А я собі римую... (поезія форумлян)

Тема у розділі 'Читальний зал', створена користувачем Adriasia, 30 Травень 2009.

  1. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Не найшла такої теми (а мо шукати не вмію, то не бийте) і вирішила її створити. Я пишу вірші. Пишу бо пишеться і пишу щоб виговоритися. Мистецтвом чи талантом то буквоскладання не вважаю але іноді даю почитати людям.
    Окрім мене ще хтось з дівчат пише? Для чого Ви пишете? Показуйте і хваліться своїми творчими здобутками та доробками.
     
    • Подобається Подобається x 8
  2. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Не подумайте я не алкоголік (та і спиртного зара нізьо... просто шось таке написалося)
    ***
    Ех випити б чаю, а може й чогось поміцніше
    Запити ту тугу, що вогко сповзає з очей
    Збрехати - Щаслива, повірити - найщасливіша
    Ех ... випити ..чаю, бо в грудях щось сильно пече.
    Забути про біль і форматувати пам*ять
    Напитися з горя, бо горем напита ущент
    Змовчати про все. Хай люди нічого не знають
    мій вихід у завтра з усміхненим гарним лицем...

    Ех випити б... Вітер все тулиться і не вщухає
    Він знає про все і про ночі гаптовані в біль
    Це вже не сльози. Це я захлинаюся чаєм
    На кухні самотній у хаті забутій старій...
     
    • Подобається Подобається x 31
  3. Zlju4ka

    Zlju4ka Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Адріася ,у вас прекрасні вірші.
    Ось трохи моїх..

    Немає більше болю..ні немає
    немає смутку..час його забрав
    але ще трохи серце непокоїть
    той погляд, що колись мене зламав..

    Солоні сльози більше вже не ллються
    вони застигли на моїй щоці..
    всі спогади неначе скельця бються
    і вени ріжуть на моїй руці..

    і ніч в очах і дикий гул навколо
    це все минає..треба трохи сил
    і згасне те страшне багаття болю
    яке колись ти легко розпалив..
    ****
    ...Ти з нею.. що ж ..так вирішила доля
    вона завжди усе вирішує за нас
    хоч серце бється наче птах в неволі
    і вогник у очах іще не згас.
    ...Ти з нею..зараз близько чи далеко
    ви разом ввечір вдень і уночі
    та час іде і крутиться планета
    і якось погляд мій невитримаєш ти!
    ...Ти будеш кликати та я необернуся
    відчуєш як болить душа в неволі
    ти будеш плакати ..та я уже змирюся
    ...Ти з нею ,що ж ,так вирішила доля!!!
     
    • Подобається Подобається x 29
  4. Олюнька

    Олюнька Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Читала ваші вірші на Львівському Форумі (я там не зареєстрована, якось так натрапила), то дуже жалкувала, що не можу подякувати.
    Ура - тепер ваші вірші можна буде почитати тут а також висловити своє захоплення.
    Ще по дописах на форумі зауважила, що майстерно вмієте сформулювати думку, передати емоції.
    А вірші - ще й дуже "живі". Тобто, щирі, видно, що це справді те, що відчуваєте, пережите особисто, а не імітація.
    А ще без претензії на "мистецтво чи талант".
    Бо вони у вас є!
    Може, саме написання прози/поезії або щось у тому напрямку і стане вашою професією?
    У будь-якому випадку, для друку чи для себе - бажаю вам продовжувати цю справу. Натхнення і сили вам!
    Ну, і міцного здоровя для себе та найрідніших!
     
    • Подобається Подобається x 6
  5. Inka Blond

    Inka Blond Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    На днях у школах були останні дзвоники і нагадався мені один простенький віршик, який я написала для своєї подруги, щоб написати його в побажаннях випускного альбому. Правда, чомусь, сама не знаю чому писала я його рос.мовою, але вклала тоді в нього душу:girl_flirt:
    Однажды, в 93-ем, случайно судьба нас свела,
    Случайно, мы встретились в школе, и стали навеки друзья.
    С тобою мы вместе учились все десять мучительных лет,
    И вместе с тобою взрослели, не видя преград и всех бед,
    Никто в нас не видел различий, мол, Катя и Галя - как имя одно,
    И стало вдруг словно обычай ходить нам с тобой заодно.
    Мы вместе творили такое, что стыдно кому-то сказать,
    Но детство ведь время такое, где каждый успел побывать.
    За эти школьные годы дружба менялась у всех,
    И только у нас оставалась, и это, наверно, успех!
    Однажды, в 93-ем,нас всех школа свела,
    Теперь же она отпускает, чтоб дальше нас жизнь повела.
    Как жизнь у нас сложиться дальше,
    Об этом не знает никто,
    Но если есть цель в жизни нашей,
    То сложиться все хорошо!

    Ось такий дитячий віршик:girl_curtsey:
     
    • Подобається Подобається x 16
  6. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Адріася в Вас чудові вірші, продовжуйте писати і хто зна може не тільки Україна але й весь світ почує нове поетичне ім"я. Я в Вас вірю:girl_smile:
     
    • Подобається Подобається x 2
  7. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

     
    • Подобається Подобається x 9
  8. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Дякую дівчата, так приємно що Вам подобається моя плаксива аля поезія.
    От ше ... не знаю шо то може вірш, може кавалок болю, а може просто слова заплутані в моїй душі

    ***
    Схололий борщ, ніби схолола кров
    І смутку порція розведена у каві
    Я так втомилась від пустих розмов
    Я вже не вірю, що ми будем в парі.
    І википає чайник, як життя
    І конденсується у дощ що прагне бурі
    Я тут сама заплакано-смішна
    Я варю борщ з наваром на Амурі...
    Навзрив кричу на вітер і на грім
    Кричу в подушку, аби не почули...
    Моя сім*я десь загубила "сім"
    Є тільки "я", самотність і кастрюлі

    (старий вірш, ніколи і нігде не публікований, бо вважала його поганим... а зараз просто подивилася на нього троха гінакше)
     
    • Подобається Подобається x 20
  9. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    трохи мойого
    Ты начал жить, ты стал смеятся,
    Ты вновь вернулся в облик свой.
    Ты начал солнца не боятся,
    Забыл про омут страшных снов.

    Ты вновь по улицам гуляешь,
    Ты смотришь фильмы про любовью
    И землю раем называешь,
    Но улыбаешься лишь днем.

    Ведь подружился ты с луною,
    Ты звезды все считал подряд.
    Ведь ты искал в них взгляд знакомый,
    Больших зеленых грустных глаз.

    Но их уж нет и ты ведь знаешь,
    Что закрывал глаза те сам.
    И так рыдал, что над землею,
    Рыдали птицы в облаках.

    Но все прошло, ты вновь живешь,
    Уже пытаешься встречаться.
    И приглашая ее в дом,
    Ты начинаешь улыбаться.

    И опустив глаза свои,
    Ты даришь розу незаметно.
    Но ты не чувствуешь любви,
    Ведь твое сердце под запретом.

    Еще остался тот огонь,
    В котором ты горел когда-то.
    Скребешь ты пепел из души,
    Но чувствуешь что все напрасно.

    Богиней сделал ты ее,
    Ты память ту хранишь как ангел.
    И в той агонии своей
    Боишься вновь потери страшной.

    Но вот уже ты покупаешь,
    Костюм для праздника судбы.
    И в мыслях ты себе желаешь,
    Удачи, счастья и любви.

    Потом спустя какой-то год,
    Когда уже большие дети.
    Возмешь охапку белых роз,
    Пойдешь к могиле на рассвете.

    И скажеш з гордостю слова,
    Которые берег годами.
    Девченке той, что смотрит на тебя,
    Большими грустними глазами.

    А в тех словах, твоя любовь,
    Которую хранишь ты свято.
    Навеки твой! Ты жди меня,
    Спасибо тебе, Катя!
     
    • Подобається Подобається x 19
  10. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Зустрівши в темряві твій погляд
    Я зрозуміла – це моє
    Ти поїдав мене очима
    Ти манив поглядом мене.

    Я так боялася, вагалась
    До тебе ближче підійти
    Я так хотіла доторкнутись
    І зрозуміла хто ти є.

    І от прокинувшись уранці
    Я не могла збагнути те
    Чи це було в цю ніч насправді
    Чи просто марилося все.

    І ось весь день блукаю містом
    І придивляюся до всіх
    Не можу я збагнути дійсно
    Де погляд твій від мене дівсь.

    А може я не те шукаю
    І може в погляді не річ
    Я краще завтра поміркую
    Пора лягати – вже скоро ніч.
     
    • Подобається Подобається x 17
  11. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Бог создал людей, создал мир, создал свет,
    Создал чувства, которых уже даже нет.
    Которых все ищут и днем и в ночи,
    Забыв обо всем, люди ищут любви.

    И хоть краешком глаза увидев ее,
    И почувствовав сердца забыты биенья.
    Все меняется вдруг и поют соловьи
    Человек вновь живет, он готов к продолжению.

    Но когда все пройдет, когда чувства угаснут,
    И пик апогея заменит тоска.
    Люди будут грустить и молится ночами,
    Им страсти заменят простые слова.

    і ще один
    А я так лагідно як кішка
    Тебе чекала біля ліжка
    Тебе хотіла дочекатись,
    Як я сумую, розказати.

    Як мені хочеться кохати
    Тебе щоночі відчувати
    І пестити твої вуста,
    Відчути сказані слова.

    Бо твої руки...ніжний дотик,
    Ти затримав у роті подих,
    Бо ніжна втома...пристрасть, все....
    Ти відчуваєш...і мене.

    Так ніжно, сильно обнімаєш,
    Руками стан ти мій ласкаєш,
    Цілуєш груди, плечі...все
    Від тебе пристрастю несе.

    І так щоночі, кожний раз
    Тебе чекаю...плине час.
    І ліжко холодом покрилось,
    І кішка ждать уже втомилась.

    А я так лагідно як кішка
    Тебе чекала вже у ліжку,
    І змерзла трохи...бо сама
    Питаюсь в себе...ти одна.
     
    • Подобається Подобається x 26
  12. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Класний вірш...нагадав мені пісні Скрябіна...Вам би впарі працювати
     
    • Подобається Подобається x 2
  13. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Дякую. От ше одик як я називаю - кавалок болю
    ***
    Світло від ліхтаря лесь потрапляє в кімнату
    Видно лиш силует і майже незриму тінь
    Я навчилась прощати, але опісля й прощатись
    Не попрошу любові, не впаду до рівня колін...
    Я відпущу тебе, як дитина своє кошенятко
    Йди на інших людей, до теплішої хати і рук
    Світло падає ледь на частину душі і кімнати
    Світло падає так, наче в друзки розчавлений звук...
    Ти пішов так давно що вже час посивів і забувся
    Вся вода зіржавіла у трубах ілюзій і снів
    Ти не смійся лишень, я зустріла тебе і боюся
    Ліхтаря за вікном і своїх недолугих віршів...
     
    Останнє редагування: 31 Травень 2009
    • Подобається Подобається x 19
  14. Zlju4ka

    Zlju4ka Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Про мене:
    Хочу пройти через ворота света,
    Минуя арку горести и зла..
    Чтобы вокруг был вечный купол лета,
    а беды ветром разносились как зола.

    Хочу чтоб сльозы превращались в изумруды
    и ярким светом озарялись все дела
    и чтобы горести ,проблемы, пересуды,
    воспринимались, лиш как терпкий вкус вина.

    Хочу чтоб небо приносило мне с расветом,
    цвет белой сакуры иль лотоса цветок,
    и чтоб не я шла на четыре части света
    а был во мне юг, север, запад и восток!
    Про природу:
    Медове листя облітає з дерев занурених у сон,
    І вітер тихо щось співає,і дощ все ллється в унісон
    і сонце ледве ледве світить,і щось насвистує ріка
    можливо хтось і непомітить,що це природи музика!

    Де кожен звук -це неповторність
    а жовта осінь-дирегент,
    чи ненайбільша ж це коштовність,
    природи звуковий букет??
     
    • Подобається Подобається x 20
  15. Bogdanka

    Bogdanka Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    напишу своє, колись писала хлопцю давненько, але так ніколи і не показала.

    Тобі.

    Букет троянд стояв у вазі на вікні,
    Так мило посміхався він мені.
    Проміння сонячне пелюстки лоскотало
    І квіти ніжно сонцю посміхались.

    Та раптом у прочинене вікно,
    Ввірвався тихий легкий ніжний вітер,
    Торкнувся він пелюсток квітів,
    Й прошепотів: "Я розкажу тобі про таємниці світу"...

    Букет троянд - це я. Пелюстки квітів - це моє життя.
    Той вітер - ти. Ти вніс в моє життя
    Кохання, радість, ніжний трепет...
    І супровуджують мене відтоді
    Твій подих, твої очі і твій шепіт.
     
    • Подобається Подобається x 16
  16. карапуз

    карапуз Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Які ви, усі ,молодці!:girl_in_love:
    Такі талановиті!:girl_claping:
     
    • Подобається Подобається x 8
  17. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Переболить, відійде і мине
    Це просто дощ з очима у безвихідь
    Моя дитино, ти пробач мене
    Я ще поплачу. Ти побудеш тихо?
    Переболить. Я вірю що пройде
    Напитись б сили волі і терпіння
    Пробач мене ангелику за все
    Мій біль пускає глибоко коріння

    ...А завтра літо буде за вікном
    Пташки про радість будуть щебетати
    А все що було, буде просто сном
    А сни такі не треба пам*ятати...
     
    Останнє редагування: 2 Червень 2009
    • Подобається Подобається x 26
  18. Despina

    Despina Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Адріасю, браво. Від останнього вірша я розплакалась. У Вас величезний талант і якщо Ви ще досі не друкувались, то це страшна помилка. Дуже хотіла б мати збірку Ваших поезій
     
    • Подобається Подобається x 6
  19. MUCHACHA

    MUCHACHA Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    Adriasia, оплески!!!:girl_claping::girl_claping:Дуже душевно і щиро! +100000
    Завжди читаю вірші і дивуюсь - ну як люди можуть так складати???? В мене ніц не виходить...Пишу лише коротенькі розповіді, ессе, роздуми. Правда читає то тільки чоловік.
     
    • Подобається Подобається x 3
  20. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Відповідь: А я тут пишу... (вірші та проза форумлян)

    ой дівчата, завстидали.
    Despina дякую. Але для друку збірки тра гроші або спонсора, а в мене ні першого, ні другого. Так що поки вірші тікі в неті.
    MUCHACHA писати так може кожен, то ж просто слова... до речі я не пишу віршів... я як думаю так і пишу...

    і ше один вірш десятихвилинної давності
    ***
    Червоні ромашки. Такого не бачено
    Такого не було, це певно гібрид
    ... але ж вони зрізані, їх за щось страчено
    в них кров не червона але їх болить

    Замріяна дівчинка марила принцами
    Щасливим майбутнім, спокійним життям
    Самотня душа лікувалася вІршами
    Любові чекаючи, вірячи снам...
    Минули ілюзії, мрії розвіялись
    Червоні ромашки і в*яне життя
    я не шкодую що мене зірвано...
    У мене ж є сонце - маленьке дитя...
    Червоні ромашки зів*януть, їх викинем
    А в донечки погляд, кажуть, що мій
    Я не помру, я залишусь у вічності
    У внуках майбутніх, і доні своїй.

    (ото я вже на внуків замахнулася)
     
    Останнє редагування: 2 Червень 2009
    • Подобається Подобається x 23