Чим пахне перше вересня

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 585

9 років тому я і сама була школяркою, а сьогодні у перший клас пішов мій Дмитрик. Як же швидко змінюється час, як змінюється все навколо. І як швидко настав день, коли я стала мамою першачка...
На ганку - калюжки від нічного дощу. Перекопане подвір'я чекає на ремонт дороги. Коричневе листя каштанів шелестить під ногами. Вищерблені сходи біля магазинчика, креслата горобина, якісь святково-сині смітники... І ось вона - школа. Номер 83. А я ходила у 84, всього 1 циферка різниці! І клас його - з буквою "Б", точно як і мій колись. До школи суне святковий натовп. Вишиванки, темно-синя форма, розмаїті мештики. Заклопотані намакіяжені мами, кричущі молодші діти. Спалахи, телефони, планшети, фотоапарати. Пафосні випускники інституту МВС на варті біля входу школи. Молоді стрункі мамочки в коротеньких вишитих сукеночках і на нереальних шпиляках - прямо подіум якийсь. Поважні старші жіночки - мами і бабусі "плюсового" віку - бісерне шиття, задушливі парфуми, строгі зачіски. Одеколони, батьки у костюмах, свіжострижені потилиці. Маленькі дівчаточка - ну які ж маленькі! Якби не форма, то і не віриться, що першачки. З Дмитриком за партою теж мікроледі - ледь не на голову нижча тендітна блондиночка зі стрічками у зачісочці. Вчителька - наче мавка лісова. У віночку та сукенці. Мила така, золотиста. Голос обволікуючий, лагідний.
Пафосні випускники, незграбні хлопці-підлітки. Допитливі очі, жарти пошепки,хвилювання, щирі посмішки з брекетами. Загорілі личка, білі личка в ластовинні. Випускниці з такими макіяжами, що я поряд з ними - сільська дєвучка.
У спортзалі ні дихнути ні пчихнути. Ми з малявками затиснуті у футбольні ворота, і я навшпиньки намагаюсь роздивитись рядочок найменших цьогорічних школяриків. Які ж гарні! Дмитрик з прапорцем - пелехата патріотична бджілка.
Мій ніс намертво забив запах рідини для прання білих речей. Учора прала, то і нанюхалась. Люблю цей запах, але щось задуже він в носі оселився. Втім, у спортивному залі пральна рідина поступилась місцем міцному запаху всякої чоловічої косметики, який щедро розповсюджували урочисті і схвильовані татусі. А вже потім, вийшовши у коридор, я нарешті відчула запах школи. І зрозуміла, що школи всі пахнуть однаково. Я це ще давно помітила, коли часто бувала в інших школах - на олімпіадах і конкурсах. Всі школи пахли паркетом, книжками, крейдою, землею з вазонків. На першому поверсі пахло їдальнею - однаковою їжею у всіх школах, завжди. От коли я вперше потрапила на олімпіаду, яка проходила в ЛНУ ім. Франка - то відчула новий, відмінний від шкільного, запах університету. А школи - всі пахли однаково. Так і ця школа теж пахне, відлунює, має темні коридорчики, великий спортивний зал, рушники у класах, папоротеві рослинки у вазонах.
Час летить... От він - хлопчик, який вчився у 6 класі, коли я в цій школі проходила практику вчителем української мови. Такий він тоді був малесенький, на першій парті сидів, ніжки не діставали до підлоги. А тепер - вуйцьо несе прапор. Серйозний, дорослий вже. Десятикласник. А мій Дмитрик тоді, коли я пішла на практику, був ще зовсім крихітний. А вже першачок.
Запахло осінню... запахло першим вересня... Бажаю всім учням плідного навчального року, а першачкам - чудового початку захопливої подорожі у світ знань. І щоб закінчували цей рік ми вже не затамовуючи подих від страху невідомості, а нарешті у мирі і спокої.
  • Мар'яся
  • Женічка
  • Mammy
  • Markkomp
You need to be logged in to comment