Коси мої, коси....

Мене звати Юля і я дуже люблю волосся.
У школі, навіть, хотіла стати перукарем. Хлопці приходили до мене прогулювати уроки і я їх стригла татовою машинкою. Зараз би таку стрижку назвали "як у футболістів") Тато не міг зрозуміти, чому леза в його машинці дуже шкидко стають негострими)) Але коли я оголосила, що буду перкарем, то батьки ледь не зомліли від такого вибору їх доньки, що йшла на золоту медаль. Добре, що я мала ще одне захоплення, котре мені подобалось не менше, ніж перукарія і саме воно вподальшому стало моєю професією.
Але волосся я продовжувала любити. Коса в мене завжли була нижче талії.
Після 11 класу (98-й рік) я вирішила, що настав час змін, купила фарбу Престиж-202 номер і стала попелястою блондинкою. Той 202-й Престиж мені дуже пасував. Багато хто питав, що за фарба, я казала. За деякий час ті дівчата мені телефонували і "дякували" - усі чомусь від тої фарби ставали яскраво-жовтими, як курчата.
Фарбувалася я так довго, допоки не помітила, що волосся почало псуватися. Зараз дивуюся, що мої коси витримали десять років катування тим Престижем.
Почала я думати, як волосся рятувати і як раз в цей час завагітніла синочком (2008 рік). Малюватися перестала, темне коріння відростало і вже на шостому місяці я не могла на себе в дзеркало дивитися. Пішла купила собі дві фарби - одну під колір коріння, іншу щось середнє між корінням і кінчиками. Хотіла зробити плавний перехід. Тепер це називається омбре і таким фарбуванням нікого не здивуєш. У 2008 мені відмовили у трьох перкуарнях, сказали, що такого малювання не буває. Довелося самій себе малювати. Вийшло гарно і я була щаслива)))
За вагітність і перший рік декрету я відростила своє волосся. Як тут новий сюрприз - сивина((( і не одна-дві волосинки, а відсотків так 15((( треба було знову в блонд.
Малювала себе сама, фарби були масмаркетівські. Перепробувала, напевно, всі.
І зрозуміла, що далі так моє волосся просто не витримає.
Блонд був з жовтизною, волосся неживе, кінчики пересушені. Зрозуміла, що сама собі ради не дам.
Пішла в один салон - майстер сказала, що силікони - зло, мій шапмунь - зло в кубі. Перейшла на органік - результату 0, волосся взагалі перестало розчісуватися та втратило блиск.
Пішла до іншого майстра. Він мені трошки колір вирівняв. Було гарно....рівно до трертього миття. Потім вся жовтизна почала вилазити.
Пійшла до третього майстра. Я вже розуміла, що без змивки жовтизну не забрати. І йшла з твердим наміром просити змивку. І знову вдалася на вмовляння і зробила меліровку. Навіщо?((((( Частина волосся спалилася супрою і стала білою, друга частина далі жовтою. Заради справедливості скажу, що одразу після малювання волосся було надзвичайного кольору. Але через три помивки я помалу почала перетворюватися на жовто-білу зебру.
І ще я виявилася неготова до того, що мелірування робиться не до голови, а на два пальці від голови. Особливо це помітро у хвостику. Я на другий день коли зібрала волосся, то мені аж зле стало. Виглядало так, ніби я два місяці коріння не малювала(((((
Додам, що кожен майстер завжди наносив мені аміачну фарбу на свю довжину волосся(
Я вирішила, що досить знущань - треба рятувати волосся. Вивчила матчасть. Зрозуміла, чому кокосова олія, яку мені рекомендував кожен майстер, як панацею, моєму волоссю робила лише гірше. Зрозуміла, чим і у якій послідовності треба волосся лікувати. Зрозуміла, що підрізання кінчиків ніяким чином не впливає на швидкість росту волосся. Зрозуміла, чому вилазила жовтизна і тепер знаю, як її позбутися без шкоди. Взнала, як правильно малювати коріння.
І найважливіше, що я зрозуміла - що ніхто з тих трьох, в кого я була, не розбирається на волоссі((
Мої коски потроху відживають і я дуже радію за них))))
Зараз я займаюся тим, що чекало мене 20 років - вчуся на колориста і опановую усі премудрості фарбування.
У моєму блозі я буду розповідати про те, що любить волосся і чого робито не варто.
Буду рада, якщо мій досвід і знання допоможуть ще комусь)