Дося :)

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1578

А пам'ятаєте, Gala до ребрендингу називалась Dosia? Обличчям торгової марки була така позитивна ощадлива свинка.
Нещодавно я покликала Вірусю, і мені замість "доця" получилось "дося". І так воно пасувало до її рожевих ляжок зі складочками, що я схопила свою Досю і легенько так куснула за дупцю. Не сильно, щоб Вірун не налякався.
Тепер вона знає, що коли я кажу "доця" - то це щось таке звичайне: "Доця, ходи їсти!" "Доця, не неси черевики на кухню!". А коли я кажу "дося" - значить, я просто хочу помняцькати свою красунечку.
Може, і неправильно це - давати стільки прізвисьок дітям. Читала, що це негативно впливає на їхній розвиток і що вони можуть не знайти серед словесного мотлоху своє справжнє ім'я. Але після того, як ще 2-річний Сергійко чітко сказав, що нашу Мурашку звати Віра, я остаточно переконалась, що все - індивідуально. Крім того, я ж не працюю на генерацію тих назвисьок. Самі з'являються і самі до дитини чіпляються. А я хіба ж до дітей чіпляюсь? Та яке там, хіба що - за дупочку покусяти разочок.
Нещодавно було таке, що "плановий сон" Досі з 10.30 до 12.00 десь дівся, і я збиралась по Дмитрика, втомлена до неможу. А ще і в Сергійка зламалася защіпка на комбінезоні, а в мене - "собачка" на зимових чоботах... ну хоч плач, чесслово. І тут Ї раптом каже: "ти така гарна, давай поцьомаємось". Де він то взяв? Поки я думала, на моєму носі вже відчувся вологий Їжачий цьом. Сльози навернулись на очі, бо я була реально "гарна": волосся брудне, зацямканий годувальний гольфик, невиспане обличчя. А йому я подобалась. І це було дивовижно і так потрібно.
В мене Віруся - дуже ручна дитина. Це дитина, яку я так хочу носити на руках, що прям не можу. В мене є така сильна потреба: хочу_свій_Мурах. От дивлюсь на ту маківку, уявляю, як вона пахне - і все, справи почекають, я хапаю малюсіньку дівчинку - і нюхаю, і цьомаю.
Перед сном кажу чоловікові: "А памятаєш таку рекламну свинку Досю?" Коханий зітхає і по-доброму так каже: "Спи, дурне тобі в голові..." І я засинаю носом у складочку на шийці своєї ненаглядної солодкої Досі. Своєї Мурасі. І мені сниться дивовижний сон. Широкою вулицею, де обабіч гладенької дороги розташувались затишні котеджики, йдуть дівчата у вишиванках. Молода з дружками, йдуть просити на весілля. Я наче бачу їх ззаду, вбраних у вишиванки і віночки, з розпущени волоссям. У молодої волосся - темно-русяве, густа хвиля. Спинка рівна, а ніжки стрункі. От вони підходять до одного з котеджів, підіймаються східцями до вхідних дверей - і молода вже хоче натиснути кнопку дзвінка, а одній з дружок злетів босоніжок. "Віро, почекай," - гука вона, - і я у сні, здригнувшись від розуміння того, що мені сниться моя Віруся, намагаюсь роздивитись її. І намагаюсь так сильно, що прокидаюсь. Ковдра скуйовджена Сергійковими ніжками. А дося сопе собі на моїй подушці, і русяві кучеряшки похитуються від її спокійного сонного дихання.
Jusi, truskaffka, vernata та 21 іншим подобається це.
  • fraukama
  • cjomcjomka
  • Supernatural
You need to be logged in to comment