ЇжакиЇжакиЇжаки

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 925

Дмитрик спить в обід - втомився від півдня свого вже в чомусь дорослого життя. А ми з малюком бавимось на підлозі. Дивлюсь на дрібосю - і аж сльози на очах і молоко прибуває. Так люблю то малюсіньке...
Чоловік мій дивиться на нас - і каже: "от цікава річ - материнська любов... стільки сил витрачається на дітей, стільки нервів - і так то все безкорисливо..." Та яке там безкорисливо! Я стільки отримую від спілкування з тим грудничком - стільки щастя, радості, любові, приємностей - що навіть за це можна потім терпіти розмаїті складнощі дорослішання... Зараз він - моє і тільки моє сонечко солодке. Таке рідкісне багатство. ЇжакиЇжакиЇжаки.
Можна, наприклад, лягти на підлогу і удавати, що я сплю. А Їжачок повзає навколо, встає, тримаючись за мене, лоскоче мене своїми рудими пушинками. Приповз, нахилився до мого обличчя, дивиться уважно і сопе-сопе: пробує визначити, чи справді я сплю, чи ні. Ротик привідкрився, дихання пахне заварним кремом :) Голівкою похитує, складочки на шийці рухаються. Помацав моє обличчя липкими лапками - і поповз до іграшок. Тоді повернувся, влігся на мій живіт і зітхнув так, як тільки в мультиках всякі фантастичні пухнастики зітхають. Тут вже не витримую, обіймаю його. Сміється, наче каже : "ага, я ж знав, що ти не спиш".
В нього і почуття гумору є! Малявка моя регоче, якщо я "крокую" пальцями по столі. Сміється так щиро, радісно. А з нього і так можна сміятись - такий клубочок радощів сидить. Він навіть на дотик - смішний. Деколи питають мене: "ну чого ти стільки його носиш на руках? Хай собі повзе" Та хай повзе, звісно. Але коли він проповзає поряд - ну як його не схопити? Як не понюхати ту сонячну голівку, не поцьомати яблучну щічку, не помацати здобну дупцю? Як втриматись, щоб не полоскотати його? Ніяк, отожбо. Тому і ношу :)
Туць - вдарилось голівкою до стола. Плааааааче... Беру, обіймаю, у вушко крихітне кажу: "ЇжакиЇжакиЇжаки". Причаївся. Підняв голівоньку від мого плеча, дивиться на мене. Очка ще мокрі, а ротик посміхається на всі 6 зубів. Малюся.
Ех, чому в моєму холодильнику нема тонни заморожених напівфабрикатів, а підлога не миється сама? Я би мріяла весь перший рік Сергійчика пролежати з ним на великому мякому ліжку і тільки обіймати його, цьомати і годувати молочком. Як давно Дмитрик був такий маленький, і як швидко летить цей перший рік... чи то я якась ненормальна, ну мені постійно потрібен дрібний грудничок :)
  • Just me
  • cjomcjomka
  • Just me
  • Orman
  • cjomcjomka
  • Fermina
  • Maksli
  • Bublyk
  • SoloGalka
You need to be logged in to comment