Відповідь: Мамо, мамо... А моя мама зараз живе з нами. Попросилася на тиждень поки не зроблять ремонт на кухні ще в лютому, а там як почали ремонт... І я вже зовсім розлінилася.. Мама готує їсти, я навіть не пхаюся до кухні. Прибере, малого догляне. Я вже навіть незнаю як буду до всього звикати знов - ремонт вже майже скінчили, і мама вже готується скоро переїздити. Звичайно бувають в нас конфлікти, переважно через те що я просто за 11 років "розівчилася" жити з мамою. Але то дурниці. Я її люблю.
Відповідь: Мамо, мамо... Не привередливий - це точно. А от від яєшні його вже нудить. Якщо щось треба дуже швидко приготувати, то він скоріш буде їсти пельмені (напівфабрикати) ніж будь-яку страву із яєць
Відповідь: Ми і наші мами. В цій темі переважно форумлянки пишуть про свої стосунки з мамами, коли вже й самі стали мамцями. Але, дозвольте, впишусь, хоч мамцьою ще не є. Коротко про стосунки з моєю мамою: коліжанські були десь років до 13, перемінні (то добрі, то не дуже) десь до 18 років, потім чим раз, тим гірші, тепер - близькі до стадії "війни" , на жаль , мешкаємо разом. Деяких речей в її ставленні до мене я абсолютно не розумію, і, що найгірше, не знаю як з ними співіснувати. Наприклад, те що вона може без мого відома подивитись у різні мої записники (мобільний і, відповідно, телефони в ньому теж є цікавими для неї), і вирішити замість мене чи то мені треба чи ні, тобто, "перекроїти плани", використавши дану інформацію. Звісно, якщо вона б зателефонувала до когось із моїх хороших знайомих, то це б ще можна було "розрулити". Але я в житті просто спілкуюсь і знайомлюсь з багатьма людьми і, звичайно, не всіх так добре знаю, тому якщо от їм хтось зателефонує, будучи в курсі моїх справ, але телефонуючи без мого відома, то... неприємно, одним словом. А як знайти вихід не знаю? пи.си. чи то, навіть, до кльозету ходити з мобільним? пи.пи.си. керується моя мама, мабуть, думкою "бажаю тільки добра своїй доці", а так як вона МАМА, то, відповідно, і краще знає, що треба мені в тому житті, а що ні...ото собі придумала ЗІ: згадалась тема на ЛФ про долю і вибір. І щось ніц неясно. Кожен з нас, ніби, має вибір в житті, але в загальному доля наша нам невідома, хоч вже визначена Богом там, на небі. То що в мене така доля, що моїм вибором має керувати мама??? Нє, я на таке не підписуюсь.
Відповідь: Ми і наші мами. Пухнастик, зрештою на мобільний можна поставити пароль.... Але, не це напевно є основна проблема? Мама думає, що ви все ще маленька дівчинка, тому і хоче вирішувати все за вас?
Відповідь: Ми і наші мами. Перечитала тему, розчулилась і написала мамі пару теплих слів... Справді, з народженням дитини я почала розуміти, як то - бути МАМОЮ! Яка це самовіддана круглодобова відповідальна праця.
Відповідь: Ми і наші мами. Якби ж вона так думала, то можливо і легше було б. Але так вона точно не думає, бо в мене були в житті ситуації, з яких я не знала як "вирулити", то мама тоді казала "не знаю, що тобі порадити і як тобі допомогти, думай сама". І приходилось, звісно, думати самій, потім, правда, бажання ще раз звертатись за допомогою не було. Проблема швидше в слові "хочу". От коли їй хочеться, тоді вона й вирішує втрутитись. А як справлятись з тим її "хочу", я не знаю.
Відповідь: Ми і наші мами. після спільної відпустки з мамою ще раз переконуюсь, яке вона в мене золото То мені ще тре деколи по сраці давати, бо можу погавкати троха....
Відповідь: Ми і наші мами. О, моя мамулькіна - то кадр! Вона завжди розвеселить мене, коли я не в настрої, варто трохи з нею поспілкуватися - і стає веселіше. Вона завжди дає багато порад, але без потреби не втручається у моє сімейне життя. Завжди уважно вислухає мене і завжди дуже виважено радить, не перегинаючи палку. За що я їй надзвичайно вдячна. Зятя любить, онуків - капець як любить, до сватів - теж кльово ставиться. З моєю другою мамою - секрухою - навіть можуть обговорювати мене, сварити, що я не їм зупу чи залегко вбралася Коли я забуваю зателефонувати (отакий я свинтус , вона дзвонить сама, на відміну від тата, який за це дується на мене. Отака в мене кльова мамулька, і тато теж (хоч і не про татів ідеться ))))
Відповідь: Ми і наші мами. мій тато ще той кадр....Буває дзвонить мені, а я або не чую або зайнята і не беру трубку...то він одразу перекидує мені 20 грн на рахунок, ну типа передзвони мені доця....І якщо я йому не передзвонюю, то вже йдуть обіди))))))
Відповідь: Ми і наші мами. Йой, і у Вас такий тато, як у мене!! А я думала - я одна така. Видно, тати якось більше чекають уваги від дочки чи що...? Не знаю, як пояснити таку поведінку. А я як задзвоню - він два слова поговорить та й мамі передає слухавку - наговорився
Відповідь: Ми і наші мами. Вітаю всіх у кого хороші відносини з батьками. Так, я чула про цей фільм, подруги казали, що кльовий, подивлюсь і сама. Прочитала на сайтах коротку рецензію - ясно про шо там йдеться (типу "сватання на Гончарівці" ). І якраз стосовно цього фільму і даної теми. Батьків ми собі не вибираємо, а свою "половинку" - якраз. Але ліпше топаю звідси, не буду надокучати людям проблемами.
Відповідь: Ми і наші мами. Напишу коротко моя мама для мене найкраща в світі. Вона золотце і теща вона суперова зять її любить а як вона готує йому щось смачненька то дуже вже любить.
Відповідь: Відкрита велика жилєтка А у мене тут була розмова з мамою. Так як я і сподівалась. Нічого путнього з того не вийшло. Вона для мене старалась ціле своє життя а я неоціную її старань. І любов не оплачується. Ось. Сказала що хоче ділити хату і забере ВСЕ що тут вклала.
Відповідь: Відкрита велика жилєтка Гм... а вона себе вважає МАМОЮ? Сорі за прямоту, злостить мене то дуже.
Відповідь: Відкрита велика жилєтка Ну що з тими мамами зробиш? Може вона як моя - скільки себе пам"ятаю, вічно я їй не така... Найбільше добиває "ти моя дочка, і ти ПОВИННА!, "у мене того в твоєму віці не було, то й тобі не треба!" і т.д. Коли в доброму настрої - ще нічого, а буває - хоч стріляйся... Телефонує і відразу верещить - неважно, за що... Найчастіше я в цей час на роботі, довкола купа слухачів... І все їй здається, що всі проти неї. Зараз я вже не беру собі того до голови, але звернула увагу, що після кожного такого припадку їй стає погано - загострюється клімакс. Марусь, може з твоєю те саме?
Відповідь: Відкрита велика жилєтка Ох, є і такі... Моя у такому випадку думає, що так мене вчить розуму і робить мені велике добро... На моє щастя я з не живу, а Марусі можу хіба що поспівчувати... Таких людей заспокоїти майже неможливо, легше зачекати, коли переказяться... І якщо мою ще можна зрозуміти: у 19 років важко хворіє мама, поступово стає овочем, через декільки років помирає тато, з чоловіком ціле життя як кіт із собакою, і ще багато чого, то чого ж Марусиній мамі бракує?
Відповідь: Відкрита велика жилєтка Марусю, оце мучить мене одне питання, а як твоя мама збирається хату ділити? Вздовж чи впоперек? Фундамент перерізати так само буде? Та й інші технічні деталі процесу діління хати мене цікавлять. А найбільше мене цікавить, коли ж вона подорослішає.
