категоричність із сумнівом..

Published by nibysh in the blog Блог nibysh. Перегляди: 1235

Нині, чекаючи поки приїде Порошенко (ага, Той Самий..школу нам відкривати), малий бігав і дуркував , і викаблучувався ... і... відірвав шнурівочку з китецею від своєї вишиванки. Наніц.. Абсолютно і незворотньо.. Ну на той момент. І я, зпересердя, прорікла---"жодного мультика свого до кінця тижня" !
проблема не в тім, що покарання доволі жорстоке для дитини. Проблема в тім, що прийшовши додому, пообідавши і сівши до роботи я почула --"мама, а можна мультик? "..і в ту ж секунду---"ааа, я забув про заборону.."
і ось тут і почалась проблема... я пошкодувала про свою категоричність. Вперше за його 5 років і місяць..
І ось думаю, чи то я стала більш жаліслива, чи то розумію, що дитинство його проходить...наступного ж року до школи вже..
Рішення свого я ,звісно ж, не змінювала, але от думка-хробачок засіла... і точить мене ціхутко - що ще 2-3 роки і він буде зовсім дорослий пацан, зважаючи на його тягу до самостійності, таки точно буде. І чи вдасться мені і наділі будувати такі теплі стосунки, не порушивши отих кордонів і меж . Он ,вже навіть зараз ,він має історії які не вважає за необхідне розповідати мені. Тобто свій особистий простір в голові-мріях-думках.
Сьогодні в мене перший день розуміння---"як швидко ростуть діти".
І добре, що для батьків вони все залишаться дітьми...дорослими, коханими дітьми.
Zaychenya, crissola, mamvasulka та 5 іншим подобається це.
  • Havronia
  • nibysh
  • Patty
  • nibysh
You need to be logged in to comment