Для мене це болюча тема! Боюся того моменту, коли доведеться шукати роботу. Вчилася на одне, а займалася іншим: підбір персоналу і одночасно готувала документи в суд, а інколи і виступала юристом в суді. Знаю все по трошки і в результаті нічого. Ким я зможу працювати: юристом?, менеджером з персоналу? чи маркетолом? Окрім того самооцінка за час декрету впала до нуля (всю вагітність не працювала, бо була загроза), здається що ступіла на ніц. Думала виходити на роботу після року, бо ДУЖЕ хочу працювати, але переглянувши оголошення я зрозуміла, що для себе не можу нічого підібрати через брак знань. Мабуть для початку потрібно походити на тренінги, курси, щоб розбудити себе зі сплячки. Поділіться своїми думками чи досвідом, чи я одна така налякана чи це нормальне явище для жінки, яка випала з колії життя.
Відповідь: Робота після декрету Коли завагітніла вперше,мені було лише 18 років,з освіти лише середнє-спеціальне (пекарь-кондитер).Коли Катрусі виповнилось 1,5 року пішла в бар офіціанткою,туди мене пристроїла сестра чоловіка,вона там барменом працювала,робота не потребує якихось розумових здібностей,тому страху не було.Через пів- року я пішла на підвищення,барменом.Пізніше бар закрили і я встроїлась в піцерію, знову прийшлось починати з офіціантки,ну і до бармена.Працювати там важкувато,особливо коли з другої зміни когось звільняють і мені прийшлось працювати без змін.Начальство ніяк не могло когось знайти,а вмене якраз захворіла Катруся,а мене не відпускали з роботи!!І тоді я просто не вийшла, відключивши телефон(Добре що зарплату взяла за пару днів швидше).Тоді Катрусі вже було 3 рочки.Віддихати прийшлось не довго,місяці чотири,і мені чоловік запропонував піти до нього, на фірму де він працює.Ніби є місце на посаду менеджера.Я чомусь дуже злякалась,потрібно було знання комп"ютера,а я тоді дуб-дубом в комп"ютерах була.Довго відмовлялась,але все ж таки пішла на співбесіду.Питання були такі:Маєш бажання працювати? Маєш бажання навчатись? То вперед! І як виявилось, все не так страшно!Елементарні початкові знання,які мені прийшлось вичитувати з різних записів і вміння спілкування з людьми,з бару,мені помогли стати менеджером з продаж.Комп"ютер вивчила сама,без всякіх курсів(і не такий він вже страшний!!)І пропрацювавши вже три роки,я знову в декреті.Звичайно. поки я буду вдома,буде багато змін,але я вже не боюсь,перший крок колись зробила і він нетакий вже важкий та страшний.Саме головне це,мати віру в себе і не боятись чогось нового.А там все піде, як по маслу!Ось побачите!:y:
Відповідь: Робота після декрету До декрету я працювала на державному підприємстві, потім відсиділа вдома з дитиною три роки. Перед виходом дізналась, що на мене скинули зовсім новий вид роботи, і впала у тяжку депресію, бо здалось, що я собі з тим ради не дам. Але нічого, знаєте є така приказка "очі бояться, а руки справу роблять". Поки я колупалася в тих розрахунках, наловчилася спрощувати роботу до мінімуму: там підчитала на форумі, яка формула в екселі вибирає, там - як сортувати, як групувати, і потроху пішло-поїхало... Вже два роки минуло, а я і далі щось нове відкриваю для себе. Тепер навіть примудряюся викроювати вільний час (шкода тільки, що сидіти треба від дзвінка до дзвінка ), а до мене час від часу звертаються як до авторитета в екселі :xaxa: . Так що найкращим треннгом для мене стала сама робота. Не так там все страшно... А ще раніше у мене були дві невдалі роботи, на першій тягла на свому горбі більшу частину роботи, а начальник мав мене за ніщо, навіть останньої зарплати не віддав - ховався від мене. :cesored: Друга - взагалі у якійсь сумнівній турфірмі. Підозрілий офіс, не менш підозрілий директор, навіть прізвища свого не говорив, зате з купою понтів, і копійчана зарплата, та й то з затримками. Міг відкрито познущатися: ось я сьогодні зі своєю дамою серця на каву в ресторан сходив, і ми всю твою зарплату потратили... Ну не скотина? Одним словом, плюнула я на ту турфірму з її директором разом, і рік відсиділа вдома, потім трапилася нормальна державна робота. За той час, поки була безробітною, потихеньку освоювала графічні програми, пізніше в декреті трошки підробляла: малювала інтер"єри для одного дизайнера (скупуватого, якщо чесно, але хоч якась копійка).
Відповідь: Робота після декрету Дівчата, привіт всім! Прийміть до компанії! Скажу, що після декрету мені дуже хотілося вийти на роботу. Я вийшла, але потім пожаліла. Бо все ж таки мало часу залишається на малечу. А з іншої сторони це добре, бо це рух вперед, розвиток. А от змін і іншої роботи боятися не треба. Я через 2 міс. після того, як вийшла на роботу, я поміняла і роботу, і посаду. Довелося вчитися все заново. Комп"ютер ніби знала, але не знала нової програми, на якій мала працювати. Але потроху все ставало на свої місця, хоча невдачі були, і навіть сльози. Зате тепер я впевнено роблю те, за що взялася. Ось такі справи.
Відповідь: Робота після декрету А я в шоці! Я ішла в декрет спокійно і знаючи, що на роботі мене чекають і в разі чогось я без роботи не залишусь. Зараз моя самовпевненість дещо розвіялась. По-перше на роботі звільнення масові з обрубуванням з/пл; По-друге прогнозів на швидке покращення ситуації немає (прогнозують пік кризи на літо). А я думала, що з літа можна би було втягуватись в роботу хоч в режимі он-лайн; По-третє я розраховувала на те, що за час декрету я займусь самоосвітою... (зараз я на це часу не маю, так розумію, що і далі не передбачається), а в моїй галузі 1-2 роки перерви це практично прірва. Сиджу в декреті і сподіваюсь на краще...
Відповідь: Робота після декрету Такий варіант Loyal швидше за все не підійде, чи не так Ми пам'ятаємо як вона з Остапчиком в животику працювала до останнього і дуже цю справу полюбляла
Відповідь: Робота після декрету До 5-6 років безперервного сидіння вдома я точно не готова. Я не належу до тих жінок, яким добре за домашніми хлопотами. Я як вдома сиджу, то і нічого не роблю, а як весь день загружений, то і встигаю все і краще почуваюсь :confused: Точно! Приємно, що пам"ятаєш!
Відповідь: Робота після декрету З Петром я пішла в декрет з аспірантури. З роботи добровільно звільнилася як тільки завагітніла (бо треба було трудову в аспірантуру, треба було писати роботу, а сидіти в державній установі і псути нерви не було бажання за ті копійки). Потім з декрету я знову пішла в декрет . Коли Дмитрові було 4 місяці я пішла знову працювати. Зараз я викладаю в одному приватному Виші, пари маю тільки один день в тиждень, коли вихідний в мами і вона може залишитися з малим. Викладаю дисципліну, котру штудіюю сама дома вечорами. Спочатку було дуже страшно, але потрохи втягнулася.
Відповідь: Робота після декрету я вийшла на роботу після того як Ігорчику виповнився рочок, вимушено правда, але спочатку на пів дня, бо прийшлося залишатися чоловікові з ним, і теж вчитися йому бути з малим без мене, а через місяць і на весь день...і теж за цей рік на роботі пройшли певні зміни, які мені вдалося надолужити десь за 2-3тижні, пригадати стару інформацію і навчитися новому...це не так і важко, головне справді мати бажання )
Відповідь: Робота після декрету Я на роботу з декрету вийшла, як Штефкові 5 місяців виповнилося. Спочатку з дому он-лайн працювала, а потім почали їздити в офіс на цілий день. Чесно кажучи, я не думала так рано виходити на роботу, хотіла до 3 років вдома з дитиною сидіти...але, якось так обставини склалися, що робота сама за мною прийшла, мені одночасно з моєї роботи та з нової запропонували...Через кілька місяців постало питання няні, і я вже працювала цілий день сама, без свого малятка. Спочатку дуже велику депресію з того всього мала, бо й роботу не кинеш (посада висока, певні зобов"язання...), і дитині увага потрібна. Але час всі рани гоїть, зараз все чудово, я маю дуже пристойну з/п і посаду, робота ненапряжна...Звичайно, завжди будуть страхи (я теж їх мала, бо робота була не мого профілю, я фактично заново всьому вчилася), але треба мати сили їх побороти й іти до успіху!
Відповідь: Робота після декрету я ще сиджу з донечкою, дуже хочу на роботу, але НАВІТЬ УЯВЛЯТИ НЕ ХОЧУ, ЩО ДИТИНА ЗАЛИШИТЬСЯ ВДОМА З НЯНЕЮ, ЧИ З БАБУСЕЮ.я не знаю, як мамусі, які все таки відважились на цей крок, пережили це. хоча, якби прийшлось, я б пішла на роботу....... але все таки хотілось би до садочку повністю присвятити себе донечці.
Відповідь: Робота після декрету Я повністю довіряю своїй мамі, а на когось іншого не залишила б малого. Важко було перших два тижні, а потім звиклося. Тепер навіть не уявляю як би я сиділа постійно дома. Ну але я вже четвертий рік в декреті :xaxa::xaxa::xaxa:
Відповідь: Робота після декрету Я теж не знаю як я це переживу, але більше мене хвилює як це переживе моя дитина. Бо так чи інакше це доведеться пережити. Я коли завагітніла, то на роботі з керівництвом була домовленість що я виходжу на роботу через рік після того як виходжу в декрет. Тобто дитині ще не буде року. Була тоді ще сказана фраза - мол можешь сидіти вдома хоч 3 роки...але, потім хто зна чи буде куди мені вернутись і чи буде моє місце чекати мене. Крім того, ще з фінансової сторони питання, сімейному бюджету буде легше коли я піду працювати і будемо оплачувати ще няню, аніж коли я сижу вдома з дитиною, без няні, але відповідно і без додаткових коштів.
Відповідь: Робота після декрету Повірте, чим швидше ви привчите дитину до того, що йдете кудись - тим краще буде для вас і для дитини. Я пішла працювати, коли синочку біло 5 міс. Тепер він звик, що зранку він біжить до бабусі, махає мамі па-па і цьом-папа. І мама спокійно працює. Бо чим довше ви разом, тим більше дитина звикає, що вона тільки з мамою і більше ні з ким. Проте, пережити це доведеться. В будь-якому віці. І вам, і дитині.
Відповідь: Робота після декрету Ні, він біжить до бабусі, яка живе поверхом нижче, і яка бавиться з ним, поки мама працює. Коли я повертаюся з роботи, він так само біжить до мене, махає па-па бабусі, і йде з мамою додому. Я дуже боялася, що він бабусю буде сприймати за маму, але, на щастя, такого не сталося.
Відповідь: Робота після декрету Щодо няні. Няні бувають різні. В нас няня-просто золото, вона для нас навіть більше, ніж няня, вона вже свого роду економка. І я 100% знаю, наскільки вона любить Штефка. І повірте, часто няні є набагато кращі за бабусь. Я б, наприклад, не довірила свою дитину нашим бабусям, бо я знаю, що вони вважають себе суперрозумними і будуть робити все так, як ВОНИ вважають за потрібне. А няня робить все так, як я кажу + вона цілком підтримує наш метод виховання, тобто у нас немає непорозумінь.
Відповідь: Робота після декрету Я свого часу все поставила по своїх місцях. І наші бабусі все роблять так як скаже мама чи тато. І зі свекрухою не раз залишала дитину, і не переживаю, бо знаю, що вона його дуже любить, але на свій лад не робить нічого. А якщо вони чогось не знають, то телефонують мені. А на рахунок няні - не знаю, просто не зустрічала ще сучасної "Мері Поппінс"
