бардак :)

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1321

Люблю свій щоденник :) отак нескромно - часом він мене саму підтримує і допомагає піднятись і вилізти з якихось ситуацій. Проте, нещодавно я помітила, що якраз про всякі незачесані ситуації в моєму щоденнику розповідей трохи бракує... тож - виправляюсь:)

Нині у мене бардак. Не більше, не менше. Бар-дак. Він усюди, він такий всепроникний і всепоглинаючий, що навіть дивно, коли він встиг настати. А втім...
А втім, уранці я прокинулась, зібрала дорослих хлопців на роботу і в садочок і вже приготувалась до своїх законних півгодинки для впорядкування думок, зовнішності і кави, як одночасно прокинулись Сергійко і Віруня, і одночасно захотіли маму. Тож на деякий час я потрапила у замкнене коло того їхнього нямцяння і свого власного бажання наїстись хоч би хліба. Та хліба було небагато, бо свіжий я поставити пектись ще не встигла, а вийти ("вибігти купити", ага) з ними двома - то поки їх збереш, то вже перехочеться. о 10 я зрозуміла, що переді мною стоїть задача борщу і хліба, а на 11 ми збирались до Церкви. Ще слава Богу, що зраночку встигла одночасно з приготуванням чоловікові обіду посмажити сирнички для Сергійка. Він трохи поїв, я за той час нагодувала Вірусю, почистила овочі на борщ і помріяла встигнути поставити хліб, поклавши дівчиночку на підлогу. Але Їжак вирішив інакше. Точніше, він вирішив зробити ще краще - щоб не нудно було сестричці лежати на підлозі, побавитись з нею. У футбол, де Мурашечка - на воротах... Я встигла забігти якраз перед тим, як Сергійко намірився бити пенальті, але запобігти удару вже не змогла. М'яч в нас великий і легкий, але сила... та ще і прямо в личко...Ляля розплакалась гірко і тепло, мені в плече. Я намотала її за спину і поставила хліб пектись. Ву за той час задрімала. Лишалось хвилин 20 до виходу з хати, тож я вирішила покласти її на ліжко, а за той час вдягнутись і зібратись. Поки я обережно спускала Вірусю з-за спини на постіль, на кухні почулось шарудіння. О, ні! я ж забула прибрати борошно... Влітаю на кухню, там - картина маслом. Тобто, картина борошном. Спішно прибираю, все ще наівно вірю, що встигаємо до Церкви. З кімнати чути: "Малюся! Вставай!" - і незадоволений писк дівчиночки. "Хоче бавитись", - пояснює Їжак, злізаючи з ліжка. Я відкриваю шафу. Там теж бардак, але я не думала, що такий.. Ладно, нема часу. Ага, ще треба намочити фасолю на борщик. Я стрімголов лечу до кухні і, відкривши банкуз фасолею, з'ясовую, що "всё уже украдено до нас"(с) і банка намертво окупована довгоносиками. викидаю окупантів у смітник, помічаю, що в мене обдертий лак на нігтях. Знімаю лак, Сергійко дре на дрібні шматочки папір, посипаючи Вірусю. Викидаю ацетонову ватку до довгоносиків, щоб неповадно було; забираю папір у Сергійка. Віруся має дивний вираз обличчя. Ага. Виколупую папір з-за її щічок, Сергійко за той час скидає зі стола склянку з водою. Склянка ціла, але килим добряче просочився, навіть витирати нема сенсу... Вдягаю і взуваю Ї, озираюсь... Вірусі нема! Знайшлась під столом, з татковим капцем у лапках. Як же швидко вона котиться! Намотую її в слінг, взуваюсь, і тут мої малявки одночасно хочуть какати. Поки каки, .дупці, горщик, мити, вдягати, мотати... потрапляємо до Церкви на півслужби, йдемо за Дми, Дми без настрою.. вкладаю їх спати, навшпиньки виходжу з кімнати, думаю, що прибиратиму ТІЛЬКИ після того, як поїм; варю кашу і тут... з кімнати "ня!" - і в мене на руках знову Вуцики :) а трохи більше, ніж за 2 години, нам на айкідо йти, ех...
І от, сиджу я по шию в бардаку, з крихітним нямцяючим доціком в руках, і тільки- но хочу почати нити, що торбаКапціДеньПропав, як вона каже мені: "бу" - і слиниться. І наче сонечко зазирає прямо у вікно. Я стискаю в обіймах свою смішну, до гострого болю в серці любиму дівчинку. Вона відпихається лапками, дивиться мені в очі. Волосся у неї над чолом стирчить, наче комашині вусики. Мурах і є :)
Загалом, бардак наразі так і лишився. Але до айкідо ще цілих 2 години, може щось і зміниться. А може і ні. Насправді, це не головне. А головне сидить у мене на руках, липко вовтузиться і грозить капнути слинкою на touchpad.
Отак хотіла пожалітись - а Вірун не дав :)
  • algo
  • Ligymunka
  • buhgaltersha
  • Meriroma
  • nibysh
  • goldgirl
You need to be logged in to comment