Я також як вчилася їздити, так раз за тролейбусом в крайньому правому пристроїлася й чекала чемно. Й не бачила, що в нього "рожки" складені, він поламався . То також інструктор питався, чи ми ще довго стоятимемо.
Діти попросили гарячого шоколаду, а в мене якраз був час і натхнення, і продукти. От вариться шоколад, майже півлітри вийшло але був гіркуватий, то я досипала цукру. Пробую, а то був не цукор а сіль! Все вилила. Йду пити чай з Гулівером, варити більше ніц не буду.
Їла гречку, до гречки хотіла сметани - взяла пакет, відрізала кутик, налила сметани... А інший кутик вже був відрізаний. Помила кухню...
я таки троха "кукукнулась"... Вже спакувала "мішок Миколая"....одним словом - до моєї дитини Миколай чуть не прийшов в ЦЮ ніч )) Я розумію,що він дууже чемний і чудовий хлопчик, але....
Я - тиждень, бо мені минулого тижня сон приснився,що я забула подарунки поставити. Тяжка доля в Миколая
То, капець... щойно шукала в прихожій койшо і знаходжу гарнюній пакет з чимось таким яскравим м'яким. Розвертаю- піжама дитині від Миколая... мала бути. А в той момент зі знайомою, вона просто Але дитина так зрадів ще одному подарунку, однако...гг.
В мене щороку таке Цього року була впевнена на 100%, що поклала все і... таки не поклала. Потім, вже під обід, коли згадала, підкинула так збоку від ліжка, ніби мала сама не побачила
@NataliaFed @Lyudvig і я плюсуюсь: мала мамі і чоловікові декоративні різочки покласти. Нагонилась за ними, шо шалений пес то гілочки берези сріблянкою покриті, в букетик з"язані і квіточками прикрашені: саме такі, ік в дитинстві були і не поклала. Згадала аж через 3 дні... Сховала на наступний рік. Тепер головне знов не забути або нагадування в телефоні поставити десь на початок грудня 2019
Феєрія затурканості, ржу сама з себе, а шойно плакала. По коридорі і в кімнаті де камін по підлозі каплі крові. Настрашилася, відразу Цезар перед очима, як в нього кров носом йшла при інсульті. Обслідувала Ахіла , ніби цілий, все норм. В голові вже інша фігня вималювалася. Потім допетрала: я пекла буряк в духовці під фольгою. Дістала, відкрила, поколола вилкою, спікся, як-небудь закрила і відставила, бо цідила капусту. Взяла ту форму і понесла на балкон студитися. За той час, що я відціджувала капусту, буряк підіпрів під фольгою і конденсувалося. Корочє, то буряковий конденсат накапав з фольги поки я несла на балкон Шо в моїй голові робиться, то страшне
Стою на зупинці. Дивлюсь дівчина якась стоїть, в спідниці і без шапки. І думаю собі "Ото немудре....Такий дубак, а вона з голими ногами і головою" І тут до мене доходить, що я теж в спідниці і без шапки(правда в капюшоні)Подвійні стандарти, одним словом...
А як Вам вийти на вулицю в сніг босій? Тут щойно випав перший сніг і то так багато, що я з тої радості, кота в повідок, сама вдягнулася і на вулицю...за декілька хвилин мені щось так мокро і холодно в ноги стало. Я зирк, а я тільки в шкарпетках....основне кросовки в руках.... І шо сказати тут, шпаки в мене в голові цілу колонію створили І я ще бочку котила на свого законного =)))
То тільки я так, ховаю речі від дітей, а потім знайти не можу? Недавно під тумбочкою "знайшовся" альбом, який заховала 1,5роки тому)))) перерила за ним всю хату, шафи відсувала, а малий перевернув тумбочку і вуаля. А тепер своє вишивання не можу знайти, голова дирява
Не тільки. Я колись так заховала запечатану упаковку парфумів (правда, не знаю, від кого ховала - сама від себе, чи що?) Років 2 не могла знайти, хоча кілька разів цільово бралася шукати. Вже й в думках прийняла думку, що або мене починає розбирати склероз і я їх використала, або в припадку викидання «всього зайвого» десь паровозиком пішла і моя пляшечка. Перед цим НР дібралася до полички, на якій лежить одяг, який не вдягався вже купу років і його давно пора оформити кудись «на пенсію». І в самому кутику, за останньою купкою одягу, знайшлася моя пляшечка. Дотепер не можу второпати, чим я керувалася, коли її туди поклала.
Але ж я затуркана... Зібралася йти в магазин, виходжу в коридор, збираюся взуватися... А штани ж не надягнула... Чоловік теж затуркався - попросив лимонно-макаронного чаю замість лимонно-імбирного)))
Коли вже той Меркурій вспокоїться?!))) На нормальних людей він має вплив один день, а на мене... Тільки за два останні дні: вчора закалатала на оладки в пластиковій мисці, поставила на плиту, щоб підходило і... правильно- включила газ. Сьогодні, поставила малинове варення підварити. Маю малинову карамель
Їхала в маршрутці сьогодні. Вийшла, і щось мені не те... аж побачила в зовнішній кишеньці сумки 50 грн. - мала заплатити за проїзд і ЗАБУЛА! Я вже майже кинулася до маршрутки, але вона від'їхала... так стидно. Ще ніколи такого не було... а як сталося - говорила з лікаркою по телефону, вже майже закінчила, і тут під'їжджає 53, я заходжу і прямою наводкою в "хвіст" автобуса, бо там відкриті вікна. Сіла собі на бамбетлі і з Фейсбуком доїхала, вийшла, і таке... Найдивніше, що водій не гукав передавати, і автобус не повний їхав... що він про мене подумав? Ніби ще не схожа на людину, яка має "посвідчення"... Зазвичай я заходжу на передні двері (та й відкривають спочатку передні), розраховуюсь і йду по можливості назад( бо форточки), а цього разу гроші були наготовлені, але не в руці (бо хоч би пізніше спамяталась), а в кишеньці, бо в правій був телефон, а в лівій - візитка .
В мене так одного разу було, що я приготувала 20 грн в кишені, зайшла, задзвонив телефон, я відповіла і в той час хтось через мене передає 20 грн, ну мій мозок сприйняв ті гроші як ті, що я мала передати))) Закінчила секундну розмову по телефону, передала решту з 20 і кажу водію - Решту з другої 20...Він так ще глянув недобре на мене, але віддав. Я вийшла за дві зупинки і побачила в одній кишені свої 20 грн, а в другій - решту з 20. Наздоганяти було вже пізно, тому я вирішила, що справедливість "восторжествовала" і то мені повернулись мої "непередані" решти(було таке). ну і з чистою совістю пішла по справах)))