Що роблю не так?!.. Не розумію чоловіків

Published by Pistyokha in the blog Блог Pistyokha. Перегляди: 1335

Ніяк не зрозумію, що роблю не так. Зустрічаю тих, кому подобаюся. Намагаюся з ними бути ввічливою, але одразу тримаю певну дистанцію. Мені вистачає 5 хв живої розмови, аби зрозуміти, чи захочу я цю людину підпустити ближче до себе. Поступово намагаюся звести наше спілкування до мінімуму, аби вони не звикли до мене і щоб не причинити їм болю.
Коли зустрічаю тих, хто подобається мені, чомусь нічого не клеїться. Ну окей - все зрозуміло з тими, хто подобається мені, і яким не подобаюся я..Тут розмова коротка... Нема чого кобіті бігати за хлопцем, якщо вона бачить, що ніяк до нього не достукається. А от набагато гірше з тими, хто підпускає мене до себе, а через два дні закривається, починає нести всякі нісенітниці, аби спаплюжити враження про себе, і врешті-решт зникає. От для чого це?!.. Для чого обійматися, ніжно промовляти моє ім'я, цілуватися у темряві, писати, що скучив, аби потім отак зникнути?!... Ну так, визнаю, в голові в перший же вечір я собі уявила, що ми одружимося, народимо сина і житимемо довго та щасливо. Але це нормально. Жінка уявляє це з кожним, хто їй подобається, і цього не варто боятися, вона не затягне його ж одразу в РАЦС. Чому не можна бути просто разом, кудись поїхати, полежати і подивитися фільм, покохатися, приготувати вечерю?!.. я ж не кажу жити разом і завести кота. Просто іноді так хочеться бути комусь хоч трішки потрібною. Ай... люди іноді так ускладнюють життя, що я нічого не тямлю. І від того робить кепсько на душі - вити хочеться.
  • Зорянівонька
  • Pistyokha
  • Colombina1982
  • ginseng
  • Aibi
  • Aibi
  • Pistyokha
  • Pistyokha
You need to be logged in to comment