Майже осінь...

Цьогоріч і фрукти достигають раніше, і спека настала ще у квітні. Схоже, що і осінь не хоче дочекатись свого календарного початку.
Йду забирати Дмитрусю з садочка, а під ногами шурхотить вже досить підсохле листя. Та і вечір настає значно швидше, і темрява падає на землю так по-осінньому несподівано о 21.00.
Для мене осінь ніколи не була сумною. Народжена в жовтні, я як риба у воді чуюсь в осінньому світі достиглих плодів, медових запахів і жовтого листя. Листя пахне жовтими грушами. Люди у полі - зайняті, сади - багаті. Пізня малина, агатова ожина, великі круглі сливи. Жменька порічок зав'ялилась на кущі. А горобина цьогоріч зів'яне ще до вересня, бо вже з місяць прикрашає дерева яскравими намистинами. Запах землі, з якої вибираєш великі картоплини. Сухе листя зберуть і підпалять, і сивий димок поповзе неозорими скошеними полями. Пшениця і жито у колосках-косичках, дзвінкі пагони вівса. Усе достигле, налите, готове.
Осінь - час плідності і вдячності. Час результатів роботи, час думок і оцінок. Час особливої романтики. Мені здається, що львівська осінь - чи не романтичніша від оспіваної весни. Цок-цок - невагома на обцасах продефілює бруківкою, наколе жовтий листочок на елегантну туфельку і сяде відпочити у кав'ярні.
Осінь - час строкатого натовпу першокурсників, які, мов метушливі птахи, зграями окуповують бібліотеки, книгарні і величну будову старовинного Університету. Студенти старших курсів ще тільки "розхитуються" до навчання, а новачки наввипередки біжать, захлинаючись враженнями.
Восени багато всього пишеться. багато про що мріється. Для порядку щоразу зітхну, як же швидко минуло літо. А сама і рада. Буде пора золотиста, за нею буде оксамитова, а там - із першими листопадовими приморозками мимоволі почнемо чекати різдвяних див...

Вдень ще спекотно, та вечір щоразу обливає прохолодою. Час побачень. Час, коли хочеться погрітись в обіймах коханої людини. Час поцілунків під жовтолистими деревами.

Вдячна Богові за те, що зустрічаю ще одну осінь в своєму житті. Та нащо забігати наперед? попереду 12 днів чудового літа...