Дівчача мама

Дивлюся на своїх дівчаток (найменшій з яких трішки більше 4 місяціів) і думаю, що я все-таки дівчача мама Не подумайте, що я не люблю синочка- дуже люблю, але то інше, він- малий підлиза і вередунчик, татків помічник. А мої дівчатка- ніхто з ними не зрівняється.
Юліана- то моя головна помічниця, цього тижня ми разом налиснички пекли, вона з таким задоволенням лила тісто, перевертала млинці, а потім готувала всім чай і кликала вечеряти, чудо моє золоте, - і за меншими подивиться, і прибрати допоможе і в школі вчиться чудово- тішуся нею і дякую Богові за таку поміч.
А Іринка- то вічний жук під руками бігає туди-сюди і постійно питає: кому треба допомогти? Тільки вона вміє помити відразу 2 яблука або почистити одразу 2 мандаринки- одну собі, другу- мамі Скільки я напереживалася за неї малу... аж не віриться, а зараз - красуня, у вересні в школу готуємось іти, вчимось читати, рахувати, навіть знаємо трошки англійську (вчимося разом з сестричкою).
І найменша мамина потіха- то наша Марусиночка, яка зараз смачно гамцяє свій пальчик і усміхається беззубим ротиком. Яке то чудо мале, цьомала би і цьомала ті пухкенькі щічки і манюні пальчики, нюхала би безперестанку ту пухнасту голівку...
Мене постійно питають, чи мені не важко, а я зовсім не розумію, як може бути важко, коли маю біля себе малих помічничок. Ми разом і гуляємо, і готуємо, і прибираємо і граємо, вчимося... а наші хлопці біля нас, як в квітничку, зате завжди чистенькі, нагодовані і доглянуті
Бути дівчачою мамою- це бантики-хвостики, косички, блузочки, платтячка-спіднички, ляльки на поличках, ведмедик у стрічках, ігри-чаювання, міні- перукарня, барвисті журнали, із барбі пенали, секрети на вушко, сердечко- подушка, обійми і цьомки від любої доньки.