Я готова .... !

Published by Ligymunka in the blog Блог Ligymunka. Перегляди: 1710

Коли мою донечку питають щось про найменшого братика , то вона розповідає історію про Маркіянчика і починає її такими словами :
-Це дуже давня історія. Все сталося того дня, коли тато побачив маму на танцях ...
Це було так давно , вісім років тому.... Під час вагітності я часто казала своєму чоловікові, що мене не покидає відчуття, що Маркіян-Йосиф вже був з нами всі ці роки.
Просто терпеливо чекав на небі свого польоту на землю...довгих вісім років. Це відчуття залишилося в моєму серці і після народження сина, що він з нами з першого дня шлюбу.
Коли маю важкі дні і чуюся безпорадною , тоді реву і кажу Богові , що напевно Він помилився в моїх здібностях бути мамою трьох дітей .... Бо я не даю собі ради .... Після таких слів Господь посміхається і бере мене на руки. Витирає з очей мої сльози та несе важкий шматок дороги .... І кожного разу це відбувається по-інакшому .
Господь єдиний, хто ніколи не озвучує своєї допомоги....
Господь єдиний, хто допомагає завжди !!!!
Подихом свіжого вітру , який шепоче : " Я Воскрес і Я є завжди з тобою по всі дні життя твого на землі ... "
Недільною Літургією , сповіддю і св.Причастям
Промінчиком сонечка , яке наповнює серце теплом і очікуванням весни...
Посмішкою Коханого чоловіка і словами " Сонце, все буде добре, я обіцяю тобі , що разом ми це подолаємо . Довіряй мені , як довірила своє життя в день шлюбу , коли сказала ТАК "...
Обіймами дітей і словами - Мамусю , я найсильніше тебе люблю на цілісіньку планету ....
Солодкою помішкою мацьопи і маханням маленьких рученят від радості, що мама є поряд...
Щоденною молитвою батьків " - Я молюсі за тебе, дитино, кожної днини "
Підтримкою найліпшої колежанки ( Красуне , я знаю ти це прочитаєш, дякую за те, що ти є в моєму житті !!! Ти неймовірна людина і я вдячна Богові за дар нашої дружби всі ці роки ....Бережу цей дар, як щось дуже цінне і неповторне .... )
Порадами духівника, які часом викликають в мене бурю протесту. Коли буря втихає я завжди бачу світло в кінці тунелю. І мій поїзд проїжджає через нього і рухається далі вперед і тільки вперед ...Падре я знаю , бути моїм духівником дуже непросто. Але погодьтеся, я ж даю вам колосальний досвід реального життя, про який не прочитаєш в жодній книжці ....

Коли витираю сльози, то розумію , що я дружина, мама трьох дітей. І я готова настільки, наскільки маю бути готова в тій хвилині в тому часі ... І що основним моїм завданням залишається Любити ТУТ І ТЕПЕР .
Історія про Маркіянчика .....jpg
marianast, Nevistka, mamvasulka та 17 іншим подобається це.
You need to be logged in to comment