Ім'я--хто надає його дитині на Україні--батьки чи баба-дідо?

Published by Karol in the blog Блог Karol. Перегляди: 4056

Чи передбачається законом України покарання за недотримання закону про надання права батькам називати своїх дітей без впливу "посторонніх" (наших коханих бабусь та дідусів) ?
Чи Ви, дорогі матусі, відстояли своє право вільно без тиску назвати свого малюка разом зі своїм чоловіком (звичайно, якщо він підтримує Вас в цьому)?
Що говорить церква стосовно цього питання? Наскільки мені відомо в церкві теж існує канон, згідно якого батьки несуть відповідальність за надання імені своєму чаду.
Що несе з собою присвоєння при хрещенні ім'я?
Церква закликає називати своїх вірних іменем котрогось святого. Святий--людина, яка гідно прожила все або останню певну частину свого життя, люблячи Бога, шануючи людей, з якими довелось жити на своєму земному шляху.
В народі кажуть, що не ім'я красить людину, а людина ім'я. Святий, ім'я котрого надається новій людині--опікується нею протягом всього життя. І чим скоріше людина отримає його--тим краще, тим більше часу і тим скоріше буде під його опікою.
Що означає бути під чиєюсь опікою? Просто кажучи, перевівши ситуацію даної теми на людську буденщину, можна провести паралель. Святий--це той самий найкращий друг, який "допомагає помастити, щоб поїхати". Часто можна почути в корумпованому суспільстві: не помастиш--не поїдеш. Може трішки неприємне порівняння, адже в Райському Небі -- "мастити" не потрібно, щоб отримати допомогу тут на землі в прямому розумінні, але в містичному значенні--заступництво праведника(той, хто вже оправданий, є близько Творця і споглядає Його обличчя) -- це справді важливо.
Можна тут порівняти прохання людини, яка прийшла до свого директора просити щось дуже важливе в одязі вимащеному в багнюку, маючи нетверезий стан і людини, яка чиста і твереза. Кого скоріше вислухає і задовольнить прохання директор? З ким приємніше спілкуватись?
Так і зі святим. Він може стати рятівним кораблем у бурхливому морі життя будь-якої людини. Більшість батьків стараються прокласти гарний життєвий шлях для свого чада, але небагато усвідомлюють значення надати гідне ім'я. Я вважаю, що навіть найбідніші батьки в матеріальному вимірі, можуть зробити найцінніший подарунок своїй дитині -- ім'я.
Адже, як би ми, батьки, не старались дати все необхідне нашим потомкам, передбачити рівень і силу удару хвиль життя по свіжому, ще такому незрілому кораблику --просто неможливо. Святий на цьому кораблі-- кермо, вітрила, якщо нова людина навчена батьками слухати його Капітана--Творця.
Граючись в дитинстві, уявляючи себе майбутньою мамою, називала ляльок іменами, які мені були відомі і найбільше подобались. Вже у свідомому віці, при проходженні попередньої підготовки до шлюбу (різні підліткові, молодіжні виїзди релігійної громади з метою християнського навчання та виховання) почала задумуватись над тим, що не можу зациклитись на певних іменах, які мені подобаються, і якими хотіла б назвати в майбутньому наших з майбутнім чоловіком дітей. Адже варто враховувати, що діти не є нашою власністю--лише, нашими потомками, які дані нам для активної і першочергової участі у їх вихованні -- підготовці до самостійного виходу в світ.
Психологи кажуть, що дитина починає виховуватись ще до своєї появи на світ, багато чого залежить, за їх твердженням, від того, як живе їх дідо-баба своє життя. Наскільки гідно і чесно імені Людина.
І тут важко не погодитись...
В моєму житті саме так і сталось.
Весілля...Побажання складені нашому новостворенному подружжю...Серед інших побажань -- свекра: ".......ви сьогодні пересіли на спільний сімейний корабель, який буде життя нести по бурхливому морю.....і дай, Вам, Бог сили і мудрості обійти підводні рифи і зберегти його від зайвих пошкоджень і травм....... А ми, Ваші батьки обіцяємо чим можемо допомагати в цьому" ...
І тут важливо підкреслити -- "чим можемо". За різними і багатьма дослідженнями людина формується психікою на половину до 3-х років, на 100 % -- до 6-ти років. Проте працювати над своїм характером, самовиховуючись -- зобов'язана на весьсвій вік.
Але чи кожний дбає про самовиховання? Безліч ???????
Не хочу ставати суддею будь-кого, та й не маю на це права, проте чітко знаю: поважати батьків ( тобто усе старше покоління ) і дозволяти впливати примусово на вибір імені Вашої дитини -- це абсолютно не тотожні поняття!!!
І як часто в нашому суспільстві дідо-баба зловживають своїм кровним родством, шантажуючи молодих батьків підміною понять "повага" та "право на..." (надання імені в даному випадку).
Мої свекри в своїй сліпій люті по народженні нашої першої дитини просто "накинулись" на мого чоловіка, лише за те, що ми намагались відстояти і реалізувати своє батьківське право -- назвати сина-первістка іменем великого святого-- святого наших часів-- папи римського--Йоана Павла ІІ, іменем, яке папа отримав при своєму хрещенні. Цей папа--людина світової історії, культури, знавець понад 30 мов світу, людина, яка вміла любити кожного, яка віддавала Богу свої амбіції і плани щоденно. Для нас з чоловіком цей святий став улюбленою Людиною ще за його життя на землі, він той, хто сколихнув серця не лише віруючих, але й глибоких атеїстів -- навіть серце власного вбивці 23-річного Мехмета Алі Агджи, лише не серце і розум моїх свекрів...особливо свекра...
Для нього назвати дитину син мусить згідно родинної традиції--як діда. Ця родинна традиція настільки принизлива і неприємна...до того ж смішна....Батько Іван--дідо Володимир--прадід Іван--прапрадід Володимир і т.д. Безглуздя. Не може і не має дитина бути схожа на своїх дідів-прадідів. Найчастіше далі 3-4 го покоління нам нічогоне відомо про життя наших рідних-предків.
Але про свою "людськість", "глибоку любов і повагу" до нащадків наш дідо заявив такими словами такого змісту:
"Іване, ти що здурів?Ти що, пришелепкуватий? Ти прид....Ти як посмів не порадившись з батьком, планувати називати мого внука? Охомутала тебе жінка, взяла під каблук, затягнула тебе під вінець, потім вплодилась, затягла тебе на спільні роди, тепер "придумала" ім'я? Що це за ім'я-насмішка? Як ту дитину будуть називати? Чому з мене мають сміятись люди довкола, сусіди? Якщо ти піддашся на її чергову витівку-- і назвеш цим іменем--вважай, позбудешся батька назавжди..не будете мати діда-баби для вашої дитини, я не переступлю поріг вашої хати, де ви живете, не смійте тоді їхати до нас--не пустимо, виженемо з подвір'я...." І ще купа матюків-прокльонів, аж запінився...Погано спав, погано їв, зате пив, і пив спиртівочки, бо ж біда, грім серед ясного неба-- вплодилась невісточка-чужа кісточка від синочка-маріонетки, який на їх погляд єдиного достойний--приймати і виконувати їх накази...А як ні--відразу шантаж: ти нам не син, ми не батьки, не поважаєш нас ... і т.д. і т.п.
Близько 2-х років не називав на ім'я внука, буйна фантазія видавала все нові ідеї-"псевдоніми" ляля, писок, котяра, звір...
Лиш помилилась я надією на обіцяну допомогу від свекра-тата, дану на весіллі (мій тато помер у 10 моїх років, намагалась назвати татом свекра--виявилась погана ідея).
Така псевдодопомога зруйнувала наші короткочасні відновлені спільними пологами відносини. Пам'ятаю як чоловік плакав, "як дитина", питаючи мене і себе вголос: "чому я, ми, не можемо назвати нашого малюка так, як хочемо ми?"
Саме тут, я вирішила втрутитись, і просто вирвала телефон з його рук, прокричавши декілька фраз наступного змісту: " ми відмовляємось від діда-баби, любов яких до нас усіх будується на певних умовах і правилах. Я не хочу навіть знайомити нашу дитину з вами--людьми, які виригують прокльони на дорослих дітей, через бажання виконати свій батьківський обов'язок. Ви ніяким чином не долучені до зачаття, виношування, народження нашої дитини, а тому не бажаю, щоб ви впливали на її життя з вашим багажем цінностей та амбіцій...Ви дуже запізнились зі своїми "непрошеними порадами", тому що дитина, протягом майже 9-ти місяців свого життя в лоні названа чудовим ім'ям--Кароль. І ваша темність і необізнаність--доповнює вашу глупоту, з якою ви звертаєтесь до нас. Вимагаєте таким чином повагу до себе, зневажаючи при цьому нас, забуваючи, що повагу заслуговують, а не купують на різний спосіб: приниженням, злорікою, шантажем і навіть грошима...
На щастя, цей бій ми витримали, бо були разом душею і тілом...Лиш біда в тому, що серед багатьох випробувань за такий короткий час--4 роки, яких ми зазнали за активної участі свекрів у нашому подружжі--перемога далась декілька разів( наш шлюб, поза їх скритою волею-небажанням, спільні роди двох синочків, спільне надання імені). За рік часу від народження другого сина-Августина--не пам'ятаю жодного разу щоб дідо назвав дитину на ім'я.
І з рештою ситуацій-- зло, яке в свекрах від початку--перемагає, намагається тріумфувати...Чоловік на разі, піддався на їх умовляння стосовно: "найшов, ти собі сину на голову жіночку, тікай подалі від неї та її виплоду...". Що він активно втілює в життя...
Проте забули, а чи й не знають найголовнішого:
Добро найчастіше перемагає в дитячих казках, а у Людському Житті -- найбільшій і найкращій КАЗЦІ -- завжди!
Stroga, Ubuntik, Ahaha та 6 іншим подобається це.
  • SoloGalka
  • Karol
  • Dominika
  • Ripka
  • Karol
  • Karol
  • Burberry
  • SovaBa
  • Karol
  • Ahaha
  • Багіра
  • Karol
  • Dominika
  • Karol
  • Karol
You need to be logged in to comment