Viewing blog entries in category: Діти- найкращий дарунок Бога - Сторінка 2

Ідилія сі скінчила !!!
Війна світів сі зачєла.

На селі триває війна поколінь . Діти зачєли будувати будиночок , де будуть зберігати припаси для курочок .
По всьому подвір"ю , стриху, літній кухні, гаражі і підвалі старанно відшуковують необхідні для будови матеріали . В цьому маршруті мають постіний супровід дідуся , якому та ідея не сподобаласі з самого почєтку . Кожна дошка, кожна частинка хатинки відвойовується колосальною наполегливістю дітей і дипломатичністю бабусі . Бабуся , як правдивий миротворець супроводжує будову час від часу пропонуючи дідусеві валер"янку для заспокоєння .

Я себе підбадьорюю, що поки будова сі скінчит , то всі лишуться живими і неушкодженими. А будиночок не поміняє свого призначення зберігання припасів для курей.

Бо якщо діти вирішать поселити туди курей , то їхні канікули можут сі скінчити набагато скорше ....

Розмовляю з синочком про те, як минув їхній день на канікулах у селі в бабусі .
- Як твій день сьогодні синочку ?
- Класно, матусю. Я з Софійкою робив перцеве печиво, як у книжці про Петсона .
- А для кого ви робили перцеве печиво ?
- Для Білосніжки .
- А хто така Білосніжка ?
- Це найкраща курочка, в якої сьогодні день народження .
- А чого вона найкраща ?
- Бо вона дуже красива у неї жовте пір"ячко і білі незакакані лапки.
- А смакувало курочці ваше печиво ?
- Так, смакувало , ще й другі курочки і кугутик прибігли і з"їли все печиво. Ми ще хотіли з Софійкою напекти , але бабуся каже, що вже досить, бо тому що курочок буде боліти животик .
- Ого, то це був крутий день . А що ще ви робили ?
- Бабуся читала нам книжнчку про пані Вишеньку аж два рази . Пані Вишенька дуже товста , навіть товстіша за нашу бабусю .
Уявляю на хвильку , як такий комплімент мого синочка "втішив " бабусю , яка сидить поряд...

Як добре є дітям на селі, то є цілком єнчий світ . Світ де можна святкувати день народження курочки і навіть на хвильку не сумніватися , що улюблений Петсон насправді існує !!!

Синочок ввечері :
- Мамо, в мене в голові живуть СЕРДИТКИ
- А чому ?
- Бо я хотів велике лєго-ніндзяго таке, як у хлопців в садочку. А ти мені купила маленьке і мені це недовподоби, тому я серджуся ....
Як там твоі СЕРДИТКИ ?- питаю наступного ранку синочка
- Мамо, я кажу сердиткам, ВІДСТУПІТЬ від мене !!! Мама мені купить велике Лєго ніндзяго, а сердитки не відступають, лізуть і лізуть в мою голову...Уявляєш , мамо, аж за третім разом я іх прогнав !!!
- Ого, ти дуже відважно боровся і переміг !!! Я просто вражена ! Ти великий молодець !

Коханий чоловік прочитав , що дуже важливо навчити дитину висловлювати те, що вона відчуває. Тобто проговорювати свої емоції. З того часу ми обоє питаємо дітей , що вони відчували чи відчувають в певних ситуаціях. Особливо, коли розповідають про те, як пройшов їхній день в садочку . При цьому вартує не вбивати в дитині негативних емоцій, а дати можливість пережити злість, агресію , щоб вона в майбутньому могла вміти ці емоції проконтролювати та дати собі раду. Для виливання злості є така файна штука , як подушка. В моменти агресії даємо в руки і кажемо , що вона може побити подушку і злість втече, то після 6-8 ударів злість вивітрюється і дитина заспокоюється .
Немає універсального рецепту виховання дитини. Господь дав нам серце, щоб ми відчували і любили свою дитину та старалися в мудрий спосіб допомогти їй навчитися долати труднощі .

Это было еще в Ленинграде, в середине 80-х.

Ехал я в маршрутке на Васильевский.

На сиденье рядом бушевал ребенок, лет шести. Его мама безучастно смотрела в окно, не реагировала. А он дергал и дергал ее за рукав.

За окном проплывали деревья, дождик моросил, серо было, ну, Ленинград! Ребенок что-то требовал или что-то утверждал. И тут вдруг она как развернется от окна к нему, как дернет его за руку на себя и как прошипит ему:

— Что ты хочешь от меня?!
Он запнулся.



— Что ты хочешь, я тебя спрашиваю?! Да ты вообще знаешь, кто ты такой?! Ты никто! Понял?! Ты никто-о! — она это выдохнула ему в лицо, просто выплеснула.

Мальчик смотрел на нее, и мне показалось, у него дрожит голова. Или это я дрожал. Почувствовал, как потеет спина.

Помню первую мысль: — Неужели это она ему говорит?! О ком она думает в этот момент?!

— Видеть тебя не могу, — прошептала она.

— Ты же убила его! — сказал я, но никто меня не услышал.

В маршрутке, как ни в чем не бывало, продолжали дремать люди.

Я сидел, не шевелясь. А мальчик не плакал. Она отбросила его руку и снова развернулась к окну. Он уже не бушевал, притих, как-то сразу. Смотрел в разорванную спинку сиденья напротив и молчал. А у меня было желание встать и при всех, вот сейчас просто разорвать ее на части!

Сказать ей: — Это ты б… последняя! Это ты никто! Ты же убила его! Клянусь, я бы сделал это!..

Мальчик сдерживал меня. Я закрыл глаза, стал глубоко дышать, чтобы успокоиться как-то.

А когда открыл их, увидел конфету. Молодой парень, похоже, студент, такой светлый, кучерявый, в джинсовом костюме, протягивал конфету мальчику.

Он еще встряхнул рукой, сказал: — Бери, это тебе.

Тот взял. И тут же парень протянул ему вторую конфету. Мальчик помедлил и взял вторую. Дальше происходило действие, вспоминая которое, я еле сдерживаю слезы.

Мальчик не стал есть, он коснулся маминой руки. Она не сразу повернула к нему лицо. Но все-таки повернула. И видно хотела добить его. Но он протягивал ей конфету. Она посмотрела на него, на конфету, я видел, она недоумевает. Тогда он вложил ей конфету в руку. Она, как обожглась, быстро вернула ему.

— Я не хочу, — сказала.

Две конфеты лежали у него на ладони. Руку он не опускал.

— Ешь сам, — сказала она и тихо добавила, — я не хочу… Честное слово.

Тогда он положил конфету к ней на колени. Никогда не забуду эту паузу. И эту взрослость.

Передо мной за несколько минут этoт мальчик стал мужчиной, а она из злой, раздраженной стервы стала красивой молодой женщиной. Во всяком случае, это я так почувствовал.

Она молчала. Долго-долго молчала. Смотрела на него так, словно только увидела. Потом обняла. И он ее обнял. Потом он развернул конфету и дал ей. И пока она не положила ее в рот, сам не ел. Вы представляете такое?! Это был еще одни шок, но уже другой. Я тогда подумал о себе.

Я подумал: — Вот ты сидишь, такой праведник, ты хотел встать, обвинить, ты хотел ее «разорвать», переделать. И ты бы ничего не добился, кроме скандала и брани. А этот мальчик, посмотри, насколько он мудр, как он велик, этот мальчик, он взял другим. И пронял до самых печенок, до сердца, до слез. — А еще этот молодой парень, который дал ему две конфеты, — подумал я, — он ведь не просто так дал две.

Я огляделся… В заднем стекле маршрутки увидел этого молодого парня, он уходил вдаль по «моросящей» улице. А мама и сын сидели, склонив головы, друг к другу. Как молодые влюбленные, ей богу! Тут водитель объявил мою остановку. Я, выходя, дотронулся до руки мальчика.

Я этим сказал ему: «Спасибо». Не думаю, что он понял, но это и не важно.

Я навсегда запомнил этот урок. Запомнил-то, запомнил, но должны были пройти годы, чтобы я его осознал. Что это и есть настоящее воспитание. О котором не все взрослые знают. Что только примером и воспитывают.

Не криком, не обвинениями, не битьем, нет. Только пример работает, больше ничто. И мальчик этот показал пример. И ей, и мне. И он изменил нас.

Где он, этот мальчик?! Где ты, мальчик?! Что с тобой сегодня? Как же ты нам нужен всем, а?! Мы ведь без тебя пропадем.


Я навсегда запомнил этот урок

В донечки випускний в садочку .
- Принцесо , хочеш мама тебе накрутить на бігуді ?
- А що таке бігуді ?
- Це такі штуки, які накручують на голову на ніч, а зранку знімають і волосся все в кучерях .
- Хочу, хочу, давай ...
А тепер мені треба алярмово пригадати , де востаннє тицьнула свою торбинку з бігудями . До пошуків таки довелося залучити св. Антоніо . Бігуді знайдено , УРААА
Кожен бігудь на малій голівці розглядався в усіх можливих ракурсах перед дзеркалом. Потім донечка гнала в ліжечко пробувати, чи не буде тиснути голівку під час сну . О вечірній порі для мене це був урок терпеливості , бо накручування зайняло більше години . Окрім ліжечка новий бігудь треба було конче показати таткові і братикові щоразу розказуючи що завтра там будуть кучері .
- А звідки будуть ? - питає братик
- Я не знаю звідки вони з"являться, але мама каже що будуть...
З самого ранку донечка обережно перепробувала всі бігуді на голові, чи бува котрийсь не загубився вночі .
Процес знімання бігудів і народження кучерів супроводжувався неймовірними емоціями і донечки і синочка і тривав також майже годину. Кожен кучерик конче треба було оглянути з усіх сторін , потім покружляти в танку перед дзеркалом і лише тоді можна було знімати наступний бігудь. Про перші кучері того дня знали всі , хто знає донечку ! З самого ранку новина була детально переказана в телефонному режимі дідусеві і обидвом бабусям . А сусідці , друзям і всім знайомим , які бачили нас дорогою до садочку випала чудесна нагода побачити кучері вживу .
Неймовірно важливо мамі передати дівчинці, що вона є гарною, що вона принцеса , бо теперішній світ руйнує жіночність , делікатність , ніжність ... Так само важливо дати дитині вдосталь часу, щоб радіти тут і тепер , смакуючи кожну хвилину життя. Коли мама втомлена це не є легко, але з Божою допомогою завше можливо !!!

Синочок не любить мити голову ....
-Йдемо митися і після купання одразу дивимося мультики - намагаюся переключити увагу на мультики
- Все , я вирішив . Мамо, сьогодні я буду глухий, тому я не зможу тебе почути, що треба йти митися

Так як я і коханий чоловік до одруження назбирали непогану бібліотеку, яка не влазить в книжкову шафку, то в кутку в два ряди і вісім поверхів стоять коробки з книжками ....
Діти знають , що там нема книжок з малюнками , а без малюнків книжки для них не мають інтересу ...
Напевно через холодні вихідні і від того , що кожний см хати вже досліджений синочок потягнувся до верхньої коробки з книжками
Я закричала зі страху, бо боялася що зараз всі ті 8 поверхів полетять на нього ...
Синочок спокійно оглянувся і промовив до мене :
- Я хочу тільки подивитися , я поставлю на місце
- Не МОЖНА - репетую я
Синочок сів на ліжко розплакався , а тоді порозтирав рукою сльози по личку
- Я сильно на тебе образився і мені дуже смутно, бо ти кричала на мене .....
- Синочку, я кричала , бо твоє вушко НЕ ЧУЛО, що НЕ МОЖНА тягнути коробку .... В коробках книжки і вони важкі ... Мама боялася , що вони впадуть на твою ногу і треба буде їхати до лікаря.... Мама переживала за тебе , розумієш ???
- Ні, не розумію, бо ти кричала - насупленим поглядом дивиться на мене найдорожчий син на світі ....
- А як мамі було тебе зупинити ?
- Але ж ти могла просто сказати - Синочку, будь ласка, відійди від коробки і я б одразу почув . ЧОМУ ТИ НЕ СКАЗАЛА, БУДЬ ЛАСКА..... ???
- Синочку, мамі дуже встидно, що вона кричала, ти вибачиш мене ?
- Ну добре, але другий раз кажи БУДЬ ЛАСКА і я одразу почую , ОБІЦЯЄШ ???
Коханий чоловік навчив дітей чарівних слів ДЯКУЮ, БУДЬ ЛАСКА з дуже маленького віку і вони настільки до них звикли , що це для них дуже природньо.... Я нечасто кричу на дітей, в більшості випадків, коли вони дуже небезпечно бавляться і я боюся, що можуть травмуватися, бо не мають страху висоти ....

Відео неймовірне, а мелодія зачіпає кожну струну серця....
Колискова для мами | CREDO

Постановила собі прочитати св.Письмо від початку до кінця . Нє, аби послухати мудрих людей і спочатку читати Новий Завіт, а потім Старий Завіт , я гордо і вперто почала з Старого Завіту .

Вчора дочитую книгу Чисел , а синочок сів коло мене і питає :

- Це всі сторінки, які ти прочитала , матусю ???

- Так, я вже прочитала 188 сторінок - гордо інформую

- Так можна до самої смерті не прочитати - дивлячись на об"єм прочитаного і порівнюючи з товщиною книжки резюмує син

То було восени . Ми змучені і голодні з дітьми їхали суботнього вечора в маршрутці .
Обіцяли дітям піцу ... Я вже ледве доповзла до піцерії.

В дитячому куточку за столиком сидів хлопчик років 8-9 і малював.

-Привіт , покажи шо ти малюєш ? - підійшли мої діти і навперебій почали знайомитися , а хлопчик втік в сусідній зал , де був бенкет .
Я спочатку не звернула на це уваги , всі діти мають різний темперамент , хтось любить знайомитися , хтось соромиться ....
Поки чекала на піцу зауважила, що хлопчик кілька разів заглядав з коридору в дитячий куточок, але тільки перехоплював мій погляд , то одразу втікав ...
Пізніше офіціант забрав частину олівців і папір і поніс в сусідній зал.

Ще через годину "крига скресла " і діти вже познайомилися та разом будували поїзд з крісел і купе для м"яких іграшок . Було гамірно і шумно , дітям весело . Ще один маленький хлопчик прибіг .

Зайшла поважна пані , подивитися як бавиться її онук . Дуже дивувалася , що ми бачимо, який розгардіяш зробили діти і нічого їм не сказали ....

- Мій онук такого б не зробив, він у мене тихенький , як дівчинка... Дуже слухняний, я такого б йому не дозволила ніколи в світі .... - хитала головою з відповідним виразом обличчя .

- А чому ? Це ж дитячий куточок і ми домовилися з дітьми , що потім все гарно поприбираємо ? - не втрималася я ...
- А в мене сьогодні ювілей 70 років- перевела розмову на інше бабця хлопчика
Чоловік , знаючи мою здатність шось ляпнути плавно перевів розмову в русло привітань

А мені понад усе на світі було шкода хлопчика, якому так рідко можна бути дитиною

Вчора моя колежанка народила хлопчика , пологи для неї були важкі... Після розмови я аж розплакалася , бо пригадала свої пологи ....
На мій плач прибігає донечка:
-Тату, що сталося ? Чого мама плаче ???
- Мама обпісялася - спокійно пояснює ситуацію мій коханий чоловік
-Класно ! По-справжньому ? Покажи

Я

Мою донечку вчора спитали, чи вона дивиться мультик " Маша і ведмідь " ??
- Ні, ми такого мультика не дивимося, тому що нам не дозволяють .
-А чому не дозволяють ???
-Тому що він російською мовою, а ми українці і розмовляємо українською

Отак з маленького зернятка росте колосок ....

Прості речі , як співання гімну зранку в садочку, мультики українською, книжки українською допомагають дитині ідентифікувати себе !!!

П.С. Я маю багатьох друзів, які спілкуються російською, тому цей пост пишу не для того, щоб когось поливати " болотом ", а для того , щоб пам"ятати , що слова Я УКРАЇНКА мають коріння в дитинстві !!!

Всіх цьомкаю

Діти бавляться , співають літургію дуетом " Алилуя " на мелодію різдвяних колядок .
Донечка робить оголошення :
- Священник захворів і нині всіх причащати буду я. Чемно ставайте рядочком і підходьте по-одному. Не штовхайтеся .

Синочок поскладав рядочком машинки, за машинками м"які іграшки і промовляє :
- Ця машинка буде причащатися першою, бо в неї на колесах алергійка ( в сестрички від рошенівських карамельок алергійка на личку ці дні .... )

А ще в різдвяні дні після кожної літургії був вертеп, то улюбленою грою моїх дітей вже 2 тижні є народження Ісуса. Коли спостерігати з боку, то серце наповнюється теплом і

Дівчатка всіх цьомкаю і бажаю сімейних вихідних і файних сніговиків !!!

Нині такий чудовий сніг падав, що серце радіє

Пригадала собі, коли синочок мав 1 рік і два місяці , то завжди перший зауважував , що за вікном паде сніг. Тягнув мене за руку , показував на вікно і промовляв : " Па ". В одному складі дитина може сказати так багато. Пам"ятаю, що в той час кожен день для мене був довжиною в один рік . Дуже важко було дати собі раду з малечею різницею лише в 1 рік. А зараз здається, що всіх тих днів не було. Залишилися тільки теплі і файні спогади. Материнство навчило мене вибирати важливі речі і не зважати на другорядні . Найважче і найдовше звикала я до безладу в хаті. Це напевно перший рік ,коли я не червоніла і не "згорала зі встиду ", коли священник кропив хату йорданською водою . о.Юрій дуже вправно маневрував поміж дитячих забавок , жартуючи з малечею і щедро окроплював все , що діти просили . З самого ранку під дверима діти влаштували " спостережний пункт " . Поклали табуретку і по черзі заглядали у дверне " віконечко ", чи вже йде священник . Так більше 4 год. Коли нарешті пролунав довгоочікуваний дзвінок , то таких радісних вигуків і щирого дитячого сміху під дверима , отець певно ще не чув

Всіх цьомкаю Бережіть спогади, шоби було шо внукам розказати

- А коли я виросту , то ти станеш бабусею ? - щойно розмірковує донечка
- Так, я стану бабусею
- А тато стане дідусем ? - додає синочок
- Так, тато стане дідусем - відповідаю я
А малеча щиро і такі щасливі !!!