Працюю на свой роботі 5,5 років. Робота пов'язана з постійним спілкуванням з людьми. На днях зрозуміла, що повністю втратила інтерес до своєї роботи - втомилась, емоційно вигоріла. Хоча робота мені подобається, але зараз не хочеться нічого робити. Чи були у вас періоди емоційного вигорання? Як Ви їх долали? І чи можна повністю віднайти інтерес до роботи і почати працювати ще енергійніше?
Відповідь: Емоційне вигорання ratiana, в мене "та сама фігня" Слово в слово... Чим зарадити? Намагаюсь трошки змінити специфіку роботи - придумую нові цікаві для мене проекти (або керівництво придумує... воно в мене таке, - розуміюче), по-трошки пробую себе на керівній посаді, намагаюсь деякі процеси звести до автоматизму (усякі "заготовки", які спрощують і скорочують нудну частину роботи). Ну і відпочинок... То святе! Ви коли у відпустці були?
Відповідь: Емоційне вигорання Працюю на своій роботі 12 років.Робота пов'язана також із постійним спілкуванням з людьми та щей з нашими чиновниками,органами судової влади,прокуратурою,міліцією, органами місцевого самоврядування і всіма контролюючими органами...(за спілкування з ними мають молоко видавати-за шкідливість ) Періоди вигорання протягом перших 5 років роботи були постійно.Часами зривалась вдома на рідних, або плакала, або казала що кидаю роботу.Після відпусток-трошки попускало. Тепер навчилась виходячи з офісу до дому "забувати" хто я по професії.Хоча знайомі не зовсім дають забути ,телефонуючи за консультаціями до дому по певні консультації. Навіть інколи чують що дитя плаче аж заходиться, і не розуміють що я мушу і дітям час приділяти ....Як дуже дістають ,то вимикаю всі телефони-домашній,мобільний свій та чоловіка(бо мене знаходять через нього) і тоді займаюсь своєю родиною.Саме коли я з дітьми я і набираюсь нових сил до своєї роботи. Бо деколи здається що мозок "кипить" від інформації, і його треба трішки "остудити".Тобто, порада- вдома треба забувати про все що було на роботі, інакше буде зле і в родині і робота почне "тошнити".Ну і відпочивати. Якщо відпустка-то це море, ліс,гори і т.п., а не городи, або ремонти як ми всі часто "відпочиваєм"
Відповідь: Емоційне вигорання придумувала нові завдання, ставила нові планки собі - і працювати ставало цікавіше
Відповідь: Емоційне вигорання nezabudka в мене "та сама фігня" Слово в слово... А скільки часу у Вас це триває? ---------- Додано в 13:20 ---------- Попередній допис був написаний в 13:16 ---------- Я також почала думати, про те, що потрібно робити щось по-новому... От тільки зараз мені зовсім не хочеться виконувати жодну роботу. Я з жахом думаю, що завтра потрібно йти до праці і виконувати професійні обовязки. І це ще більше нагнітає. ---------- Додано в 13:25 ---------- Попередній допис був написаний в 13:20 ---------- Я працюю в освіті і відпустка у мене практично три літні місяці. Кожного літа я маю можливість відпочити. Особливо цього літа дуже гарно відпочивала за кордоном. Навіть відчула, що скучила за роботою і з натхненням повернулась в вересні. Тобто, з одного боку я відпочиваю, але з іншого боку, за останні три місяці роки наступило емоційне виснаження. Зараз я зовсім не маю інтересу до роботи, в ній не розвиваюсь і бачу, що це перекидається на людей з якими я працюю. А ще в мене таке враження, що я вже не віднайду інтересу до цієї роботи.
Відповідь: Емоційне вигорання можливо то тільки враження, час покаже вам відпочити треба, просто відпочити (якщо не має інших причин на роботі, як то конфліктів, тощо)
Відповідь: Емоційне вигорання Думаю, це нещодавна осіння депресія навіяла такі думки... Маю аналогічну історію... віддаю себе настільки, що після почуваюся вижатим лимоном... за день біля 100 студентів просто зжирають всю енергію... Я вирішила боротись так - на днях віднесла заяву про звільнення... такий собі подаруночок до Нового Року... Ні, я не тікаю від труднощів... просто задовбало викладатись там, де того не потребують...
Відповідь: Емоційне вигорання а я викладаюсь там, де ніби це потрібно... але зараз в повному ауті. За останні роки втомилася "скакати клоуном", доказувати, що то треба в першу чергу не мені. І в шоці наскільки все менш свідома у нас молодь...
Відповідь: Емоційне вигорання 12 років працюю за фахом, але не одному підприємстві Підприємства я міняла. . А змінювати професію ? Навіщо? Я її люблю. І в іншому вже себе не бачу.
Відповідь: Емоційне вигорання Працюю на теперішньому місці 3,5 роки. Вже десь через 2 роки від початку роботи в мене почалась якась апатія... Навіть кілька разів вже звільнятись думала. І що найцікавіше, - робота в мене дійсно дуже цікава. Нудною її аж ніяк не назвеш. Колектив - хороший, керівництво - розуміюче, зарплата - достойна. Про що іще мріяти? Так ні, мені це все періодично набридає. Я не дуже шарю в психології, але з мого невеликого досвіду зробила висновок, що є різні типи людей: одні можуть з задоволенням 10, 20 років виконувати одну і ту ж роботу, іншим це вже через рік-два набридає. Як я вирішую цю ситуацію? Вводжу у свою роботу щось новеньке. Зараз, наприклад, пробую дещо оптимізувати роботу нашого офісу (це мій маленький "проект", я собі сама його придумала, сама реалізовую, і сама від цього "тащуся". А ще уявляю, як ця моя інновація вивільнить для моїх колег відсотків 20 робочого часу...). Весною планую створювати свій відділ. Прийшов той момент, коли я вже майже досконало знаю, що і як треба робити, але робити це самій мені "в падло" . Хочу керувати В сфері освіти (де ви, ratiana, працюєте), думаю, теж знайдеться місце для якихось малееесеньких змін. Нова методика навчання, цікаві факультативи, участь у якихось конкурсах... Придумайте, що для вас було б цікавим? Ги-ги. Я тут згадала своє дитинство, 4 роки. Мені не подобалось чистити зуби. То я собі придумала, що я "тіпа" ведуча дитячої передачі, і розказую і показую іншим діткам, як правильно чистити зуби Помогло. Але, можливо, зараз вам варто взяти паузу - відпустка, "за власний рахунок", чи навіть липовий "лікарняний"... І може, за тиждень-два вас трохи "попустить". У всякому разі, думаю, що все налагодиться. Тішить, що ви не хочете просто "ходити на роботу", а бажаєте отримувати від цього задоволення. То відпочиньте трошки, прислухайтесь до своїх бажань, і робіть так, як відчуваєте за потрібне. Навіть, якщо обдумавши все, прийдете до висновку, що треба міняти... роботу.
Відповідь: Емоційне вигорання Ой, а я на своїй роботі вже була так загналася, що жах. Тепер в декреті, то тільки на 3-ій рік трошки починає відпускати, добре, що є ще майже 1 рік свободи. Терплю обмеження в коштах, але на роботу (хоч і є з ким малого залишити) ще ніяк. Так що все залежить від ступеню "загнаності". Якщо це ну дуже запущено, то період лікарняного, чи відпустки не допоможе.
Відповідь: Емоційне вигорання Свій ентузіазм до роботи підживлюю на коференціях чи семінарах. Нові думки, нові підходи до роботи, нові враження, нова оцінка себе самої. Якщо це не зацікавить сильно, то принаймні підштовхне активніше працювати. Але також часом вигораю. Моя робота постійно потребує натхнення. Тож окрім всіляких навчань часом просто змушую ходити себе в театр, на виставки, на концерти тощо. Це точно допомагає. А ще є курси. І коли роботою займатись я себе ще змушую, то на курсах нерідко сачкую..ех, лінива.
Відповідь: Емоційне вигорання І я тепер насолоджуюсь декретом, раніше на позуміла, як то добре На роботі викладалась повністю, з часом, видихаєшся, нічого мені не допомагало, ні спілківання з дитиною, ні відпочинок на лікарняному, постійно гнітила думка, що через 4,3,2 дні вже на роботу... Робота в мене непогана, як і всюди є свої + і -, досить високооплачуєма, цікава, постійне спілкування з людьми, але деколи так хочеться НІКОГО НЕ БАЧИТИ І НЕ ЧУТИ! Гроші мене мотивують перші місяці, потім мотивують гарні результати, тренінги. Думаю, що допомагало би в основній роботі паралельне заняття улюбленою справою. Зараз продумую варіанти зміни роботи, можливо відкриття власної справи.
Відповідь: Емоційне вигорання Важливо вміло організовувати свій відпочинок, якщо Ви займаєтесь монотонною діяльністю, то вихідні найкраще присвятити активному відпочинку (гірські прогулянки, спортивні ігри, танці). Якщо ж весь ваш робочий час пов`язаний з активною діяльністю і постійною комунікацією з людьми – краще у вихідні полежати на дивані і надати перевагу пасивному відпочинку. А ще варто пам"ятати про 4-ри основні правила у боротьбі із ЕВ багато з вас вище їх згадували.Отже : 1.Правило розподілу (робота лише на роботі, вдома ви не інженер і не лікар, а дружина, мама , бабуся) 2.Правило зміни діяльності 3.Правило часу 4.Правило внутрішньої установки (тут йдеться про те, як людина сприймає себе як спеціаліста)
Відповідь: Емоційне вигорання більшу частину своєї роботи я виконую вдома - ну, звичайно, в облаштованому робочому місці. важко бути дружиною і мамою, коли потрібно бути "на роботі". напевно, допоможе тільки останнє правило внутрішньої установки. працюю дуже багато з людьми - емоційно виснажує. допомагає не стільки активний чи пасивний відпочинок, а відпочинок на самоті, без людей. навіть, якщо недовго. (ну, і без телефонів і інтернету)
Відповідь: Емоційне вигорання Якраз дуже чекаю зимових свят. матиму можливість 2 тижні відпочити і буду справді прислуховуватись до своїх бажань та налаштувань щодо роботи. А ще думаю, як так організувати відпочинок, щоб справді відпочити. ---------- Додано в 15:55 ---------- Попередній допис був написаний в 15:53 ---------- От з цим справді потрібно розібратись наскільки в мене запущено. Думаю, що це накопичувалось поступово і нарешті проявилось остаточно. Правда я дуже рада, що чітко усвідомила, що це саме емоційне вигорання. Бо десь пару тижнів перед тим себе почала картати за лінь, сумніватись в своїх можливостях і т.п. ---------- Додано в 16:01 ---------- Попередній допис був написаний в 15:55 ---------- Це також один з варіантів зміни. Зараз відчуваю, що низька заробітня плата для мене є страшним демотиватором. Весь цей час я не звертала уваги на це, бо працювала не за гроші. Мені подобалась моя робота. Проте, тепер і це також додалось. ---------- Додано в 16:11 ---------- Попередній допис був написаний в 16:01 ---------- це справді рішуче. Мене зараз також приходять такі думки в голову. В мене літом закінчується контракт і, зрештою, це дає мені можливість вибору. От, правда, боюсь того, що якщо це справді моє і я це зрозумію, то назад я вже повернутись не зможу.
Відповідь: Емоційне вигорання Мене свого часу від емоційного вигорання "врятувала" Златка, бо вона захоплює увагу на всі 100% , як тільки-но переступаєш поріг дому , а вміння "забути" про роботу дома - багато вартує для розрядки, відновлення робочої енергії і появи натхнення до роботи як такої. А насправді ось ця фраза - то якраз в точку про роботу "говорящих": мені, до прикладу, завжди дивувалась мама, коли я приходила додому і не хотіла говорити взагалі, чи коли я могла пішки йти додому 40-50 хв - а я просто таким чином "позбавлялась" такого багажу емоції. В періоди емоційного виснаження ходьба або поїздка кудись далеко просто позбавляє ось того попелу від згоряння. Це якщо говорити про легке вигорання. А якщо мова йде про щось серйозніше, то ось це - то як найдієвіша рекомендація мені Бо коли думаєш про свою роботі і відчуваєш, що , то з тим треба щось робити
