Чверть століття :)
Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 740
Нині ми двайці п'єть. І то не те щоби багато, навіть, по суті, не перший ювілей... були ж іще 20 років, 15, 10...
Хочете - вірте, хочете - ні, але я пам'ятаю свый перший День Народження - один рочок! Пам'ятаю ноги дорослих, які ходили навколо мене, і свічку на торті і мамине розпущене дооовге смоляно-чорне волосся, до якого так добре притулитись. І татові великі теплі руки, жовтуваті від тютюну.
напередодні п'ятиріччя вночі колупаю свій іменинний пляцок з сиру і крекерів. Заспана півторарічна Яся "в долі" за мовчання, сидить і мовчки чекає, поки їй перепаде. Схема проста: спочатку відколупуєш, де хочеш, а потім дивишся, де відколупати ще, аби було рівно. Можете собі уявити, як торт виглядав на святі. Але моя мама була мудріша за теперішню мене - і робила вигляд, наче так і треба.
На десять років мені подарували стрейчеві джинси, а я в них не влізла. Джинси повернули в магазин, пообіцявши купити мені нові, але так і не купили, бо в тата почались проблеми на роботі і не стало грошей.
В п'ятнадцять мене з Днем народження вітали двоє братів: в старшого по вуха була невзаємно закохана я, а молодший був так само невзаємно закоханий у мене.
у вісімнадцять у мене з'явилась перша в житті золота прикраса - тонесенький перстеник з синіми камінчиками.
На дев'ятнадцять батьки і мій тоді ще не зовсім чоловік вимудрились подарувати дві однакові пари кульчиків.
Двадцять один святкували тихенько вдома. Я дуже дотримувалась "дієти годуючих" і ТАК мріяла про келих шампанського. Але було не до того - до мене ніжно тулився двотижневий Дмитрусик. А заради нього не те що шампанське - до кінця днів на хлібі і воді просидіти можна.
За день до двадцяти двох востаннє бачила тата. Дуже сподіваюсь, що якби він був серед живих і бачив мене сьогодні, то похвалив би мене. Все дитинство (і, напевно, до самих тих 22) мені однією з найцінніших нематеріальних речей було його схвалення.
Зрозуміла, що мені 24, коли оформлювали в родильне відділення на Джамбула. Прізвище. Ім'я. По-батькові. Вік: 24. Тоді ще подумала, що я досить молода як на "повторнородящую".
Ну і сьогодні от: 25. Не дала Дми до садочка, сиджу і балдю і нічого не роблю. Навіть не готую. Лінь - найкращий подарунокА якщо хтось захоче прийти привітати - радо зустріну у нашому милому безладі. На цей випадок маю "набір іменинниці": сир, оливки, пляшка "шардоне"
. Так, лінтяйка. Але яка щаслива!!!
You need to be logged in to comment
