День Їжака :)

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 893

Лежить Сергійчик коло мене і каже: "Асюууня!" Ага, типу я маю вгадати, що він мав на увазі. Хм... асюня...
Знову - гладить мене по волоссі, каже: "Асюня!" І коли я кажу, що не розумію, - повторює ще раз і гладить мене по волоссі і по щоках.
"Красуня!" - раптом доходить до мене. "Та", - задоволено підтверджує Їжак і розвіює мої егоїстичні ілюзії: "Агійко - асюня" (Сергійко - красуня:))
Красунчик ти мій! Очі і вії такі величезні, наче хто взяв у дорослого і на мале личко почепив. Густе шорстке волоссячко, лежить подібно до пір'ячка малюсінької пташечки. Сам малесенький на зріст, міцнесенький мужичок.
А коли Сергійко народився, то красунчиком його називала тільки я, бо в нього було дуже набрякше личко і одна щока суттво більша за іншу, і величезний ніс. Але я-то знала, що моє хльо ще розквітне :) так і сталось.
Вчора згадувала такі класні дрібнички - наприклад, як в останній момент вирішила докласти до дитячого одягу в пологову залу ще всього по одному, щоб шапочки було дві, костюмчики - два, шкарпеток - дві пари. І не прогадала, бо в один комплект він не вліз, а в інший - вліз. Був він такий смішний і квадратовий, мов подушечка, по кутах якої долоньки і стопи крихітні :) А коли я його роздягнула, то побачила, що в хлопчика, якому ще і доби нема, вже мужня фігурка: широкі плечики, малесенька дупця. Вірунчик навпаки наче грушка зараз :) А *красуня Сергійко* відразу був мужчинка.
Свій рочок Їжакоптер відмітив весь у відмітинах - хворіли тоді на вітрянку всі мої хлопці.
А після року -як він почав говорити! Все старався повторити, і той голос-дзвіночок солоденький, так липко вимовляв... Дуже мені подобалось, як він навчився казати "на!", а "дай" - не казав. І вже як дуже хотів, щоб йому дали, то ставав ніби на місце того, хто має дати і показував, що той має зробити "на!" :) І на ручки просився так: ставав, лапки розкривав для обіймів, - і, дbвлячись тими очками бездонними, казав "на!" - типу, "на - мене!" - і не взяти було нереально.
Цей рік - від рочку до двох - був непростим для Ї. Він став старшим братиком, бо три місяці тому у нас з'явилась крихітка Віруня. Нелегко йому було прийняти, що хтось крім нього нямцяє маму, а коли побачив вперше Вірусика у слінгу - з ним сталась справжня істерика. "Мене, моє!" - з криком катулявся він по підлозі. Але ми вийшли з ситуації, і по хаті я частенько ношу і Сергійчика також, але за спиною. Його це цілком влаштовує, бо підчас вагітності його солодкою сестричкою до 34 тижнів ми мали "активне заспинне життя". Тепер сам каже часом: "за спинку" - і тішиться, коли я дістаю "його" шарф.
Сергійко дуже подібний на мого тата, на честь якого ми і дали ім'я Сергій. Подібний статурою, подібний кольором (цікаво, як буде далі, бо русяве татове волосся у підлітковому віці поміняло колір на яскраво-рудий), маківка на його голівці у тім же місці, що була і в його діда, і дідові ж непропорційно малі вушка...
З Днем Народження, Сергійчику! Дякую, що ти в мене є. Як швидко пролетіли ці 2 роки, і які чудові ці 2 роки були для нас з тобою. Рости здоровенький, хлопчику мій солодкий.

І ще багатьма шляхами
Ми пройдемо крок у крок -
я, твоя їжача мама
і ти, синуся-їжачок...
  • arina
  • zabawa
  • Nastylove
  • Ligymunka
  • Markkomp
  • Kerzenlicht
  • Fistawka
  • сніжна
You need to be logged in to comment