про душі померлих

Відповідь: Віра в "плями на сонці"

Все це так. Просто... ми не даєм цим людям які пішли спокійно піти. Ми не можемо їх відпустити. Оці щоденні сльози не дають їм іти. Отак і ходять вони.

 

Відповідь: Віра в "плями на сонці"

Я думаю за душі просто потрібно молитися і давати на Службу Божу в церкві, це те що ми тут на землі можемо для них зробити.

 

Відповідь: Віра в "плями на сонці"

... або не з Богом..., якщо вірити Ісусовій розповіді про багача і Лазаря?

 

Відповідь: Віра в "плями на сонці"

... і вивів звідти старозавітніх праведників.

Наскільки я розумію, Його там більше зараз нема, бо вознісся і сів праворуч Отця і сходити туди Він напевне уже не збирається...

 

Відповідь: Віра в "плями на сонці"

Розумію, що ми оффтопимо...сорі...

Але все таки, Лілю, ви заторкнули досить цікаве питання сказавши, що Вам "вистачає думати, що ті люди, котрі від нас відійшли є з Богом"????
Ви впевнені у тому, що усі є з Богом там?????
Водночас це питання є досить серйозним для нас живих, бо усі ми приречені на те щоб рано чи пізно бути на місці тих людей, що відійшли у вічність...

Але, звичайно, що це тема не цієї гілки, ще раз сорі за оффтоп...

 

Відповідь: про душі померлих

Частково з цим не погоджуюсь. А коли від нас відходить найближча людина зовсім раптово, трагічно, то невже начі плачі, сльози будуть з егоїстичних почуттів? Або коли мама ховає рідну дитину (що ще може бути гіршим за це) і ладна з нею в труну лягти - це також егоїзм? Я би не змогла порадіти...

 

Відповідь: про душі померлих

Ну, навіть, не знаю ...Не думаю, що втрата матері чи батька, і сльози за ними - з егоїстичних почуттів і сльози над собою. Мені важко в даному питанні бути вам "конкурентом", оскільки не є сильною в релігії загалом, але чесно кажучи ваші слова трошки ...важкі для сприйняття. І я вірю, що душі померлих живуть, чи правильнішне є серед нас. Пару років тому, ми з мамою були на лікування в біоенергетика. Жінка приїхала з Донецька до нашої знайомої, ні словом ні ділом про нас не чула і не знала нашої ситуації. З порогу ,лише поглядом дала чітку картину мого здоров"я. Одним словом, під час сеансу, був випадок коли вона чітко описал мого тата ( помер тоді рік часу) ,сказала, що і як з ним сталось. Коли я запитала звідки, вона відповіла, що він стоїть біля нас...Тоді реально, вперше в житті мені стало дуже страшно... Хочете вірте, хочете ні...

 

Відповідь: про душі померлих

Серед нас вони чи ні, але маю надію, що їм там добре...

 

Відповідь: про душі померлих

Я вірю і молюсь за те, що мій брат є коло Бога і одночасно я вірю і відчуваю, що він є з нами...... Мені важко взагалі писати, але я просто не можу змиритись, що його немає вже на цьому світі.... мені здається, що він кудись поїхав і ми обов'язково з ним зустрінемся!!!!!

 

Відповідь: про душі померлих

Душi померлих, для мене суцiльна мiстика. Я нiколи нiкого не бачила i не вiдчувала. Думаю що всi "вiдчуття" породженi якимось самонавiюванням та страхом перед невiдомим. Проте вiдю в якесь шосте вiдчуття, шо б воно не було, бо воно в мене деколи є. I впринципi навiть думаю що в деяких випадках знаю чому люди кажуть що їх переслiдують привиди, бо один раз мене "привид" переслiдував досить довго.
Я давним давно, на дачному озерi стала свiдком як втопився молодий хлопець. Потiм з дуру, на наступний день ми з подругою пiшли дивитись як витягали труп з озера... (знаю, нема слiв). Ну побачила я того нещасного хлопаку, в його посмертнiй позi, фiолетовiй шкiрi, неживими очима, вiдкритим ротом... Пiсля того моменту я його бачила ВСЮДИ! У спальнi за шафою, на стриху, в курнику, на городi, НАВIТЬ в туалетi, вже не кажу про темряву. I це тривало досить довго, поки спогади не притупились i троха позабувалось. Я впринципi ще пам'ятаю смутно як то все було тодi коли його витягали, але не до такої степенi що менi воно всюди ввижається. Правда це не єдиний "труп" що я бачила, проте єдиний що справив на мене таке неймовiрне враження. Ще колись бабина похресниця, молода дiвчинка померла (16 рокiв) i якось довго пiсля похорону ми були в гостях у батькiв, i мене вiдправили побавитись в її кiмнату, там були ляльки. Я сидiла i тримтiла, бо менi здавалось що вона сидить бiля мене. Ну звичайно ж там нiкого не було, але я навiяла на себе такий страх, що менi ФIЗИЧНО було боляче i важко дихати. Я мусiла втiкати звiдти i вiдсижуватись на кухнi з всiма.
Проте я вiрю у сни з померлими... не знаю чому i як це працює, але коли менi сняться помершi люди, завжди стається щось неприємне або навiть прикре. Хоч вiр хоч не вiр.

 

З цим усім я згідний.
Звичайно, що ніхто з живих не може точно сказати куди померлий потрапив після смерті, тому що до останньої хвилини-секунди свого життя людина має шанс навернутися до Бога, розкаявшися у всьому, це вона може зробити навіть в думках, так що ніхто і знати не буде про це, окрім Бога, і Він виправдає таку душу... Ілюстрацією до цього може бути розбійник, котрий був розп"ятий поряд з Ісусом...

Можу Вам точно сказати, що через цю жінку-біоенергетика до Вас говорив демон, котрий знаходився в ній...! ! !

Краще уникати таких екстрасенсів, це є дуже небезпечно для духовного здоров"я і життя людини, котра очікує щось від них почути...