Думати, щоб потім не жєлувати ...

Published by Ligymunka in the blog Блог Ligymunka. Перегляди: 1653

Пишу цей спогад не з метою засудити дідуся , а з тим, щоб самій пам"ятати і думати , що чиню в своєму житті ....

Це історія з мого дитинства . Мені було років 8 може 9 . До нас вперше приїхав дідусь , мамин тато . Відвідати доньку, зятя і внуків . Перед від"їздом дідусь з мамою і татом , а я з ними як приліпка ще зайшов до вуйка Івана , маминого брата . Тато вуйка Івана загинув на війні і дідусь для нього був вітчимом...
В старій шевченківській хаті сидів старий немічний чоловік
Я стояла в коридорі і чула як тато шепотів мамі на вухо :
- Ти виділа , як здригнуласі рука , як він подавав Іванові ?
- Ше би-м не виділа ... та вже тепер ніц не змінит, якби не він, то Іван не став би пияком ....
Вже будучи дорослою я зрозуміла ті слова .
Вуйко Іван мав золоті руки та горівка зруйнувала його життя ....Бабця була вдовою з дитиною і дідусь це знав . Як знав і про те, що вона вибрала його, а не багатого кравця. Дідусь відправив вуйка Івана в 13 років на роботу в гори помічником кіномеханіка, поставивши бабусю перед фактом, що немає наміру його утримувати ... Жив з того часу вуйко не вдома , а постійно кочував від села до села, там куди їхали крутити кіно.Був повністю залежним від того кіномеханіка, який страшно пив і вже був алкоголіком .... Вдома ночував лише раз на місяць-два, коли крутили кіно в бабциному селі ... В 13 років дуже легко є стати алкогольнозалежним, а змінити роботу шансів не було , бо ні освіти ні відповідних років .....Бабця не працювала, була неписьменна і в коштах залежала повністю від дідуся , бо тоді городина була у всіх і за неї на базарі платили копійки ,як і за козяче молоко.... А на руках вже була ще одна дитина -моя мама . То бабця і не мала відваги розійтися, найбільше прагнула, щоб дочка мала тата, бо Іван ріс без тата....Дідусь був головою колгоспу, то гроші мав . Тому потреби відправляти пасинка на роботу в 13 років не було жодної, враховуючи, що хлопчина був роботящим і суттєво помагав на городі і в стайні ....
Пам"ятаю ту таку глибоку зажуру і безпорадність на дідовому лиці всю дорогу на вокзал ... Він приїжджав примиритися з тим, чиє життя понищив колись .... Примиритися , бо вже був старенький і не хотів вмирати з тягарем на серці, хоч і був атеїстом ....
По дорозі додому мама з татом перекидалися словами :
- Тато боявсі шо Іван його буде бити , бо стояв білий як крейда
- Що то тепер змінит . Колись треба було думати головов аби перед смертю не жєлувати .....
старий дідусь.jpg
Happy Fiancee, Patty та Ripka подобається це.
  • Apelsynka
  • Magnoliya
  • Ligymunka
  • Apelsynka
You need to be logged in to comment