Тілесна терапія дисоціації. Як я придбала сукню

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1858

Звісно, якби я не шарила в контент-менеджменті, то написала би, що працювала з грудним відділом хребта. Бо допис буде про це.
Але я ж великою мірою працювала з ним покупкою сукні, тому винесла її у назву. Сукня дуже тепла, надзвичайно гарна, ще і розмір XS. От як про це не написати?
Про розмір окремо. Я зайшла до магазину, вбрана у пуховик. І продавчиня дала пені міряти речі розмірів l та xl . І це не тому, що в неї поганий окомір. В дзеркалі я побачила безформне щось з болем між лопатками. В позиції неправильно намотаного слінга, хоч і без слінга і без дітей.
Так, я вийшла в магазин без дітей. Приспала Лідді, а коло неї гарно задрімали в обід коханий і старший син. Двоє середніх пішли до друга в гості. А я з чистою совістю і брудною кухнею :) відправилася до торгового центру, що у 15 хвилинах гарної жіночої ходи від нашого помешкання.
І от, я стояла біля дзеркала в примірочній. Востаннє робила це ... 2 роки тому? Ні, рік тому... Але так тяжко не було.
А тепер сліпило світло, не слухалися руки, я виглядала навіть підозріло. За щось вибачитися та втекти звідти.
Але ні. Я вийшла з примірочної у спідниці l, куди можна було запхати ще пів мене, показалась продавчині і ми засміялися. Вона принесла мені речі мого розміру, і я раптом сказала що хочу сукню, а не спідниці. Мені треба було терміново помістити в нову річ мій грудний відділ хребта і ребра - місце, яким я дихаю і яке стільки часу не дихає спокійно.
В першу з суконь М я не влізла. Ніяк. Точніше, влізла - і не могла порухатись. В примірочній була я одна, тому не поспішаючи подумки сказала собі: порухайся трохи в тій сукні. І не могла. Я навіть вдихнути не могла. Це було і раніше, але я відчула, що хочу це подолати.
"Дивись, - спокійно сказала собі я так, наче це не я зовсім. - сукня тобі навіщо? На зйомки і на тренінг. Давай, позуй. Махай руками, демонструй."
Дихалка працювала все так же зле, а от руки щось згадали і полетіли. Я будувала мовленнєві моделі та семантичні зв'язки у повітрі, і показувала щось на самій горі записів на уявній дошці. Руки потягнули за собою ребра, щось хруснуло у спині - і плечі розгорнулися до рівного. А колись же вони були розвернуті назад, з наче склеєними між собою лопатками. І грудною кліткою балерини... Різкому руху рук сукня заважала, і я приміряла іншу, вже в своєму звичному розмірі S.
І це було вже зовсім класне відчуття. Я вдихнула. В усе тіло пішов кисень і дійшла жива кров. Аж запаморочилось від приємності. Тут я побачила, що дуже нахилена вперед - і випрямилася. Знову на видиху. І знову щось хруснуло, лопатки привіталися між собою, а ключиці піднялись і поставили на місце лінію шиї. Сукня повисла на мені, як на вішаку, і я попросила xs. Тепер вже я говорила спокійно та впевнено.
І ось, остання сукня сіла, як на мене шита.
Також вільна, але плечі, груди, талія - все на місці. Ну що, предметна зйомка за місяць, виступ за два? Я просто танцюватиму і там, і там :)
Я йшла з магазину без болю у спині, без зусиль для підтримки рівної постави. Зробила кілька фото - і сама не вірила, що так гарно виглядаю без жодного макіяжу та укладки. А я ж гарна! А я ж існую! А це ж щастя!
FourSeasons, exmargarytka, Зорянівонька та 16 іншим подобається це.
  • Apelsynka
  • Яська Березнева
  • smilechyk
You need to be logged in to comment