Як психологічно підтримати онкохворого, коли крім цього вже нічим не можна допомогти?...які аргументи... щоб надія не згасала....кажуть, надія творить неймовірне...
Відповідь: РАК - ЦЕ КІНЕЦЬ!!!??? Маю знайому, яка переборола рак. Пройшла курс лікування, хіміотерапію, з всіма наслідками. Але живе і прекрасно себе почуває! Боротися і все буде добре!
Відповідь: РАК - ЦЕ КІНЕЦЬ!!!??? Якщо ви повірите, що це не кінець, а лише з один з етапів життя, то тоді й зможете знайти потрібні слова підтримки. З власного досвіду - шукайте і доносіть до хворого лиш позитивні емоції, розказуйте про прості і не дуже випадки одужання (але тільки одужання) і ще... дайте відчути свою любов, не жалість, а саме любов. Хай БОГ береже вас і дарує одужання близькій вам людині.
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Маю клієнтку,яка переборола рак крові в 26 років,пройшовши всі кола пекла.Зараз її внучці 5 років.Звичайно,мусить вважати на своє здоров*я,але живе повноцінним життям.Бог добрий!
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Відкинути в душі думку про неминуче і скорботний жаль, хворі це відчувають, а думаючи про добре, навіть при справді безнадійній ситуації, створюється атмосфера затишку, тепла та взаємодопомоги. Моліться щиро та частіше посміхайтесь.
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Є така книжка "ВОЗЛЮБИ БОЛЕЗНЬ СВОЮ". Можливо якісь тези з тієї книжки вам поможуть.
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? допоможіть людині повірити, що все буде добре і не залишайте жодного сумніву, що так і буде. моїй сусідці було приблизно 40, коли поставили страшний діагноз рак 4-ї стадії.... навіть оперувати відмовились. вона попала у експериментальну групу, пішла на поправку і ще з тим страшним діагнозом прожила приблизно 12 років. лише останнього року рак почав активно прогресувати, цієї осені вона померла. але за ці врятовані роки встигла попрацювати, синові допомогти, на весіллі його погуляти, от тільки внуків не встигла побачити, бо невістка якраз вагітна. а тоді їй давали не більше 3-6-ти місяців......
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Я стараюсь не розпускати нюні. Ніколи не жаліти хворого, а тільки підбадьорювати. Треба просто самому повірити, що все буде добре і вселяти цю віру хворому. Аргументи можуть бути будь-які: ти обов’язково ще погуляєш на моєму весіллі, чи поведеш онука в перший клас, чи побачиш свого правнука. Головне вірити!!!
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Погоджуюсь, що головне вірити і тоді все можливо! Може допоможуть книжки Дебі Шапіро "" Разум лечит тело", Луїзи Хей "Исцели себя сам".
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? А ми навіть не говорили про хворобу з сестрою-ніразу.Вона взагалі не хотіла про те говорити і як щось за те велося ,то переводила розмову на іншу тему.Була до останнього оптимістом і вірила в те що одужає.Мама навіть чітко діагноз їй не говорила,але ми всі знали що вона або знає або здогадується і про все.Бо сама була медиком і знала що до чого.Вона була настільки сильною,що ніразу не заплакала. Потрібно вірити,надіятись і боротись до останнього.
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? одне якщо онко ще лікується а якщо лікарі відмовилися? В моїй родині зараз цьоця лікується у лікаря-онколога який на персії який каже пити траву. Результату поки що недуже бачимо але сам факт що можна онкологію хребта (вже відняло ноги) обезболювати тільки половиною таблетки анальгіну на ніч місцевих лікарів вганяє в ступор.
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Саме важливе, щоб сама людина не впадала у відчай. Моїй мамі сказали місяць максимум, ми вибороли 10. Це було важко: перш ніж зайти до палати- я ревіла, потім приводила себе до порядку і з посмішкою і оберемком позитиву заходила до неї, а вдома -то намагались вести такий спосіб життя як був до того дня коли ми дізнались про рак... Маму також відмовлялись оперувати, але вона сказала одну таку фразу:"Це мій єдиний шанс і я маю його використати, я маю зробити все". Є купа прикладів, коли люди продовжували собі життя, головне вірити, що Ви зможете,бо якщо дати слабинку... хвороба нажаль це дуже швидко відчуває
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Скажу так-якщо до хвороби правильно підійти,і головне якщо поряд є позитивні люди-то переносити її стає легше і думка що все може раз..і обірватись не так гнітить. Колись я йшла по коридору онкоцентру,і побачила як хлопчина на інв.візку,курить .Я спитала навіщо він курить адже він такий молодий,а він сказав,що йому три дні жити лишилось.Але він це так спокійно сказав з абсолютно нормальним не потухшим поглядом.Веду до того що якщо людина і сама сильна духом то і навколишнім легше про це думати і говорити,а відповідно і пережити ту хоробу стає легше.Запасіться терпінням оптимізмом вірою в краще і невірте в те що РАК-це кінець,Рак-це випробування,Рак-це важкий і страшний діагноз і проблема нашого століття,Рак-це хвороба,але ніяк не кінець!!і при правильному і вчасному діагностуванні в багатьох випадках,залишається лиш поганим спогадом для всієї сім"ї.Для мене це настільки двояка проблема,бо три мої подруги померли від раку різного виду і в різному віці,водночас і тьотя і бабуся живуть після операцій.В моєї тьоті пару років назад діагностували рак мол.залози.я звільнилась з роботи і поїхала до неї ,щоб підтримувати.була з нею від початку встановлення діагнозу,пройшли операцію,хіміотерапію,незчисленні обстеження. Говорили про хворобу від першого дня,переводили все на жарт,вона спілкувалась з такими самими прооперованими жінками,АБСОЛЮТНО НЕВПАЛА ДУХОМ. Моліться.Вірте.непадайте духом і підтримуйте один одного!
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? У мене хворіла онкологією мама. Її пухлина, була дуже рідкісна і практично не вивчена. Вона дуже багато чого перейшла. Але не зважаючи ні на що залишалась оптимістично налаштованою. В онколікарнях своєю силою духу виводила з депресії інших людей, з якими ми там познайомились. Вона була взірцем сили волі і незламності духу. І лише через це я не втратила маму, ще 7 років тому, після 1 операції(а їх було 6). Вірте, живіть повним життям, цінуйте кожну секунду часу проведеного з цією людиною. Головне це боротьба і ціль заради якої варто боротися. Моя мама дуже любила повторювати: "Боже дай мені сили витримати те, що змінити не можна. Боже дай мені сили змінити те, що можна змінити. Боже дай мені мудрості відрізнити перше від другого."
Відповідь: РАК - це кінець!!!??? Рак - це не кінець, це лише початок, початок боротьби, початок переоцінки життя, початок випробування як самої людини, її сили волі так і оточуючих. Памятаю як мама казала кожного дня:"Дякую за те, що я побачила сонце, дітей...Господи, дякую за те, що я прожила ще один день"...
в моєї подруги в дитини рак, підкажіть, як підтримати морально її, щоб дійсно ці слова допомогли і додали сил
Читайте в неті історії видужання дітей з таким ж діагнозом, можете взяти за основу коментарі в цій темі, і розказуйте їй по 1 історії кожен раз як будете бачити ... люди. яких спіткала така біда, думають, що вони самі і нещасні у своєму горі, тому такі їсторії не тільки дадуть їй сил, але й надію на видужання. Вірю, що ви зможете подрузі перейти це все.
Чоловікова кузина захворіла на рак у 13 чи 14 років. Перейшла через 12(!) курсів хіміотерапії, на протязі 3 років, і вилікувалась! Тепер живе повноцінним життям і радує батьків.
