Не знаю з чого почати? Кілька років тому я втратила людину, яка була сенсом мого життя. Я живу далі. Але частина мене померла разом з ним. Знаю, не можна жити минулим. Та змиритися досі не можу.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Знаєте, минуле ніколи не зникне. Воно завжди буде з Вами. Не пам'ятаю, в якій книжці прочитала: "Якщо минуле не відпускає вас, треба перетворити його на спогади". Живіть далі, заставляйте себе кожен день посміхатися, настроювати себе позитивно. Бо інакше дуже важко. Займіть себе чимось - роботою до упаду, хоббі, зустрічами з друзями. Не залишайтеся наодинці. А вмирати всередині не можна. Бо навколо вас є люди, яким ви дорогі і які страждають від ваших страждань ще більше. Будьте сильні. І не бійтеся вилити комусь свою душу, це не слабкість, це потреба у розраді. Хочеться плакати - виплачтеся вдосталь, але потім витріть сльози і йдіть далі!
Відповідь: Нема... Як жити далі? часто собі повторюю слова Л.Костенко І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Час загоїть рани....
Відповідь: Нема... Як жити далі? ...і я не можу...але живу...інколи навіть від душі посміхаюсь...інколи навіть буваю повністю щасливою і це мене потім пригнічує...а змиритись теж не можу...уже пройшло п"ять років...а коли наближається та жахлива дата, то земля тікає з-під ніг...але час іде і вчить жити з таким болем в серці...
Відповідь: Нема... Як жити далі? скоро буде 6 років, а ніби ще вчора мені посміхався... і казав, я ще буду щаслива, я буду з іншим. ніби відчував. і вже не сниться давно. ---------- Додано в 14:41 ---------- Попередній допис був написаний в 14:39 ---------- Деякі моменти з роману Люко Дашвар "Молоко з кров"ю" переплітаються з нами. Два рази читала і плакала. Скінчився наш день.
Відповідь: Нема... Як жити далі? ...і мені так казав жартома...але так і сталось...я вдруге вийшла заміж народила ще одного синочка...і інколи таки справді буваю щаслива...але кожної щасливої миті Він присутній в моїх думках...Він в думках коли я засинаю...і прокидаюсь...
Відповідь: Нема... Як жити далі? кажуть, що якщо дуже тужиш за померлим, то душа померлого не може відійти до Бога, а мучиться на землі. Переступіть через це, бо на справді своєю тугою нікому нічого доброго не зробите.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Мені пережити цей жах і знов почати жити допомогли книги Майкла Ньютона..... Може ще комусь хоч трошки допоможе... Хоча немае дня щоб не згадувала...
Відповідь: Нема... Як жити далі? Не те, щоб тужити. Просто печаль, спогади і так самотньо. Я вийшла заміж, але сказати, що щаслива, то ні. І зараз я себе не впізнаю. Хочу повернути час назад і не відпустити. Забрати ключі від машини, кричати, просити, плакати, тільки не відпустити. І любити. Просто любити. "Раз на тисячу літ лиш приходить подібне кохання..." Потай перечитую щоденник, і бережу як зіницю ока фото, що залишилось.... І спогади... хоч з часом стають все менш чіткі....
Відповідь: Нема... Як жити далі? Це напевне найстрашніше , що може бути-втратити рідну людину. Але життя йде далі і потрібно жити не минулим, а майбутнім. Не забувати, але жити і бути щасливими. Думаю ті люди, яких ви втратили цього б хотіли.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Правильно. Минуле не повинно зникати, воно повинно бути з нами. Ми любимо не через щось чи за щось, а ми любимо бо любимо. Незважаючи ніна що, ні на біль що нам чинить інша людина ні на те що вони поряд чи дуже далеко. Це нормально! Ми люди. Нам дуже притаманно прив’язуватись до певних обставин і людей. І коли ті люди відходять наші почуття щодо них не змінюються. І це правильно! А це проблема! Ви зашвидко вийшли заміж і тепер шкодуєте за тим що відійшло, хоча вам треба навпаки не думати про те щоб повернути те що відійшло а що треба змінити щоб бути щасливою зараз і сьогодні зі своїм чоловіком. Я б вам особисто радила поговорити з психологом. Можливо вам треба відокремитись від чоловіка на деякий час поки ви не зрозумієте що вам треба. Я не говорю про розвід. Треба знайти що у нас не так в шлюбі. Вам шлюб треба рятувати а не думати про те що б були якби він не поїхав. Будьте чесною по відношенню до вашого чоловіка.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Та дівчина ще й над дитиною задумується. Чи не варто перше розібратися у собі, налагодити стосунки з чоловіком, перш ніж ускладнити все ще більше... Втікаю від тапків на усі вихідні...
Відповідь: Нема... Як жити далі? І я бережу всі листи і фотографії з минулого, і чоловік свої. І переглядаємо разом, і перечитую не потайки а просто в той час коли захочу і якщо мене чоловік застане за цим ділом не ховаюсь а кажу - старе переглядаю. І він це розуміє.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Я не те що дитини зараз не хочу, я жити не хочу. Так жити не хочу. Деколи думаю за що мені це все?
Відповідь: Нема... Як жити далі? Теперішній чоловік завжди буде програвати порівняння з ідеалом. Це все дуже складно. Колись чула думку, що стосунки, які обриваються раптово, в гармонійній стадії, схильні до ідеалізування, і боротись з тим важко, сама маю такий досвід. Думки про те, що все могло бути по-іншому, доводять до божевілля. Синдром незавершеної дії. Пустоту потрібно заповнити, тільки ось чим - у кожного напевно свлї варіанти.
Відповідь: Нема... Як жити далі? А такі думки викиньте з голови. Ви робите боляче собі, тому хто поруч з вами і тому хто пішов у вічність. Думаєте він хотів би бачити ваше згорьоване лице? послухайте Марусю-маму, вона вам добре радить. Ніхто не скаже вам за що, а може навпаки для чогось. Не мучте себе. Час притупить біль втрати, але пам"ять житиме з вами. І то не є причиною, щоб не жити вам
Відповідь: Нема... Як жити далі? Я все це розумію. Сама не знаю, що на мене найшло? Чи то спогади нахлинули? Чи просто проблеми всі й одразу навалились? І ні з ким не хочу про це говорити. Може боюсь, що відкриюсь, а мене не зрозуміють. Треба просто жити далі і йти вперед.
Відповідь: Нема... Як жити далі? а я сумую за дідусем вже 10 років його нема постійно думаю скіки всього могла б йому дати (морального чи матеріального), а як би він радів за мої успіхи але навколо є ще рідні люди з якими я це ділю, і те що дідуся нема- це для мене як постійне нагадування про інших рідних людей, щоб їм я могла в достатній мірі дати все що можу ps. я до того, що в гонитві за цими спогадами, не пропустіть щось важливе зараз, щоб потім не шкодувати і сумувати через інших
Відповідь: Нема... Як жити далі? Ірина, переглянула ваш профіль, там пишете про себе, що життєрадісна. То ж постарайтеся бути такою. Втрачати найдорожчиx тяжко і боляче, але таке воно життя, тут руки не підставиш, щоб шось змінити. Не гризіть себе, нічого не зміните, а зберіть себе "до купки" і живіть далі, думаю, людині тій було б не приємно бачити вас "розбитою". Тримайтеся і неxай Матінка Божа вас оxороняє.
Відповідь: Нема... Як жити далі? Треба, але не треба закриватись в собі і своїх переживаннях. Я зараз в такому стані, ступорі. Є певний біль і переживання і дуже тяжко на серці, але не можу нікому про то казати, бо не зрозуміють. І чим далі тим більше закриваюсь. не треба вам того. так тільки важче.
