Вуйко Тарас !!!

Published by Ligymunka in the blog Блог Ligymunka. Перегляди: 1564

Я виросла в селі . А в селі найважніше є вміти добре жити з сусідами . По великому секрету скажу вам, що то найцінніше, чого навчили мене батьки - будувати стосунок і не гніватися з іншими людьми .
Вуйко Тарас був нашим сусідом і татом двох моїх колежанок. Коли я була малою, то він брав нас на плесо, возив на водоспад в Яремчі і пригощав смачним морозивом в паперовому стаканчику. Морозиво колись було великим дефіцитом. Його рідко привозили і щоб купити то треба було вистояти довгу чергу колейку без гарантії , що морозива вистачить на всіх . Тому назавжди найсмачнішим для мене буде морозиво з дитинства , зараз такого вже не купиш.
Коли я вчилася в коледжі, то зранку любила ходити босоніж по росі і перегукуватися з вуйком Тарасом через паркан :
- Вуйку, салют !!! Ви куди так зарані ?
- На дискотеку .
- Де ви так рано дискотеку найдете ?
- То для вас дискотека вечірня, а для таких як я хіба лиш ранкові на роботі сі лишєют ....
А ввечері :
- Вуйку, як там дискотека ? Є файні хлопці ?
- Та я сі за хлопціми не дивив , то вам лиш хлопці в голові ...

Жарти були щоразу інакші , залежно від погоди і настрою, але завше теплі і щирі як з добрим-добрим другом ....

Пройшло кілька років і я вже працювала менеджером в супермаркеті , побачила мою колежанку - дочку вуйка Тараса . Розмовляємо і я кажу :
- Я щось давно твого тата не виділа .
- Тато в лікарні .... Йому небагато залишилося місяць-два ....

Для мене це страшна новина. Звичний світ став покритий чорними хмарами .... За кілька днів його мали оперувати, шансів на одужання практично не було ....
Онкологічна лікарня - це місце , де важко бути оптимістом .... Я не є боягузкою, але ніколи не забуду, що добру годину намотувала кола навколо лікарні, поки наважилася зайти в палату де лежав вуйко Тарас . Його не було на місці , помагав майстрам ремонтувати підлогу десь на вищому поверсі... Я чемно чекала , цокочучи зубами від страху, як почати розмову і про що....
Вуйко зайшов як завше усміхнений і привітний :
- Що тобі нема шо робити , тілько до Франківська сі катати ?
- Вуйку, та тут дискотеки файніші .

Отак трохи жартуючи, трохи про погоду, городи , сіно і шо нового в селі ми проговорили зо дві години і мені треба було скоренько йти на останню маршрутку ....
Вуйко пішов мене провести , стояла вечірня прохолода після спекотного літнього дня .... Довівши до виходу вуйко пригорнув мене до себе, поцілував в чоло і зі сльозами на очах промовив :
- Дякую тобі, я ніколи-ніколи не забуду, що ти не бояласі приїхати до мене в це страшне місце . Нехай тебе Бог благословить ....
Цей мужній кремезний чоловік плакав як дитина . А я плакала разом з ним і це був біль і страх розділений на двох нехай на короткий час ...

Операція пройшла вдало , вуйко прожив ще рік і весь той рік був пересипаний жартами і цінувалося кожен день , бо розумілося, що завтра його може не стати ...

Вічная йому пам"ять !!!
гори.jpg
lesja.f, Vinnikomachka, Haidee та 18 іншим подобається це.
  • nibysh
  • Ligymunka
  • Rodionochka
  • Ligymunka
You need to be logged in to comment