Як тільки починала шукати свою першу роботу, мене довго не полишала думка про те, яким має бути спілкування із начальством на роботі, щоб і я могла задовільнити їхні вимоги по роботі, але і саме начальство не дозволяло собі лишнього. І зіткнулася із іншою періодичною проблемою - як показати начальству те, що я не цап-відбувайло, коли у них поганий настрій або їм щось горить, а нема на кого вилити свій негатив????? Сподіваюся, що форумчанки та форумчани підкажуть (можливо і не мені одній), як правильно розставляти всі крапки над "і" у спілкуванні з керівництвом. Бо інколи є таке велике бажання висловити вслух усі свої зауваги.........................:no:
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні Ех, якби усе керівництво було однакове - наскільки легше би жилося Універсальних порад нема. Єдине - придивлятися до характеру керівника, до того, що він любить, а чого не терпить в принципі і відповідно поводитись. В цьому допоможе спостереження - за що підвищують колег в компанії, а за що карають (хоча справжні мотиви не завжди на поверхні, майте на увазі). А от як себе "поставити перед керівництвом, щоб воно не хаміло"..хм..напевно це надзадача. Власник бізнесу диктує свої правила, і в умовах кризи ІМХО працівники ще більше відчують перевагу тих, хто платить гроші..навіть за гарну роботу, навіть за "ого який талант" чи досвід. Простіше вжезнайти МУДРЕ керівництво, ніж перевиховати. Та й випадки де керівництво переходить, на нашу думку, межу - дуже індивідуальні і вимагають саме такого підходу - окремого до кожного. Золота середина у спілкуванні - поняття взагалі розмите і мені не зрозуміло приміром про який рівень йдеться. Одна річ ТОПи холдингів, інша - середня ланка менеджерів. Досвід також визначальний буде. Найприкріша помилка студентів на мою думку, що вони думають, що керівник зобов"язаний щось їм пояснювати-вчити замість схоплювати з півслова і тут же уточняти максимум, що вимагається на виході з його роботи, самодовчатись там де це потрібно. а де потрібно - перепитувати колег (але не керівника)... Бо образи на керівника, вимоги уваги ні до чого доброго не призведуть, працівника сприйматимуть як баласт. Я, ж наприклад, не переймаюсь якщо керівник скине десь негатив на мене - треба також вміти абстрагуватись. Це найменш шкідливий варіант. Якщо людину поважаю за купу достоїнств, то якийсь інцидент з "не втримався в емоціях" мого відношення не змінить, в них дійсно нервова робота. Але тенденцій з того бути не має, якщо помічаю такі речі прошу про особисту розмову або ж пишу листа з конкретним обгрунтуванням-відповіддю на претензії. З однією різницею - от підлеглі права на емоції вже не мають. Було колись написала в емоціях заяву на звільнення і мене перепросили - але це просто окремий випадок. Не з кожним це пройде так, і то успішно - лише один раз
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні Я вважаю що зривати емоцiї на роботi недопустимо. Особливо якiсь особистi емоцiї iтд. Я була свiдком таких розборок на нарадах, добре що це мене не стосувалось, i це було ДУУУУУЖЕ неприємно. Я собi думала багато раз якби менi хтось так сильно нахамив я б прямим ходом до нашої найбiльсшої начасльницi йшла, прям до неї в кабiнет, а далi будь шо буде. Хоч менi є й багато чого втрачати, але межа має бути межею. Я допускаю тверду розмову з крапками над "i" при обговореннi чогось що стосується розмови, але хамство, персональщина на роботi НI. Врештi, я так думала по фiлософськи про корпорацiю наприклад або будь яке мiсце працi. Що це по сутi таке? Просто мiсце яке складається з людей якi роблять свої функцiї. Хто є ваш начальник по сутi? Нiхто iнший, нiж така сама людина як i ви. Вiн/вона нi є правоохоронцями що вiдповiдають за закон, нi суддями, нi тими ж полiтиками, нi ваша мама нi тато. З якої статi у них є моральне право на вас виливати свої емоцiї? Я вважаю що абсолютно нiяких, особливо з криками i не дай боже з матюками. Це дич!
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні хотілося б відповісти bora у мене доволі дружній колектив на роботі, але все має свої межі - з цим я згідна на всі 100. однак, коли я можу вислухати щось наболіле, це не означає, що з таким самим успіхом я буду тихенько слухати свого роду "наїзд" повишеним тоном, тим паче не за свою провину. я звичайно стараюся у більшості випадків абстрагуватися у таких ситуаціях, однак і у мене є межа - я ж в кінці кінців не стальна і не камяна. бо маю досить гострий язичок, тому стараюся краще десь лишній раз змовчати, ніж "ляпнути все, що думаю" прямо в очі - це також людьми інколи може сприйнятися як образа.
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні А мій шеф дуже пильнував за збереженням субординації поміж працівниками.Просто поведений був на тому. Знаходив порушення на робочому місці - сторого наказував (привселюдно і словесно). Але поміж мною та тоді ще майбутнім чоловіком порушення таки не впильнував - одружилися:xaxa:. Ну як тут покараєш за "порушення субординації"
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні О це вже конкретна розмова. Але все-таки дуже залежить від порядності самого керівника. Колись я просто сказала шефу - Ех ВИ.. І йому стало соромно, на другий день сам викликав на розмову. Але були такі шефині (не найвищого рангу що важливо), що могли матом поперти - о тоді я просто намагалась віджартуватись-висміяти щось, щоб їм наступного разу зі мною зайвий раз зчепитись не вигідно для репутації було. І взагалі гумор - це найкращий помічник в конфліктних ситуаціях будь-якого штибу. Може ініціюйте в компанії розробку корпоративного кодексу і т.п. Зверніться у відділ персоналу - нехай пропишуть етику спілкування всередині компанії..Потім можна сказати посилаючись на них - "пишемо про етику..а на ділі бачте як воно"..
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні ех, хотілося б звернутися у відділ персоналу, однак компанія маленька і тому у нас такий відділ відсутній......... а за гумор - дякую . а от з жінкою-шефинею, що "пре матом", - я вам можу тільки поспівчувати. там жоден гумор не поможе, а ще й певне навпаки - викличе ще більше роздратування. у мене колись була ситуація на старій роботі: я була лишень оператором, а вона - офіс-менеджером, що тримала себе за "пуп землі". при першій же ж спробі "наїхати" на мене отримала строгу відрізану відповідь, від якої їй очі полізли на чоло, а сама не знайшла що відповісти мені. як не дивно, але це зіграло мені на руку - після цього вона чітко розуміла, що я не дам вилізти собі на голову - то вона мене остерігалася зачіпити, і потім навіть почала радитися по деяких робочих питаннях. о, а ще згадала одну смішну річ - ще поки вчилася в університеті і якийсь не то студент чи викладач намагався "наїхати" чи образити (по різному ж бува), я починала говорити чистою літературною українською мовою в одній тональності. як результат - мені не мали, що більше сказати, бо лишень через невігластво люди втрачали дар мови і самі закривали "спірні" питання
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні Боро, підтримую вас на всі 100%!!! До мене шеф добре відноситься, і впринципі не буває такого що кричить на мене (не дай Боже з матюками). А бувають дні коли він не в настрої, тоді може підняти тон. Мені звичайно в той момент неприємно, але щоб я ображалась....ні... стараюсь розуміти що то в поривах емоцій. Інші ж працівники до мене ніколи не піднімають голос, бо в мене є єдиний шеф - той що найвище, то я себе почуваю як в раю, ніхто не має права мене рухати. Чесно кажучи, якби до мене відносились по-хамськи, матюкали і т.д. я б не працювала там. Терпіти не можу такого відношення. Якщо ж відношення добре - віддаюсь роботі повністю, і зроблю будь-що, і затримаюсь на пару годинок А от як поставити себе якщо начальство сварливе...завжди робити роботу бездоганно, щоб просто не було до чого придертись, - якщо ж підвищений тон не по вашій вині - відстоювати свої права однозначно. Не влаштовувати розборок хто винен, просто чітко, впевнено сказати що моєї вини в даній ситуації немає, я зробила все правильно, так то й так то! Ніколи не приймайте на себе чужі провини:tanksmile::tanksmile::tanksmile:
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні Так і було, просто мені так легше вдавалось переносити ті крики, а коли збоку починали сміятись, то їй хоч хотілось піти пошвидше. В результаті все-таки звільнилась звідти, шкодую десь, що взагалі довго протрималась, але так треба було, мене інші люди тоді попросили. На майбутнє усім можу тільки порадити з хамовитими самодурами просто не зв"язуватись, шукати деінде роботу..Все одно не оцінять, не треба щось в такому разі намагатись довести. О. це в наших компаніях рідкість - ідеальний варіант! А взагалі - пошукаю, десь бачила щось на кшталт девізу-правил однієї компанії, в якій дуже гарно корпоративна культура прописувалась (хто може критикувати, а кому свої справи тре пильнувати і т.п.. про тон також ніби було), цікавий віршик. Можна в себе біля столу почепити.
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні За час праці змінила багато начальників,але одна була найкраща.:y:Мені вона сподобалась однією рисою- вмінням ніколи не переносити непорозуміння в роботі на "бзіки"в позаробочий час.і навпаки.На роботі вона начальник -ми підлеглі,а поза роботою: і додому порозвозить і в кафе посидимо і на дискотеку ,і на шашлик сім"ями.Тобто ми ніколи не переживали ,що "якщо хтось проколовся "на роботі ,то вона про це нагадуватиме десь в "невимушеній"обстановці.І навпаки ніяки наші "бари гульки кабаки" ніколи не впливали на роб.обстановку.А ще , вона ніколи не принижувала когось з підлеглих, ніколи не "читала моралі"привселюдно!Це важливо!якщо був якісь "упс"-то вона виясняла все тет- а -тет.Жодного разу не зірвала своє зло на нас!І ніколи не поширювала чуток..жодних..Та й взагалі ,як то кажуть про таких:"я б з нею у розвідку пішла б"!З такими людьми приємно працювати,в них є чому повчитись!
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні На останньому місці я пропрацювала 4 роки. За цей час багато людей у відділі змінилось. І ось що я помітила. Є такі, котрі приходили, і їх начальство зразу чомусь ні в що не ставило. У сенсі, що на них нерви і злість згоняли, усю "брудну" роботу їм звалювало. Зрозуміло, що порядні нормальні керівники такого собі ні з ким з підлеглих би не дозволили. Та де ж їх знайти - нормальних?
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні Я прийшла на роботу, коли перша керівничка збиралася в декрет, а на її місце шукали іншого. Нічого не віщувало небезпеки...проте... Той інший виявився дуже дивною людиною. Йому до 40 років, має, за його словами, грандіозний досвід на керівничій посаді, проте постійно дозволяє собі ображати підлеглих ( їх тіки двоє). При тому всьому сам потім і вибачається. Проте коли він свариться - його не зупинити. Його просиш заспокоїтися і не підвищувати голос - він робить навпаки. Що конкретно від мене хоче - ніколи пояснити не вміє, та і сам він майже нічим не займаєтсья на роботі. Хіби дивиться якихось голих дівчат, або слідкує який файлик на компютері в яку папочку потряпляє і чому...Він то не приховує, і коли я жартома його підколюю - валяє дурака і рже як ненормальний. Коли кажу шо ви мені казали то-то і то-то, каже шо непамятає коли таке взагалі було. Я в багатьох питалася поради, проте виходу досі не знайшла.
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні У мене, щось подібне на роботі. На своїй теперішній роботі я працюю вже досить довго, пару тижнів назад поставили нового директора, жінку. Теж казали, що має грандіозний досвід роботи, що дуже добра і хороша. Але пройшло пару днів і вона почала дозволяти собі нас ображати, зливати на нас усіх свій поганий настрій (а він у неї такий майже кожного дня). Якостями хорошого управлінця, на мою думку, вона взагалі не володіє. Як на мене головне в її роботі (як і в будь-якого керівника) це взаємодія з підлеглими, спілкування, аналіз робочих проблем і їх ВИРІШЕННЯ. У неї ж навпаки. Щось зламалося в офісі, щось погано працює, або я хочу у неї отримати пораду по роб.питанню, у відповідь (практично на всі питання) - "а що я можу зробити? навіть не знаю, що вам відповісти". Та блін, це ж твоя робота, вирішуй робочі проблеми! І ще , що найбільше мене вбиває, це те , що вона замість того, щоб підійти до мене, чи іншого мого колеги, пише на листочку , що мені потрібно зробити і кладе мені на стіл, або ще гірше, роздруковує певну частину з моєї посадової інтрукції, підкреслює то маркером і також кладе мені на стіл (переважно в той час, коли я відлучаюся або в туалет, або на обідню перерву), так би мовити "тиче носиком" , що я то маю робити і, щоб я буває того не забула. Невже вона не розуміє, що до її приходу все працювало добре, ніхто не жалівся; не розуміє, що всі люди різні, що не всі потребують її інструкцій і управління. Так і хочеться виговоритися, все їй висказати, але поки що терплю, мій терпець не безмежний.
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні я вся на емоціях! замовник мій ще три тижні тому дав завдання, яке я вчасно виконала (як завжди). Подзвонила і сказала, сподіваючись на зустріч - я йому замовлення, він мені гроші (як завжди)... Він каже - я в Києві, буду за два дні. За два дні не зявився, каже 2го числа буду, і ще сказав, нове робити. Окі-докі, сказав, що буде в понеділок (той що вчора) - нема, вчора сказав, щоб подзвонила йому нині 18-19.00... подзвонила, такі він сказав, що він в мене не на службі, щоб казати, коли приїде.... окей... тепер по порядку.. я ж може собі щось планую і на щось розраховую, правильно? я свою роботу виконала вчасно, то ж маю право на таку ж вчасну оплату? перша думка після таких слів його була - ну й пішов він, Перестану співпрацювати... це нераціонально, адже на носі як мінімум відпустка... але й "попустити" це не можу, хочу, щоб поважали... і не можу щось вибрати МУДРУ поведінку.... п.с. виникла думка - він ще раніше казав "роби, скіки буде натхнення", ну то може "вилити" йому це натхнення? в плані зробити стіки, щоб йому дешевше було приїхаи вчасно? але є ризик - час потрачу, але оскільки завдання творчі - може забракувати або сказати, що так багато не треба (він не сказав, скіки конкретно доробити....) буду вдячна за поради
Відповідь: Начальство: яка "золота серединка" у спілкуванні Consuelo, майже знайома ситуація, особливо для креативних професій. можу тобі порекомендувати наступну річ: 1. перейти на роботу із цим замовником по договору (звичайно, якщо це можливо), бо моя практика показала, що люди серйозніше ставляться до таких речей, особливо, коли чітко прописано, коли має бути здана виконана робота та всі нюанси по розрахунку за неї. 2. поміняти загальну політику роботу із цією людиною: рекомендую принцип "аванс-решта суми по здачі". але це для наступних замовлень від нього, адже зараз галопом можна лише "нарубати дров" і нічого на краще не змінити. 3. після таких замовників бажано сходити в зал на тренажери або ж на аеробіку чи тай-бо, щоб відновити рівновагу та заспокоїти нерви, адже здоров'я важливіше за замовника-придур... 4. і все-таки я сподіваюся, що роботу ти йому здаєш в момент, коли він з тобою фізично розраховується, бо в іншому випадку будеш чекати на гроші, як то кажеться, довго і нудно. тому бажаю поміцніших нервів для таких роботи з такими людьми та вдалого втрясання ситуації, що склалася.
