Участь батьків у виборі професії їхніх дітей

Сьогодні задумалась, що зовсім не працювала по спеціальності. На практиці в школі зрозуміла що вчитель математики - це зовсім не моє. Я люблю точність, розрахунки, але вчити дітей то не для мене, та й математика - не зовсім. Згадала чому пішла вчитись на цю спеціальність - бо те що мені подобається, асоціювалось з математикою. Тепер я розумію з такими вподобаннями можна вибрати багато інших професій, про які я й не здогадувалась. Шкодую що батьки мені нічого не підказали: з однієї сторони вони не дуже хотіли ту математику, а з іншої - не дали ніякої інформації, ніякої різноманітності у виборі. Тепер з свого досвіду вважаю що не тільки садок, школа, а й вибір професії мають на 90% лежати на плечах батьків. Батьки, які хочуть щоб їхня дитина була задоволена і реалізована в професійній сфері, повинні з величезною відповідальністю підходити до цього питання, а не скидати все на дитину. А ваші батьки допомагали вам у виборі професії чи ні?

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

починаючиі з 9 класу мої батьки якось самі собі рішили шо я поїду вчитись у чернівці,в медичний:ninja:.Там були звьязки,там вчились двоюрідні сестри і брат,а у львові мед.не потянули б.Я не те шоб дуже хотіла бути лікарем,але такій перспетиві зраділа....жити окремо від батьків,шо хо то і робиш( до слова батьки в мене досить строгі,і особливої вольності я не мала)
Але коли прийшов 11 клас,в мене була велика ЛЯМУР( з теперишнім чоловіом)...і я соб ітак подумала,а нафіг мен іті чернівц і,гуртожити ,мені і у дьвові непогано:D....вобщем батьки були поставлені перед фактом що я поступаю в комерц.академію ( мене туди влаштовув чоловік)Але спеціальність я вибрала чудну-митна справа,думаю батьки повинні були мене відмовити,розуміючи що митником стати доволі важко....
....А от з сестрою (різниця 6 років) вже було інаше...Вона в нас була піаністка з перспетивою (тільки якою? в школі викладати?)...її викладачі дуже хотіли щоб вона йшла в музичне ,але батьки вирішили дати більш хлібну професію,англійсьий переклад,думаю то був правильний вибір:y:

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

У мене все вирішувала мама, мої побажання їй були до лямпочки. Я мала бути вчителькою початкових класів і музики. То щоб не змарнувати собі життя, бо та перспектива мене лякала, я просто здала на іспиті чистий аркуш замість твору. що було, що було!!! А оскільки на початку 90-их у всіх вузах екзамени були одночасно і я вже нікуди не встигала, то мусила йти на заочний на філологію. Через рік вступила, туди, куди хотіла.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Ще цікавить, а як ви поступите зі своїми дітьми? Для мене це поки що далека перспектива, але постараюсь дуже уважно вивчити здібності та нахили Олексійка, щоб допомогти йому вибрати таку професію, з якою йому буде добре і в матеріальному і в духовному плані. Хочу щоб він любив свою роботу, щоб вона приносила йому максимальне задоволення, щоб він себе реалізував на 100%, адже робота займає добру частку нашого життя.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Моя має нахил до математики. Ще чудово грає на фортепіано, вже виконує твори за музучилище. А на запитання, що будеш робити у дорослому житті відповідає, що хоче виграти мільйон і сидіти до пенсії в Контактах:ninja::xaxa::xaxa::xaxa:

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я з дитинства хотіла стати лікарем (хірургом) - можливо і сталаб..., якби в 11 класі не захотіла стати юристом !!!
Батьки дали мені поштовг, і ДУЖЕ допомогли в моєму виборі, і я ім за це ДУЖЕ вдячна !!!:radist::D

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я десь з 5 класу знала,що хочу щоб в мому житті була Англійська мова..........і я,і мої батьки доклали всіх зусиль,щоб я поступила в ЛНУ ім.І.Франка на англ.філологію,яку закінчила з червоним дипломом:radist:...........а,в результаті,моя перша робота була - вчителька англ.м в своїй сільській школі:agree:........зараз в декреті,а що буде далі......чесно-ще не знаю.:agree:.....

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

В молодших класах хотіла стати вихователькою в садочку, в 8 захотілося стати юристом.По закінченню 11 класу в батьків через мене був постійний конфлікт:батько підтримував мене щоб вступити в ВУЗ в іншому місті, мати з дому нікуди не відпускала.
В результаті ми з батьком витратили багато грошей та нервів, поступили, але нам сказали ще зробити благодійний внесок в вигляді компютера - і ми відмовилися, бо зрозуміли що цей Вуз ми не потягнемо.
Вийшло по маминому я вступила без проблем в коледж в рідноу місті, а по закінченню мене одразу зарахували на 3 курс університету в Тернополі, на заочну форму навчання.
Я вдячна своїм батькам, що вони постійно мене підтримували як в виборі професії так і вузів, але при цьому я відчувала свою самостійність у виборі.
З сестрою в мене вийшло по- другому.Вона хотіла в педагогічне училище, а через тиск батьків вступила в медичне.Зараз вона не раз жаліє, що так сталося. тому що лікує усю нашу родину, а вона така людина що за все дуже переживає.Як помирав наш дідусь,в неї був жахливий стрес, що вона нічим не може йому допомогти........

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

А я з малечку обожнювала малювати. Закінчила художню школу і хотіла поступити в училище Труша(то після 9 класу) Батьки дуже мене від того відмовляли і вмовили закінчити спочатку 11 класів. за що я їм вдячна. За ці 2 роки я зрозуміла що малювати я хочу але для себе. А працювати я хочу программістом. Правда поступила я в універ ім Франка не на прикладну а на мех-мат, зновуж таки бо батько переконав. Бо каже програмувати ти і так навчишся а знання класичної математики тобі незавадять І мені дійсно математика дуже подобалася і факультет мій також. Думаю що на прикладній я би так затишно себе не почувала. А працювала я 6 років программістом. А потім так склалися обставини що я почала додатково працювати як дизайнер. І досі працюю. Так що мої художні нахили також знайшли своє застосування.
Але хочу сказати що батьки ніколи силоміць мене до чогось не змушували, тільки намагалися переконати і завжди прислухалися до моїх вподобань

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я хотіла вступати на економіку, бо престижно, бачте, і дуже рада, що батьки мене відговорили. Але спеціальість свою вибирала сама і була цілком задоволена, дякувала Богові, що дав мені розум тоді не піти на економіку. Тато хотів, щоб я вчилась або на будівельному, або на хімічному, або на механіко-технологічному:8: Це йому вдалося з моєю сестрою...
А відносно власних дітей...Думаю, слід приглядатись, чим обдарована дитина, до чого має нахили. Я б, напевно, не наполягала на вступі кудись конкретно, але скеровувала в потрібному напрямку. Зараз такий широкий перелік спеціальностей, треба дитину ознайомити, пояснити, що є що

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Мої батьки до 5 курсу не знали на якій я спеціальності у Львівській політехніці вчуся.
В 11 класі попросила 200 дол на підготовчі курси, сама поступила, сама поселилася в гуртожиток...
Дякую батькам що нікуди не втручалися. Мама один раз спробувала натякнути що нашо мені той інститут, що я туди навряд чи поступлю, а цілий рік втрачу, але добре що я її не послухала і сама поступила.
Можливо з мене би получився хороший лікар, а не інженер, але "що маємо, то маємо"...
Я на 100% задоволена вибраною спеціальністю (вибирала з закритими очима, найменшого поняття не маючи що таке "Водні ресурси"). Працюю практично по спеціальності.
Для своїх дітей я постараюся надати максимум інформації. Дитині важко в 16 років сказати ким вона хоче бути. Батьки ПОВИННІ скерувати їх. Бо з хорошими знаннями історії можна стати вчителем історії або суддею в апеляційному суді)))))

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я вважаю, що батьки мають допомагати дитині, обговорювати обрані нею професії, але не втручатися і не навязувати. Я знала, що хочу бути пов`язана з англ. мовою, хоча в мене в сім'ї усі технарі. Мама хотіла віддати в фіз-мат ліцей, бо там мій брт вчився, але я сказала, що я не фіз і не мат, і лишилась у своїй школі. В 9 класі пішла в малу академію.
У 11 класі повідомила, що буду поступати в універ на інмов, але не на англ. філологію, а на перекладознавство. Велике дякую моїм батькам, що вони мене підтримували, бо я дуже сумнівалась, чи поступлю. Зате під час підготовки до екзаменів мама зі мною вивчила і літературу, і історію, відкрила їх для себе по новому.
А скільки народу я перебачила на співбесідах, які на питання "Чому ви саме туди поступили" відповідали "бо батьки так захотіли" - тьма тьмуща, і нічого доброго в тому не було. Ні радості від освіти, ні почуття власного вибору.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Дуже схоже на мій випадок. Правда, я в фіз-мат-ліцеї таки відівчилась . А в травні мого 11 класу, поки я готувалась до випускних іспитів, мама поїхала на день відкритих дверей в львівський універ (я з іншої області). Приїхала, привезла збірники тестів. Вибирали між інязом та прикладною. Про іняз тато сказав, що невеликі перспективи потім, про прикладну мама сказала, що очей шкода... Після місяця інтенсивних занять з репетиторами :8: і вечірньо-нічних з мамою, я успішно і абсолютно безкоштовно поступила на міжнародні відносини, про що ще жодного разу не пожаліла.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я поступала паралельно, і на міжнародні іна перекладознавство.
Після 1 екзамену на міжнародних я була 20 якась (набиали 20), а з перекладознавтсва 5 (набирали 6), другий екзамен співпадав. Пішла на перекладознавство, і ні разу не шкодую.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я навiть не знаю як лiпше, i вмiшуватись погано, i зовсiм iгнорувати теж не дуже. Якщо Катя захоче плести кошики то звичайно я її буду вiдмовляти, але хто я щоб знати що моїй дитинi через 10-15 рокiв (з часу вступу) буде лiпше, чи бути лiкарем, чи фiнансистом, чи програмiстом, чи мовознавцем??? I не так часто можна самому визначитись що саме хочеш, чи що саме дається легко. Часто змiна думки приходить власне по серединi навчання. Завжди можна помiняти профiль, пiти знов вчитись.
Я наприклад незадоволена що мене дуже вмовляли iти на менеджмент iнформацiйних технологiй... я незадоволена роботою i взагалi галуззю. Треба було робити що хтiла i не слухатись нiкого.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Будеш розрізати животи жабам? :xaxa:
Але я тебе розумію. До мене батьки не втручались бо не знали що краще але всі інші мене переконали закінчити МІS. Я його закінчила. Пропрацювала 10 років в суппорті, тепер он програмую. Ліпше б я закінчила кулінарний технікум. :xaxa::xaxa::xaxa::xaxa:

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

а мої батьки дають мені повний вибір
правда от я хочу в медичний...
в Франику(то до нас блище)а про львів я вже мовчу..
але що,як вони не стягнуть
там такі суми що хоч продавай квартиру і машину,грошей не стане...
на державне фіг поступиш,а на платне,фіг стянеш)))))
от так то
такщо я зараз шукаю собі мабйтню професію
Щось,крім медика)))

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Як я хотіла в медичний, як хотілаІ батьки схвалювали мій вибір і в принципі, я мала шанс вступити. Але не судьба, "шанс" за 2 місяці до вступних іспитів виїхав на ПМЖ в Німеччину, і мій медичний накрився мідним тазом. Я так готувалась, старалась, хімія-біологія... Потім поспіхом давай вирішувати що би я хотіла, виявилось, що крім хімії непогано йде англійська, вступила на ін"яз, на платний. Не можу сказати, що я дуже хотіла бути вчителькою, просто тішила мене перспектива що іноземними мовами можна заробити не тільки в школі. Хоч моя перша робота була в сільській школі, мама мія. Я пропрацювала там рівно 2 місяці, і як я тішилась, що закінчився навчальний рік. Більше я туди не повернулась. Попала на фірму, що працює з німцями, на посаду... кого б ви думали... секретарки, з випробувальним терміном 3 місяці. По закінченню терміну отримала посаду перекладача, а потім вчилася на курсах митних брокерів, то тепер мені ті курси приносять більший дохід ніж іноземна мова. Батьки ніколи мене не пресували, просто можливості в них не було вчити мене в якомусь престижному вузі. Але я не шкодую ні про ін"яз ні про курси. своїй дитині я просто поясню, що краще вибрати не тільки те,що до душі, але й те, що дасть можливість стояти на ногах і мати не лише на кусок хліба, але й на хліб з маслом.

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

є такий ролик - Shift Happens, де серед іншого сказано, що ті професії, які будуть найпопулярніші у 2010 році, не існували у 2004. думаю, що це трохи перебільшено, але тенденція очевидна - яку б професію не обирала дитина, вона має розуміти, що в нинішній час доведеться перевчатись і вчитись постійно. і треба не просто оволодіти професією, а бути готовими до постійного вдосконалення у своїй професії, або до її зміни.
і не так важливо яка саме це професія - кухар, піаніст чи юрист, у кожній можна досягнути успіху як професійного, так і матеріального (я вчителька, здавалося б яке вже матеріальне, але наприклад зараз видаю підручники, які користуються попитом, підхалявлюю перекладами і т.д. - і все це не замість, а в гармонійному доповненні до основної роботи).
але часто батьки думають, що як "запхали" в вуз, "вивчили", то вже решта - докладеться магічним чином само. і так дивуються - чого ж "дитя" не може собі дати раду. тому моя думка - батьки мають з усіх боків дослідити вподобання дитини, розказати про мінуси і плюси професії, і підтримати (по можливості) розвиток схильностей.
це той ролик:
http://www.youtube.com/watch?v=QNutcmyShW4

 

Відповідь: Участь батьків у виборі професії дітьми

Я теж вважаю,що з таким важливим вибором батьки повинні допомогти дитині,не нав'язувати свою думку,а підказати,розказати,з якою освітою і на що вона зможе в майбутньому претендувати.
Мої дитячі мріїї були стати вчителькою.Закінчувала я англійську школу,але йти на філологію навіть і не думала.Чесно кажучи,я сама не знала,що хочу.Тоді я вже зустрічалась з майбутнім чоловіком і мені малій дурочці було не до навчання Батьки почали активно готувати мене до вступу на міжнародні (тим більше,що там викладає моя бабуся),місяць проходила по репетиторах,а потім батькам натякнули ,що репетитори ще не гарантія вступу.Тоді ми переметнулись в політех,який закінчив мій тато.Ось туди я і поступила на економіку,про що я тепер аніскілечки не шкодую,і дуже вдячна батькам,що підштовхнули мене до цього вибору.