Файно виглядаєте !

В четвер їздили провідати бабцю чоловіка- найкращу прабабцю наших дітей = бабцю Наню, якій минуло вже 89 років. Бабця живе в віддаленому селі на Рогатинщині. Так склалися обставини, що я і діти не бачили бабцю вже 2 роки. Все щось перешкоджало запланованій поїздці, то я захворію, то діти, то погода погана. А з Рогатина до бабциного села маршрутка їде лиш 2 рази на день...
Кожного разу, коли зривалася поїздка, я просила Бога, щоб бабця ще жила, щоб могла ще з нами поговорити, щоб діти ще її побачили.
Бог дуже добрий Бабця, знаючи про наш приїзд, то ще до Сходу сонця просила вивести її надвір і чекала нас сидячи на кріслі на сходах своєї хати. Я як побачила бабцю, то хотіла ревіти і втекти , бо страшно було дивитися, як людина змарніла. Ще якихось два роки тому, бабця приїжджала до нас у Львів і я ходила з нею в медінститут на обстеження, то бабця в 87 років цілком давала собі раду. Спираючись на паличку файно чимчикувала сходами , відмовляючись від ліфту, швидко знаходила спільну мову з лікарями. Вдома чемно приймала всі ліки, бо виявили воду в легенях, лікування було ефективним і бабця жила нормальним життям. Газдувала= пекла хліб, шаткувала капусту з онуками, передавала нам смачних пампухів, теребила фасолю і кукурудзу. Крок за кроком долала щонеділі чималу відстань до церкви. А одного дня бабці стало гірше і з того часу потребує сторонньої помочі, щоб хтось підняв з ліжка і лиш спершись на руку може здолати небагато кроків, щоб вийти надвір і вдихнути свіжого повітря.
Перша фраза, яку мені вдалося видушити з себе - "Файно виглядаєте бабцю ". Мій чоловік дивився на мене, як на "ненормальну"= Ти, що не бачиш, яка бабця, читала я в його погляді. Але слова, які я промовила дали мені відваги прийняти ситуацію такою, якою вона була насправді= бабця змарніла, вже не бачить, бо катаракта обох очей. Бабця бачить лиш силуети, темні плями і чує голос. Непросто було звикнути, що бабця є немічною, але радість від приїзду правнуків зробила ЧУДО = бабця ожила. Та й як тут не оживеш, коли Тебе наввипередки цілують і обнімають маленькі ручки і чуєш голос " Бабця я тебе люблю ", коли наввипередки діти годують кукурудзяними паличками , співають пісеньки та по черзі розказують віршики.

" Така судьба людини Ганнусю, - промовляє бабця до мене і додає - " Де Ти росла, де я ріс, що нас Бог докупи зніс ". Ці слова для мене особливі, бо їх співала бабця, як прийшла нас благословляти нас до шлюбу . Там вперше я її побачила. З того часу не переставала дивуватися її енергії, почуттю гумору, працьовитості. Коли вона приїжджала до нас в гості, то це були прекрасні дні, коли вона розповідала про своє життя і співала пісеньки. Бабця навчила мою донечку пісеньки " КРА_КРА ворона "

Цього разу бабця вже мало говорила, але вся світилася радістю від нашого приїзду, а мій чоловік світився радістю від спогадів дитинства. На літні і зимові канікули він приїжджав до села, " Чого то сидіти в 4 стінах в тому місті - любила примовляти бабця, як забирала онуків до себе. Кожен клаптик хати чи подвір"я дарує неповторні спогади, старий бамбетель, шафа, годинник з зозулькою, яка кукає, старовинний світильник, образ "Тайна вечеря ", дивлячись на який мій коханий поринав в солодкі сни. А тепер по бабциній хаті ганяє вже наш син, який чується тут як вдома
Коханий знімає з шафи весільне фото бабці і дідуся і я починаю плакати, сльози котяться і котяться, бо з фотографії на мене дивиться молоде закохане подружжя. Бабця має такі дрібненькі делікатні риси, фата з віночком сплетеним з шпарагусу і молоденька молоденька= 21 рік, а виглядає , як дівча в 16 років і такий вродливий чорнявий парубок = наречений, дуже поважний і впевнений в собі. Обоє дуже подібні між собою, як брат і сестра.
Час біжить дуже швидко, але я завжди пам"ятатиму ці відвідини бабці, бо навіть в своїй немочі бабця є прекрасною, як хранителька цілого роду, яка щодня багато годин молиться лежачи на ліжку за кожного з нас.