Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас з їдженням зовсім зле. Як кличу Софію їсти,то так біжить,шо здавалося б зараз все поїсть,а на ділі або зовсім не їсть,або шось дуже трошки. Тому як дитина мене зрідка просить шось конкретне приготувати,готую,бо так хоч шось з"їсть. І вже не сварюся зі своєю мамою,як часом починає Софії байки розказувати,шоб вона їла,бо деколи і справді допомагає. Нагодувати я її вже давно не можу-їсть виключно сама,за порозкидане і порозливане часом стараюсь промовчати,бо як сварю,вона зразу відкладає ложку,плаче і більше не з"їсть ні грама. Але буває,так доведе,шо мушу все ж вигнати її з-за столу.Мені здається шо я роблю помилку,потакаючи її капризам,лиш би їла,але інакше не можу,в голові не вкладається шо дититна голодна вже другий-третій день,а я все вихованням займаюся.Здоровий глузд підказує,шо виглядає вона при тому зовсім не голодаючою і енергії їй аж ніяк не бракує.Тоді далі Софія ніц не їсть,не хочеш,не треба,дочекати до того часу шоб вона попросила мені,видно,терпіння бракує,бо треба чекати дуууууже довго,пропоную сама.

Ше я не знаю як боротися з вічними плачами коли їй шось не получається-зразу все кидає і ридає,пояснення не помагають,вона б хотіла шоб я все робила,а вона лише командувала. Не піддаюся але дається то мені важко.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Нає, Софійка ще маленька. Мій Дмитро теж погано їсть, але не капризує: з"їдає дві-три ложки і все, більше не хоче. Просто даю частіше. Але це не те що в Петра: я того не хочу, а того не буду (а дві хвилини тому саме це просив).
А в мене Дмитро навчився верещати якщо Петро не дає якусь забавку. Намагаюся на встявати в їхню суперечку, але часом мушу, бо і старшого шкода, а та мала вереда маніпулює нами.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В вас манюні дітки, а в нас вже першокласниця і то - як їсти, то хоч з хати тікай... "Я це не буду, а це не хочу" . Соромно признатися, але з ложки часто догодовую, а мала в сльози. Так вечеряємо кожного разу по півтори години - зрєліщє нє для слабонєрвних.
Як не цими методами діяти - голодна зовсім ходитиме.
Пробувала зовсім не заставляти, ждала коли сама зголодніє і попросить. Не просить.
Візерунками або фігурками красиво їжу викладала. Не діє.
Маю надію, що переросте, бо моя мама каже: "От дивися - так само і ти з мене знущалася, така сама була". Зараз "рубаю" все підряд...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І в нас катастрофа з їжею теж.Але останім часом мені нервів бракує.Стала підвишувати голос на малу - то сидить і їсть при тому очі хитрющі-хитрющі.Дуже не подобається,що годуємся з примусом,але мала їсть.Якщо враховувати,що в свому віці вона досі важить 10,5 кг,то мені так все таки спокійніше. Бачу, що мала просто хитра,бо як почуває,що мама серьозно,то їсть спокійно .Не плаче і не давиться.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дівчатонька, я як згадую як нас з сестрою мама вічно загодовувала, стає недобре. Я досі не розумію, чому мені не можна було залишити хоч трішки зупи в тарілці, коли я вже була сита, чому обов`язково все треба було їсти з хлібом. Все це супроводжувалося криками і маніпуляціями типу "не будеш виступати завтра на концерті" чи "я не буду платити тобі за танці" чи ще щось для мене важливе, а коли не доїдала, то тарілка з нервами кидалася в умивальник.Це жахливо. Я навіть не буду розповідати в які проблеми це все перейшло коли я була підлітком.
Я Катю ніколи не змушую їсти, але вона добре їсть і ще краще виглядає. Знаю, багато хто скаже, що мені просто пощастило, бо в неї такий апетит, але не виключено, що це завдяки тому,що нема примусу вона і їсть так. В нас теж бувають примхи, часом перебирає, але готую те, що вона любить і дитина каже, коли голодна.
Можливо бувають випадки, коли дитину треба примусом годувати, бо це шкодить її здоров`ю, але здебільшого мами, а особливо баби просто вимагають в дітей їсти стільки, скільки їм не під силу. Треба дивитись на самопочуття дитини і не робити культу з їжі.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

100%

голодними вони точно не ходять. Може витрибенькуватись але врешті решт прийде з криком Ам-Ам! не можу сказати, що голодний бо полюбе щось перехопить: то окраєць хліба, то печенюшку, то йогурт, то яблучко і т.п.
ніколи на силу не годую і дякую своїй мамі, що мене так не годувала

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У нас утро начинаеться со слов, "есть хочу", и заканчиваеться "Я голодная". Едят обе, так, что не успеваю готовить.
Но я никогда не заставляла, долго были на ГВ, очень постепенный переход к взрослой еде, поощеряла самостоятельность в приеме пищи (обе с года, отказывались, чтоб их кормили с ложки, так я ставила перед ними тарелку, ложку и пусть ковыряються, сколько наковыряют. то их), в результате с полутора лет едят сами и хорошо.
Никогда не готовила отдельно детям, отдельно взрослым, мы перешли на здоровую детскую пищу, и на столе ребенок не увидит, то что ему нельзя.
Так же из своей жизни исключили вредные сладости, дети до сих пор из печенья, только овсяное, "Мария", бублики. И то только после еды, и если не возникало проблем с поведением.
На улице мы не едим, зимой холодно, летом грязные руки. Ни каких печенек перекусов, если где-то задержались, и уже время еды, можем дать и, но лучше фрукты (яблоко, банан).
И главное я для себя четко уяснила кто в доме хозяйн, и поэтому на деткое , то буду, то небуду, спокойно ждешь, когда захочешь, возмешь. Естественно учитываються детские вкусы, они с возрастом меняються. Старшая когда было год-два, очень любила тыкву, а теперь нет. Но у нас слава богу как-то взаимозаменяемо, очень часто, в одном блюде, то что не любит одна, любит другая и наоборот, поэтому удаеться распределить по тарелкам согласно вкусам, и правило чистых тарелок всегда стараюсь поддержать, чтоб доедали все. Конечно стараюсь класть небольшими порциями, лучше пусть добавку попросят (а так чаще и бывает),чем буду запихивать.
Конечно покапризничать мы можем, но не по поводу еды.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У Мартина також.Чоловік каже : "не хоче їсти ,не давай ,зголодніє ,сам попросить".
Але я не можу спокійно дивитись на те ,що дитина цілий день ходить голодна, тому їмо ми з забавками,що дуже погано.Якби ж він між їдою,щось перехоплював. А він,ні фруктів не їсть ,ні м"яска ,а на зупку , навіть рот не відкриє.Не знаю,з чого він так добре виглядає

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я з їдою також маю проблему-але не наполягаю, особливо, наполягаю на першій ложці-бо для нас і почати їсти то катастрофа, хвилину тому кричала ням-няи- а тут вивеотаєьбся в істериці, я тоді спокійним але безапелчційним тоном прошу спробувати одні ложечку, і вона далі сама вирішує їсть вона чи ні, але інше при відмові не даю. Вона їсть ввечері тільки кашу з пачки Нестле, і в мене вже руки опускаються, бо щовечора я варю інший варіант і виливаю, в обід вона кричить мо-мо (молоко) - випиває від 50 до 150 грам, а решту погоджується хіба на борщ, але не завжди, завжди на сирну запіканку і омлет, і будь тут мудримю З перекусами ще гірше-фруктів практично не їмо-раз кусає яблуко, два рази печенько.
І мене мучить то питання -

Плюс страшно дратує за столом розвузування капель по столі, і т.д.

І в на є таке, пояснення трохи помагають, але за той час сплачеться на "квасне ябко", і за цим слідує проблема що треба постійно бути поруч, бо не виходить щось часто. В мене дитина взагалі надемоційна, я розумом це розумію, але іноді хочеться застрелитись.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

irushka, історія як про мене годували-напихали мене, бо треба їсти. Як сьогодні пам"ятаю, мала з"їсти стільки вареників, скільки маю років, і все На питання, а чому ніхто не їсть стільки, скільки йому років, ніколи відповіді не чула В підлітковому віці то взагалі був капут - хіба про одне говорили, що я мало їм, що я зле виглядаю. Або ото традиційне мамське "треба з"їсти те і те, бо там багато вітамінів таких-то". І нікого не цікавить, що тобі то в горло не лізе. Та немає геть не замінних продуктів! Не їсть салат з буряка, дай трохи борщу. Не любить гречки, пробуй гречаники. Принаймні пробувати можна .

Мені багато хто каже, що то я зараз така мудра, бо дитина має гарний апетит і добре виглядає на свій вік. Але то певно, хто через ці муки перейшов в дитинстві, той зовсім інакше ставиться до таких речей. Я, наприклад, завжди мала проблему з першим, а моя мама завжди мала через то проблему зі мною Ну не люблю я супів можу бульйон з"їсти, можу борщик, але ніяки розсольники-гречані супчики і т.п. мені не смакують. А тепер хай хтось мене попробує заставити мою дитину їсти перше

Маю до того ще й один наочний приклад: чоловікова похресниця, 7 рочків, дитину постійно заставляють їсти те, що треба, те, що корисно. Відповідно в дитини бойкот постійний щодо їжі. Годують її з ложки. Ото ми гостювали в них, погодувала свекруха мою малу, нашого двоюрідного братчика, що на місяць за нас старший, і почала годувати з ложки ще одну "дитину". Ото тільки прошу не ображатись мам, які так теж роблять, але мене в дрож кидає від такого

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Коли ми з сестрою були малі мама за нами бігала по подвір'ю з тарілками зупи і все ніяк не могла в нас ані ложки запхати. Сусіди допомагали- з великими деревяними ложками виходили до нас. Ніц не допомагало! Казала Божим Духом живуть. Але повірте НАМ ЗАРАЗ НІЧОГО НЕ БРАКУЄ-ДОСИТЬ ПРИСТОЙНО ВИГЛЯДАЄМО. Коли собі захотіла- тоді і поїла. Людина себе дуже сильно любить, щоб морити себе голодом. Софійку я з 6 місяців садила в крісло для годування ставила тарілку і вона сама їла. Собі постановила що ніколи не буду примушувати,бо в подальшому житті це в характері дитини вилізає різного роду комплексами. В мене мала дуже капризна, в таких випадках я не звертаю ніякої уваги на її витребеньки. Стараюсь чи переключити на іншу тему,чи вийти з кімнати,допоки буря її не мине,а знаєте,як не цікаво плакати,як тебе ніхто не чує і не бачить!!! Головне в нас не почати жаліти принцесу,бо тоді вся процедура затягнеться Надовго.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ой, згадала про маму своєї коліжанки (це було в підлітковому віці).
Вона жалілась моїй "Я їй кажу з"їж щось, вітамінчики треба. Он мяско є... А вона ніц, лише ябко та ябко" )))))))))))))))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Розкажу вам нашу недавню історію, я пораюся на кухні чую, Соня плаче, і так голосно заводить на всю хату , думаю що то сталося? приходжу в кімнату але тихенько щоб мене дитина не бачила, а воно мале мавпеня стоїть перед дзеркалом, плаче , корчить міни і дивиться як вона виглядає в сльозах, підбирає відповідну міміку щоб більш жалісно виглядати - артистка
У нас сльози і істерики дуже часті гості - найкраще не звертати на них уваги, але не завжди це виходить робити, інколи я в середині як вулкан, ще трохи і з рота лава розпечена потече. Дитина випробовує мій характер на міцність, а от з їжею Соня золота дитина, вона з'їсть свою порцію і як непомітно ще й мою може з'їсти, вона дуже уважно слідкує щоб часом її не обділили в харчах її не треба заставляти, вона сама попросить і на кухню приведе

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Моя мала (старша) їсть лише за цукерку,яку потім дістане,як гарно поїсть. Знаю,що це неправильно, але їсть дуже мало,в основному молочне,а от впросити,щоб з"їла овочі,супчик дуже важко. Стараюсь не змушувати,вичекати, доки сама попросить,але так цілий день прочекати можна, причому кожних 5 хв. підбігає, і просить солодкого, забороняю - сльози і образи. То домовляємось,що цукерка буде,але одна,і то як гарно поїсть. То після їжі про цукерку може і забути
Але саме те їдження,то якийсь жах - даю те,що просить,сяде і копирсається в тарілці годину,бавиться,встає з-за столу,бігає,в туалет проситься,доки в мами лусне терпець,і нагодую з ложки. При тому всьому худа така,що вся родина і знайомі стогнуть,і поглядають на маму,ніби я дитину не годую...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А в нас вчора була перша капризна істерика. Міняю вечором малому закаканий памперс. Він в той час схопив баночку з присипкою. Я баночку забрала бо вона нещільно закривається і розсипається. Малий почав плакати. Я взамін пропоную одну іграшку, другу - не хоче. А в мене ще й настрій не найкращий бо з чоловіком трохи посварились. Малий плаче вже на повне горло і не дає нормально його помити. Я хочу ножки йому зігнути, а він весь напружився і не дається. Я і говорю йому щось і співаю вже, а на руки взяти не можу бо він закаканий. З горем пополам справилась. Вже майже вдягнула його, заходить чоловік ну і з порогу починає на мене наїжджати. Я йому у відповідь "не бачиш, знущаюсь з дитини і отримую задоволення від його плачу"... Вийшла з кімнати. Помила руки і повертаюсь. Чоловік тримає малого, той далі кричить на всю квартиру і тягнеться до мене. Я постояла з хвилинку, подивилась на це і взяла його на руки. Миттю заспокоївся. Зразу почав замочком на кофті бавитись. А мені так ревіти захотілось. Кажу до малого "нащо ж ти так з мамою поступаєш, істерику влаштував, ще й тато на мене наїхав? не соромно тобі?" А він голову відвертає і сидить тихесенько.Дала йому цицю, то вже зовсім заспокоївся. От такий перший прояв характеру і випробовування мами. От і кажіть потім, що такі маленькі нічого не розуміють.
P.S.Сьогодні обидвоє моїх мужчин такі чемні ))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А в нас в сім"ї ніколи їсти не заставляли, більше того певний час мама навпаки від мене ховала хліб, бо бабуся навчила мене в два роки займати ним рот та руки, поки бавити допомагала, то переїхавши жити окремо я памятаю про те що був сніданок, оід та вечеря, а решта-то хіба яблука або овочі, соллодким не балували бо мама не кохалась у випічці. а я скільки не пробувала щось спекти смачного-чоловік і я не луже любимо солодке, а доця і пробувати не хоче.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

То ще добре, що нема того впливу "родинного" під боком. Ви бачили мою малу на фотографіях? Так моя мама каже, що вона геть худа, ноги як сірнички, вона нічого не хоче їсти і ніяких вітамінів не отримує. Не можу зрозуміти чому рідні часто так необ`єктивно сприймають такі речі. Я коли залишаю Катю з мамою, то вона цілий час щось жує, а мама каже, що вона нічого не їла, тільки кусала трохи