коли помирають метелики

Самотній холодний зимовий вечір, знову чотири стіни і купа думок в голові, купа слів, і тут з'являється геніальна ідея - придумувати слово і шукати його значення.Телефонний дзвінок, який надихнув на слово мамба...слово, яка перевернуло моє життя з ніг на голову. Звичайна реєстрація не передбачала нічого дивного. Перше повідомлення, загальне, стандартне, слово за словом, і після декількох реплік - дай свій номер телефону. Я сама не зрозуміла як я це зробила. Давай зустрінемось, я навіть не задумувалась. Як, чому, з ким, тоді для мене не було значення. Якась невідома сила мене тягнула до нього. До людини, яка викраде мене, частинку мене, без якої я не зможу жити.Уявляла що це буде принц, а прийшов, прийшла звичайна людина, хоча ні, не звичайна. Людина, яка зачарувала мене за 2 години. Але він не такий простий, не стандартний і не завжди те що каже серце є правдою. День мовчання, а потім...а потім плювок в душу. Сама не знаю як і чому, в мене просто закінчилось життя, життя без частинки себе, яку викрали. Відчуття, коли ти навіть не можеш їсти, розуміючи що казки не існує...А потім сталось диво...

Люблю твою посмішку…загадкову, не зрозумілу, чимось підозрілу і таку рідну…люблю твій погляд, чимось каворний, хитрий, але спокійний…люблю тебе – чужого і водночас рідного. Люблю…люблю бо ти такий непередбачуваний, незрозумілий для мене, але дуже рідний. Стільки спільного і стілький різного…Люблю твою чесність, прямоту. Інколи не розумію чи це жарт чи правда. Люблю тебе, люблю тебе навіть за те що заставив ненавидіти…ненавидіти 2 місяці, ненавидіти навіть за те що ти вкрав мене…Просто викрав частинку мене, навіть напевно не зрозумівши цього. Однією зустрічю і декількома рядками переписки заставив жити лише тобою…Хто ти? Скоріше хто я для тебе…невідомо, і ця невідомість мене ще більше закохує в тебе. В тебе такого незвичного, нестандартного і правильного. Таких співпадінь не буває…Але ти…Ти просто виключення з правил…Якби ти сказав – «будь зі мною, залишся»…я б не відмовилась…Ти рідний, з тобою затишно, безпечно. Всі запитують що для тебе щастя, зараз можу сказати – щастя бути з тобою, бути поруч, бути в твоїх обіймах, бути твоєю…Смішно…випадкова дурість, невиправданий ризик і необдуманий чинок – і частинки мене немає. Хочу до тебе…до тебе такого милого і дорого для мене…Лося…Кожного разу коли я пробувала забути тебе, і як тільки це вдавалось ти знову вривався в моє життя. Можливо це доля? Хотілось..А може це просто симпатія, відчуття що ти комусь потрібна…Тобі через місяць стане не цікаво…хм, можливо, але місяць свого щастя нікому не віддам…хочу до тебе, скучила…лише одна фраза перевернула все в моєму житті «а на кого ти мене залишаєш»…цікаво що вони для тебе означали…для мене вони означали все! Люблю тебе!

І знову те ж саме...знову хамтво, і знову біль, розчарування, я пробачала все, надіялась на щирість, на кохання і мрію бути щасливою....я була з тобою щасливою...Безмежно щасливою, але правду кажуть що від кохання до ненависті один крок. І ти цей крок зробив. Я так і не зрозуміла ким я була для тебе, іграшкою для розваг, чи дівчиною, яка тобі сподобалась. Всі що ти казав сам і заперечував...Я не могла тебе однозначно зрозуміти...Ти мене вбивав. Але вбив в мене лише любов. Зараз залишилась лише обіда, біль і розчарування