Разом до церкви

Сьогодні я плакала не в жилетку, а в рушник та сукню поплачуся ще сюди.
Ще вчора ввечері ми вирішили з чоловіком піти до церкви, сьогодні я кілька разів йому про це нагадувала, але коли прийшов час збиратися на вечірню службу мій коханий солодко спав і не подавав ніяких реакцій на мої слова.Далі пішов насичений діалог і виявилось, що до церкви ходити він взагалі не вважає за потрібне, релігійним вихованням дитини він займатися не буде, наші батьки нас виховали без відвідування церкви і ми якось виросли і він просто відноситься до чоловіків, які не ходять до церкви і в цьому нічого поганого не має.
Після цього я не просто плакала, мені настільки було паскудно, що до церкви ми вибралася десь через годину - я з червоними очима, запухша в чевоних плямах.
Як зробити так, щоб він захотів ходити на службу я просто незнаю, в голові після сьогоднішнього дня якась пустка, і саме жахливе, що я сама в цьому винна потрібно було ці розмови починати з самого початку подружнього життя, а не 4 роки по тому.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

Після виплаканих сліз це вже не трагедія, а так ще одне відкриття, але не дуже приємне.
Дякую за наведений приклад, але всеодно в голові ще не проясніло, потрібно переспати ніч може завтра стану мудріша і зрозумію звідки починати.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

Ото правда. Я колись свого чоловіка дуже визбирувала, за порадами мами, що він не ходить до церкви в неділю чи свято, не постить коли приписано і всяке різне. Коли я йому на це вказувала то у нас були дуже неприємні пусті сварки. А від коли я просто дала йому волю в тому, адже він дорослий мужчина і він сам вирішує чи він того хоче чи ні, то він раптом і з нами до церкви що-тижня ходить, і на всі свята їдемо разом. Правда не здержується від мяса коли можна було б, але це не найважливіше.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

Ірушка, Ви мені нагадуєте мою свекруху і мене. У мене такі конфлікти кожен день раніше з нею були. Ну не з такої я родини, що постійно ми ходили в церкву! А свекруха постійно мене "напрягала" тим, щоб я йшла. Відповідно я йти взагалі не хотіла, тому що це мене змушують і бажання відбивається взагалі. І я завжди казала, що краще я піду тоді коли сама цього хочу, а не тоді коли мене заставили і я пішла через нехочу. На мою думку це ще більший гріх.
Зараз у нас все більш-менш внормувалося, але як щось у нашій сім'ї стається, то одразу винна я, бо не ходжу до церкви

 

Відповідь: Разом до церкви

В мене схожа ситуація. Чоловік після семінаріїї нехтує Богослужіннями, таке враження, що він перенаситився релігійності, якщо так можна сказати. Ми разом також 4 роки. Спробувала повпливати на нього тим, що ми сім"я і ми маємо до Церкви йти разом. Тому сама перестала ходити. Це не принесло жодного результату окрім мого відходу від Церкви.
Правильно вище сказали, потрібно самому розвиватися, йти вперед і тоді в чоловіка не буде іншого виходу як йти за дружиною і дітьми. Тому тепер я щонеділі ходжу або з однією або з другою донечкою до Церкви (з двома не дам собі ради) і на душі спокійно. А коханий чується не в своїй тарілці. Думаю рано чи пізно він опамятається.

 

Відповідь: Разом до церкви

Знаєте, у мене на селі священник одного разу казав, що сімейний похід до церкви має бути як нагорода, а не як покарання. Правда, він говорив як привчити дітей ходити до церкви, але, думаю, до дорослих можна застосувати те ж саме...

 

Відповідь: Разом до церкви

Я завжди збираючись до церкви так легенько свому натякаю, може б він зі мною пішов. Деколи натяк типу повз вуха пролітає але найчастіше УРА почутий. Чемно вдягається і йде! Завжди йому кажу що як підеш до церкви і працюватиметься легше і душа буде окриленою і буде між нами повна злагода і взаєморозуміння-це дійсно правда, і добре що він це розуміє.

 

Відповідь: Разом до церкви

Мого чоловіка мама дуже віруюча людина, мій чоловік терпіти не може, коли з нею ні прощо не порозмовляєш - тільки про церкву, її настанови, що треба ходити до церкви і т.д.... Часто він з нею на цю тему сперечається, і я навіть інколи йому боюсь лишній раз про церкву щось натякнути. Але в суботу ввечері, я собі готую одяг, він мене завжди питає: "Кохана, а куди ми завтра йдемо?" я кажу: "До церкви". І все, він не стогне, не перекладує це з тижня на тиждень. Так само і сповідь. Головне знайти слушний момент.

 

Відповідь: Разом до церкви

Я згідна з Лілєю Романовою.
Дуже часто бачила людей, які на словах фанатіли від церкви, але це скоріше було якимось прикриттям насправді того, що діється в душі та вчинках. Імхо.
Не справа в тому, ходить людина до церкви чи ні. Справа в тому, ЯК вона живе і мислить. Головне - віра в серці.

 

Відповідь: Разом до церкви

Так, вона фанатка, не те слово.... Мій чоловік навіть мав відразу до церкви деякий час, але якось я його вмовила, щоб він декілька раз зі мною походив, з дитиною.... А тепер після того, коли наш син сказав, що хоче стати священником, він ходить зі мною практично щонеділі.

 

Відповідь: Разом до церкви

Колись до весілля чоловік фактично взагалі не ходив до церкви, так вони виховані, - сім.я воєнного. Мама його сама ходила, а синам і чоловікові не пропонувала навіть такого. Але зараз досить часто ми всією сім.єю ходимо. І до сповіді ходить. І дуже поважає нашого пароха і священика, котрий давав нам шлюб.

 

Відповідь: Разом до церкви

В мене з моїм майбутнім чоловіком теж були проблеми з ходінням до церкви! Я з дитинства співала в церковному хорі і звикла ходит до церки, не залежно від погоди (так як дехто), а знайшла собі такого, який тільки на Великдень, підвозив маму до церкви, щоб посвятити Паску! Спочатку я його тягнула до церки зі сльозами, скандалами! Потім був період, що я принципово навіть не натякала що я йду до церки і хочу щоб він йшов зі мною! Слава Богу, тепер ми разом ходимо до церки і я навіть не прошу його, але звичайно, щось його мало до цього привести! Привело те, що в людини було настільки все погано, і не було надії, що щось може змінитись, можна було сподіватись тільки на чудо! Ну і тут я зі своїми "нравоучєніямі" спокійно, виважено запропонувала спробувати походити до церкви і щиро молитись! Тепер (ттт) все стає на свої місця, здається закінчується чорна смуга, він це бачить і тепер сам питає "Ми йдем до церкви на 13 чи на 18?"

 

Відповідь: Разом до церкви

так я ж написала, "ЯК ЖИВЕ" - життя складається з вчинків. Тобто я не мала на увазі НЕ ходити в церкву можна, я до тези про фанатизм.

Віра - це взагалі річ дуже акуратна, для кожного своє бачення віри існує. Тому для початку варто запровадити поваги: жінки до чоловіка у його небажанні ходити, і навпаки. В кожної людини наступає в житті момент, коли вона найбільше в житті потребує і хоче зайти в церкву. Тому не треба будувати барикад до цього душевного моменту.