі, трояк в атестаті для мене не проблема, для когось проблема? Я вас прошу. Аби той атестат був, його вага настільки мала навіть зараз....
Цілеспрямована робота на атестат була в мого однокласника аж одного. Йому тре було 11 зі всього. От раз-два працював згідно вимог, підходив всім, мобілізувався. Так, це чесні 11. Нє, це не його знання в тій галузі. Це просто зустріч вимог і результату

 

До речі, про відповідність оцінки і знань. В мене була 5 з хімії. Я прекрасно знала неорганічну, і так собі органічну. Але це все одно було найкраще в класі, і тому в мене 5, а знаю я її на 3+.

 

Дякую Вам,формлянки, за Ваші думки тут, читаю, думаю.. Маю двох дітей, дівча в 9 класі, підлітковий вік, бунт у всьому, боротьба на кожному кроці з будь якою системністю, школа - зло, вчителі в 90 відсотках фальшиві, в сенсі упередженого ставлення - зручна дитина чи підлабузник, оцінки для мами, бо "я не бачу сенсу вчити про "сперматозоїди водоростей" (біологія 9 кл). Але дівчина бореться і ішукає правди для себе.
Хлопець, 3 клас, загадка для мене і досі, я вже писала в цій темі, що відстаємо в читанні і письмі, він читає вдома і в школі ту кількість, яку задає вчитель, але зрозуміти прочитане не вдається.( Підозрювали дислексію, були в логопеда, читав їй, сказала, що тут нема дислексії, але рівень читання заслабий на третій клас. Писання теж кульгає, бо випадають букви. З вчителькою важкі стосунки, мяко кажучи, малий каже, що вона "вибухає" і "не має серця". З того, що чую, на дітей постійно психологічно тиснуть, і кричать. Батьків, на загал, все влаштовує, бо "вчителька строга, порядок в класі, най так буде, а то на голову вилізуть"...
Після двох моїх розмов з нею, про те, щоб вона не кричала на сина ,бо він дуже того боїться, замикається в собі, вчитель зі мною не розмовляє і образилася, що я посміла її в чомусь звинуватити і поставити під сумнів її педагогічні здібності. Пропоную забрати малого з цього класу, то він слізьми проситься не робити цього, бо там є його друзі і він не хоче їх залишати. Як бути в такій ситуації ? Останьо з читання приносить 4 і 3 бали, через що сумний дуже і сам в собі зневірюється(, а мені руки опускаються..

 

Цілеспрямованість. Наполегливість. Відповідальність. Самодисципліна.
Це якості які я би хотіла привити дитині використовуючи школу як інструмент. Як скористатися школою для цього я собі уявляю лиш приблизно.
Я переношу на нього свій досвід, так. Мені бракує усіх цих рис в житті. В школі я не докладала до навчань жодних зусиль, не сиділа над уроками і була відмінницею. В середній школі до точних наук треба було докласти зусиль, але я не вміла/ не хотіла/ лінувалася. Так і закінчила школу- гуманітарні науки 11-12, точні 3-6.
В універі сиділа над англійською. Але мені цікаво було, і був присутній фактор суперництва, мені хотілося бути серед найсильніших. Решта і в універі мені давалося легко, перед екзаменами максимум дати повторювала. Багато предметів знала, що здам без проблем і навіть на лекції не ходила, лише на семінари.
І ось в дорослому житті цих рис характеру мені бракує катастрофічно.
Чоловік в мене впертий як віслюк, трудолюбивий як віл. Якщо він собі придумав освоїти цю цілину, він її освоїть. Сто раз потерпить невдачу, буде пробувати заходити з різних сторін і з різними людьми, але свого досягне.
Я дивлюся збоку і захоплююсь.

 

Дякую, теж про це постійно думаю, але в нас з доїздом напряг, бо добираємось у Львів в школу гром. транспортом і зміна школи це зміна локації моєї роботи, бо я працюю поруч і забирати малого можу тільки я або старша сестра, яка теж в цій школі.. Знаю, це не виправдання, думки в слух, буду думати..

 

Для першокласника?
Тут я з вами погодитись не можу. Він лише вчиться елементарному. А оцінка ставиться -від ідеального виконання (яке в цьому випадку навіть вимагатись не може) віднімаємо помилки. Який змість цієї оцінки? Мені все рівно чи там 9,чи 11, чи 7. Я вважаю, що там нічого не має бути.

 

Дуже жаль, коли отаке відбувається і вчитель такий упоротий. Балачки з ними, то пусте і хіба псування нервів.
Я б дала дитині(і собі )певний час для того,щоб підтягнути.Тобто, домовитись, що ми читаємо багато(більше, ніж шкільна програма), опрацьовуємо прочитане і, якщо краще, то залишаємось ,якщо -ні, тоді йдемо до іншого вчителя і інших друзів(вони будуть).
Я б ще порадила, як робили ми

нам колись порадила наш логопед ще перед школою

: читати з читанки попередньо, те що буде наступним. Так дитині буде текст вже знайомий і легше тоді читається.

 

@NataliaFed, дякую за пораду. Невдачі малого сприймаю як власні, і важко сприймати те, що працювало зі старшою дитиною,( підходи до навчання, наприклад) тут абсолютно не працює. В мене враження, що йому важче стало запамятовувати навіть вивчення неважких віршів, останні дні скаржиться на болі в животі(, певно від стресу постійного.
Я постійно себе запитую, можливо, це я чогось не розумію чи не так сприймаю, у випадку вчителя, чому всім ок, а мені одній не ок?
Вчора приходить син зі школи і розповідає, що вчитель на математиці вибухнула через те, що хлопчик один писав щось не те, що мав, але писав математику, позбирала його речі в рюкзак, і взяла його за плечі і вивела з класу у інший клас, так вона повідомила дітям. Через урок той малий повернувся, і плачучи, просив в неї вибачення, але вона без слів знову вивела його на коридор і зачинила за ним двері. Це все зі слів дитини, який був шокований, тим, що відбувається, і тоді мені сказав, мам, мені здається, що в неї нема серця..( Скажіть, це я хвора? Можливо, я перебільшую і нічого сташного нема у діях вчителя?