Перехідний вік

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Яруська, 27 Березень 2009.

  1. Яруська

    Яруська Well-Known Member

    Перехідний вік, як ви з ним справляєтесь?
     
  2. Яруська

    Яруська Well-Known Member

    Відповідь: Перехідний вік

    Моєму старшому синові 16 років, і я так розумію,що в нього гормональні бурі і урагани. Ніби нічого поганого і не робить, але нічого і не чує:8:
    Чи довго то ще має тривати, коли в них мозги на місце встають? Може хтось знає:confused:
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Перехідний вік

    Ярусько, все індивідуально.

    Моїй старшій - 17, і коли оглядаюсь у ті роки, то здається, мене взагалі від перехідного віку Бог милував (не рахуючи декількох ексцесів).

    А тих декілька в нас відбулися на основі того, що доня хотіла, аби я (ми, дорослі) поважали її бажання. Чи небажання. Чи точку зору. Чи хотіла, аби її почали сприймати, як дорослу людину.

    На що я відповіла, що готова і відразу почну, як тільки буде за що. Що для всього - і поваги і неповаги, потрібні підстави.

    Здається, вийшло. :)

    А от що не бачить і не чує - ох, як знайоме... Спробуйте не звертати уваги. Це демонстрація незалежності свого роду.
     
    • Подобається Подобається x 5
  4. Ann

    Ann New Member

    Відповідь: Перехідний вік

    А як справитися з перехідним віком у 7 років? Я колись десь читала, що критичні періоди у кожної людини що 7 років.
     
  5. Furore

    Furore New Member

    Відповідь: Перехідний вік

    Терпінням, терпінням і ще раз терпінням...
     
  6. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Підлітковий вік. Або як його пережити?

    В мене старший син - підліток. Цього року дитина сильно змінилась. Відображається все і в настрої і в поведінці і навчанні. Наприклад : оцінки за один предмет були -11,11,11, 2,3,2, 10,12.........Тобто вчиться, а потім -раз і не вчиться, бо "не хочу", потім знов вчиться. З поведінкою аналогічно- то мила дитина, то агресія, то нерви.... Так важко, через нього і сварки у родині. І якась постійна напруга. Постійно говорю з ним, ніби довіряє...., ніби каже що виправиться, але все вертається назад. Почав обманювати, це для мене найгірше...Душа болить, бо не знаю , що я не так роблю, бо дитина міняється в гіршу сторону.... Мені кажуть- "це такий вік, почекай, перейде"....А як не перейде? Я хочу щоб він виріс гідною людиною, і щоб його майбутня дружина подякувала мені за доброго чоловіка .....Але чи так буде? Як ви переживаєте підлітковий вік своїх дітей?
     
  7. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Не переживайте, вічним підлітком не залишиться.

    Розмовляйте більше з ним, і більше слухайте.
     
  8. Prutylyatko

    Prutylyatko Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    В мене зі старшим така ж ситуація вже кілька місяців, спочатку говорили, потім трошки сварили (друге виявилось гіршим за перше), а тепер дійшли висновку, що то таки, мабуть, підлітковий вік почався в нього. Оцінки теж "скачуть" в різні боки, характер проявляється всюди, де требе і де не треба. Почали йому приділяти найбільше уваги, хоч це і важко трошки, але... Раніше могли з меншими йти на прогулянку в парк чи в гості самі, а страший залишався вдома, зараз - всі разом. Щось потрібно купити додому - радимось з ним, що і як краще було б. Намагаюсь ставити його в приклад меншим - починає задумуватись над тим. На відверті розмови не дуже йде, може, тому що хлопець, але говоримо або принаймі намагаємось говорити про все, що його цікавить. Хоча буває все добре, чудово, а деколи - знову..."бджоли". Хто придумав цей "підлітковий вік"?:girl_nea:
     
  9. Nemi

    Nemi Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    мої батьки так вважали, що в мене перехідний від в 20 років. а виявилося, що просто з нервами було не все гаразд.

    хороша порада більше розмовляти і слухати. а оцінки - це взагалі дурня. він же вчиться, коли йому хочеться і цікаво. вже ліпше мати неідеальний атестат, ніж комплекс відмінника.

    а за ось це "виправиться", то по-моєму за це навіть не варто говорити. чим вам ваша дитина недогодила? невже він аж щось таке жахливе натворив, що треба так на нього "наїжджати"? він самоутверджується, шукає себе. і абсолютно не зобов'язаний відповідати якимось стандартам "хорошої" дитини. не факт, що в майбутньому ця правильність не вилізе боком.

    з моїх підліткових спогадів найболючішим було саме те, що незважаючи на те, що була відмінницею, вихованою і розсудливою, мені дуже докоряли за те, що я вдома ледь не щодня мусила з кимось посваритися і при цьому кричала. мене не захотіли зрозуміти - те, що я не витримую бути "хорошою" цілодобово і потребую якось виплюснути свої емоції. я ще постійно захищалася фразою "невже ви сумніваєтеся в тому, як мене виховали?". і хоча я розуміла, що батьки мене люблять і дуже сильно переживають за мене, все одно мені було погано від того, що мою особисту позицію вони відмовлялися розуміти.
    ваша дитина завжди мила і найкраща у світі, а агресія, тому що нерви, гормони бушують. :girl_smile: якщо не сталося чогось справді поганого , то не чіпайтеся лишній раз до дитини. збережете і собі, і йому нерви, а підлітковий вік тим часом мине.

    і поки писала, згадала, що мені мама недавно розказувала про синів своєї куми. на тему оцінок цих хлопців взагалі ніколи не "грузили". а натомість їхні батьки підтримують будь-які їхні зацікавлення. вони дуже серйозно займаються пластом. минулого року один захотів створити рок-гурт - прошу дуже, грайте на здоров'я! старший взагалі ледве-ледве отримав атестат, бо махнув рукою на математику, бо вже на той час вирішив стати психологом і серйозно цю галузь вивчав. сам казав "навіщо мені математика, якщо я вже конкретно визначився із професією". так от! настільки вихованих, розумних та розсудливих хлопців, та ще й такого (підліткового) віку я ще не зустрічала. :girl_yes2: і мені здається, що це завдяки тому, що їхні батьки правильно розставили пріорітети і допомагають їм реалізувати свої мрії.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Daisy

    Daisy Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Все це ми пережили, сину 23 роки скоро і він тепер жаліє що не вчився, що не займався спортом. Ми старались розмовляти з ним на рівних, радитись щоб він відчував себе дорослим. Я десь там "дала маху" з дівчатами тому що захищала їх, тоді мені перестав розказувати, а більше з батьком. Тато брав його на роботу, давав завдання щоб він почував себе відповідальним. Потім появилась дівчинка, на два роки молодша і він нянчився з нею, з її молодшими сестрами, відвезти-привезти... В шістнадцять діти отримують права водія, як ми переживали..., одного разу сказав що хоче щоб я їхала з ним, то чуть не вмерла але похвалила його. Коли знали що син пішов і скоро не повернеться то робили "ревізію" в його кімнаті, тому що переживали, адже друзі почали курити травку, а наш сигарети Ми зробили висновок що йому дуже важливо що ми відносимось як до дорослого, ми радимось з ним і ми довіряємо йому. А потім появилась дівчинка на чотири роки старша і наш син змінився Вона старша, закінчувала університет і я вже не дзвонила кожних двадцять хвилин: синочок ти де? Почав вчитись і то дуже добре вчитись, ми навіть отримали грамоту. А було багато і бійка, і арешт за бійку... Багато залежить які в сина друзі . Було тяжко років чотири, а потім все якось внормувалось.
     
  11. vernata

    vernata New Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Я коли згадую свій підлітковий вік, то трішки соромно стає. Хотіла привернути до себе увагу крутих однокласників: почала прогулювати уроки, вживати міцні словечка. До того вчилася на "відмінно". Вчителі дивувалися, але на диво, батькам нічого не повідомили, вдома ж я була тією самою, що й раніше. Потім, коли розказувала мамі про свою поведінку в школі, вона казала, що якби це говорив хтось інший, вона б йому просто не повірила.
     
  12. Ворон

    Ворон Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Ні не перейде. Все так буде. :diablo:
     
  13. Туфелька

    Туфелька Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Я думаю що саме зараз дуже важлива одна річ- щоб він не знайшов собі однодумців (що його не розуміють батьки- так думають чи не всі підлітки в певному віці) в сумнівній компанії. Це саме страшне. Ніколи не знаєш яка там "добірка кадрів" і до чого це може призвести. Саме тому такий важливий контакт з дитиною і дати йому зрозуміти, що ви поважаєте його думку і його рішення. Саме це ви і робите, тому думаю, все у вас буде гаразд!
     
  14. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Дякую дівчата. Та я з ним говорю і багато. Намагаюсь на деякі речі очі закривати. Намагаюсь бути для нього більше подругою аніж мамою.Теж вважаю ,що оцінки то не саме головне, але просто я показала на прикладі оцінок його психологічну нестабільність. Оскільки дитина не просто не вчиться. А в нього або дуже гарні оцінки, або просто каже не хочу і все і тижня 2 в нього дуже погані оцінки. Дзвонять вчителі, кажуть, що якби не знали що він може вчитись , то би і не дзвонили, а то типу переживають, що щось з дитиною не те.
    Оце якраз і проскакує в нього часами....Каже що так всі роблять зараз, і його не зрозуміють і не будуть поважати, якщо він буде іншим.... Ех, набираюсь сил і терпіння, буду чекати, поки перейде ...тільки б сил і нервів вистачило....Розумію, що я сама ще просто не готова до такого дорослого сина... :sad:
     
  15. Туфелька

    Туфелька Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

     
  16. Яруська

    Яруська Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Я вже теж замучилась від того перехідного віку...Він тягнеться вже років 4, від 14 років. І головне, що десь в глибині душі я знаю, що це нормально, що це пройде але іноді зриваюсь, бо не розумію того пофігізму який виліз з моєї дитини. А накручування бабці це щось...Вона йому дзвонить 50!!! разів на день, а він псіхує і не бере трубки.

    От, а з дівчатами, то взагалі неясно...то він закохався по самі вуха, то кожен місяць нову заводить.
    Одним словом, тяжко те все:girl_emo:
     
  17. Daisy

    Daisy Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Це я написала про двох з якими зустрічався довше( з останньою так і зустрічається вже четвертий рік), а так їх було багато і він це так просто говорив:
    - мам, це моя дівчина.
    - а де ж попередня?
    - нема, є ця!

    Ще ми з чоловіком договорились, коли телефонуємо до сина ніколи не підганяти його (-а ну вже додому!- щоб через пару хвилин ти був вдома!) спокійно просимо їхати додому, не спішити... А вже як він вдома, то можемо відчитати його: де так довго був?
     
    Останнє редагування: 31 Травень 2011
  18. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    ОО, в мене то саме. Тєжкоооо :sad:
     
  19. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Та йой.

    Я у тому віці була закохана відразу до трьох і не знала, до кого більше. :)

    Це нормально, гормони ними тлумлять.

    А пофігізм одним вибивається - дорослим життям.
     
  20. Яруська

    Яруська Well-Known Member

    Відповідь: Підлітковий вік. Або як його пережити?

    Та власне, ми ж про це з тобою говорили при зустрічі:girl_yes2:
    Вони ж в тому віці стають в позу Кіси Вороб"янінова і доказує який самостійний, мудрий , дорослий і всезнаючий...улюблене слово "чого ви мене спрягаєте?", а на питання і поради реакція або пофігістична або зразу крик і траскання дверима.
    І ніби ж хочеш вберегти ту дитину від зайвих гуль, але я так бачу, що то без толку...
    А кивати і мовчати теж не діло..
    Нічого я не знаю