категоричність із сумнівом..

Published by nibysh in the blog Блог nibysh. Перегляди: 2443

Нині, чекаючи поки приїде Порошенко (ага, Той Самий..школу нам відкривати), малий бігав і дуркував , і викаблучувався ... і... відірвав шнурівочку з китецею від своєї вишиванки. Наніц.. Абсолютно і незворотньо.. Ну на той момент. І я, зпересердя, прорікла---"жодного мультика свого до кінця тижня" !
проблема не в тім, що покарання доволі жорстоке для дитини. Проблема в тім, що прийшовши додому, пообідавши і сівши до роботи я почула --"мама, а можна мультик? "..і в ту ж секунду---"ааа, я забув про заборону.."
і ось тут і почалась проблема... я пошкодувала про свою категоричність. Вперше за його 5 років і місяць..
І ось думаю, чи то я стала більш жаліслива, чи то розумію, що дитинство його проходить...наступного ж року до школи вже..
Рішення свого я ,звісно ж, не змінювала, але от думка-хробачок засіла... і точить мене ціхутко - що ще 2-3 роки і він буде зовсім дорослий пацан, зважаючи на його тягу до самостійності, таки точно буде. І чи вдасться мені і наділі будувати такі теплі стосунки, не порушивши отих кордонів і меж . Он ,вже навіть зараз ,він має історії які не вважає за необхідне розповідати мені. Тобто свій особистий простір в голові-мріях-думках.
Сьогодні в мене перший день розуміння---"як швидко ростуть діти".
І добре, що для батьків вони все залишаться дітьми...дорослими, коханими дітьми.
30 Серпень 2017
Zaychenya, crissola, mamvasulka та 5 іншим подобається це.
  • Havronia
    Havronia 30 Серпень 2017
    Не знаю, чи то правильно з точки зору психології :), але в таких випадках, я визнаю, що погарячкувала, і відміняю покарання; інколи прошу пробачення, якщо дуже "перегнула палицю". Я розумію, що себе за таку " провинність" не карала би. І як каже мій майже чотирирічка :"Мама, не можна сварити дітей"
    mamvasulka, Miamama, nibysh та ще 1-му подобається це.
  • nibysh
    nibysh 30 Серпень 2017
    Havronia
    проблема не в покаранні, бо я доволі терпляче відношусь до його дурінь і все попереджаю про міри, які будуть прийняті.... Проблема в тім, що аж нині я усвідомила, що моє дитя виросло швидко. До цього мені час так не летів...І я розумію, що далі буде ще швидше...
  • Colombina1982
    Colombina1982 1 Вересень 2017
    А я починаю шкодувати про свою некатегоричність. Мій 11-річний хлопчик вже «почти с меня» зростом.. Але... улюблені фрази «зараз, через 5 хвилин» і «мамаа.. (далі будь-яке прохання з піднятими брівками або котячою посмішкою). Маніпулятор ще той виробляється. Поки менший був, то не так помітно, а зараз, коли пора б і самому думати, справлятись і щось трохи помогти — очками кліп-кліп. Так що в нас період щасливого дитинства невиправно затягнувся. З вересня включаю режим «армія», чи що. Бо ростуть діти неймовірно швидко, і отаке доросле мамчине «перелюблене» хлоп'я — то вже теж перебор. «Какая мука — воспитывать!»
    Zaychenya подобається це.
  • nibysh
    nibysh 1 Вересень 2017
    ось цю фразу я сприймала, як просто риторичну... І аж тепер відчула її дієвість..
    Зраненьку, коли він ніжиться біля тебе і вицьомується , то ще таке дитятко... А коли обирає іграшки в садок, чи одяг, чи взуття і видає фразу---"я думаю - це буде правильне рішення.." я "прозріваю" , що моє дитятко вже даалеко не є аж таким дитячим.
    Якось так.
    Patty подобається це.
You need to be logged in to comment
Log in