Гарно про віру !!! Вдячна тому ,хто написав ....

Published by Ligymunka in the blog Блог Ligymunka. Перегляди: 1743

Усе доказане — таке недоказане. 300 метрів над рівнем моря. 2000 років з дня народження Христа. Як знати, що це правда? Хто це міряв? Хто це рахував?

«Робимо опитування для релігійного журналу, анонімне. Що таке віра? Автора відповіді знатиму лише я. Якщо маєш хвильку, щоб відповісти, буду безмежно вдячна!», Христина.

Безпідставна впевненість у чомусь, у комусь, яка не потребує додаткових доказів.

Великий піст. Він ще не почався, а люди вже говорять, як вони постять. Як не їдять м’яса, як не їдять один одного, як обмежують себе тим, від чого мають залежність.

Великий піст як час роздумів, як дорога до розуміння Воскресіння. Я колись кажу пияку на лавці біля під’їзду «Христос Воскрес!», а він мені «І правільно здєлал!». Як не дивно, ця відповідь звучала впевненіше, ніж класична.

Є ті, яким легко повірити в те, що Христос воскрес. Є ті, яким треба пхати пальці в Його рани, бо інакше не можуть повірити. Віра як анонс дива. Скільки в мене тої віри?

Я колись була малою, то вірила однокласниці, яка казала, що у неї в будинку живе жирафа. Це виглядало правдоподібно, однокласниця жила у високому будинку на кілька поверхів, і я подумала, що в такий би жирафа влізла, бо у нашу хату — ніяк.

Виходить, що наївність — це безліміт віри. І чим ти доросліший і досвідченіший, тим дорожчі тарифи віри. Тим важче вірити і ще важче довіряти.

«Я вже нічого не хочу, тільки в тебе вселити краплину віри», — співають сестри Тельнюк у пісні «Небо». Я люблю цю пісню.

Коли людина втрачає віру, то втрачає сенс. Зневіритись — це втратити віру, втратити щось, що тримає. Віра як фундамент усього. Віра як міра тебе.

«Чому ви розлучаєтесь? — Я йому більше не вірю…». Зраджена довіра.

Самогубці втрачають віру у завтра. Колишні чемпіони — віру у себе.

Я не вірю в бабая, значить його нема. Я вірю в бабая, і мені страшно вночі. Віра оживляє твої думки. Вона вдихає життя і має здатність персоніфікувати щось. Немає свідомості — немає буття.

Звідки я знаю, що є Африка? З атласу, з уроків географії, з телевізора. Я не була в Африці. Мені все одно, чи вона є, бо її нема у мене в голові. Не було, тепер є, бо пишу, а значить думаю про неї. Ось вона і з’явилася, ця Африка. А потім я йду по Львову і бачу «Товари з Африки», бачу чорношкірих, і друзі розповідають екзотичні історії. Я ніколи не була в Африці, але я знаю, що вона є. Я бездушно в це вірю.

Один прикольний дядько, батько дівчини, з якою я вчилась в училищі, розповідав мені одну історію. Він практикував колись різні теорії, Кастанеди, наприклад. Мав гарний характер і почуття гумору, і звичайно непросту долю. Його вважали людиною з особливими здібностями. Люди приходили до нього за порадами, за допомогою.

Отож, розказує він, що прийшла колись до нього жінка і каже: «Я дуже хочу вийти заміж. Я все перепробувала. В мене ні з ким не складаються стосунки. Чоловіки мене бояться. В мене хороша робота, хата, не дурна, ніц не бракує, гарна з себе. Я хочу сім’ю. Я не знаю, що робити. Я ходжу в церкву молитись, ходжу на молодіжні реколекції. Нічого».

Так до нього вчепилась і теревенила, що набридла йому. І він, щоб спекатись, каже: «Якщо ви так хочете чоловіка у своєму житті, то приготуйте йому місце у своїй хаті. Купіть йому тапочки, наприклад». Вона повернулась через рік дякувати. Була вже вагітною. Казала, що то все тапочки помогли.

Тапочки, Африка, бабай і жирафа в багатоповерхівці. Реальні речі, символічні аватари. Часом те, що живе у вашій уяві, набагато реальніше для вас за справжні сутності.

Для того, щоб розставити все на свої місця, побачити реальне і вигадане, потрібен діалог з автором. Автором усього сущого. А віра — це початок діалогу. Для віри достатньо розуміти, що навіть якщо ти ще не знаєш Автора особисто, він все одно є.

-- АВТОР !!!
Mirka Klos, 02.03.2017
Radistj, Ripka, khorosha та 6 іншим подобається це.
  • Orman
  • Online
  • Ligymunka
You need to be logged in to comment