наш чудовий сад.

6 років тому, коли ми з коханим садили у землю тоненькі саджанці і крихітні кущики, то земля була чисто гола, трохи сумнувата, і аж не вірилось, що так скоро щось буде з тих рослин.
а ось тепер приїжджаємо на дачу, а там... вишеньки на сонці виблискують, тоненькі яблуньки і грушки обвішані плодами, аж згинаються; малинки-ожинки дозрівають. Чорна смородина подібна на агати, агруси подібні на опали, порічки - на рубіни, а газонна травичка - на пропилосошений килим. А ще у нашому саду росте білий тутовник, розкішний кизил і особлива гордість нашого татка-садівника - персик. Тоненький персик цьогоріч вже має майже сотню оксамитових плодів! Хай дозрівають, я тамую тягу до всього зелепушного агрусами
Ви колись стригли газон електрокосаркою? цікаве таке відчуття - наче пилососиш дитячим возиком Ой, обережно... сунички! Вимикаю косарку, присідаю і роздивляюсь. Кущик сунички насіявся між травою, ягідки наче пластмасові, 5 штук на кущі. Збираю у жменю і несу малюкам. Хм... а де ж малюки? Так одразу і не побачиш... Дмитрику! Сергійчику!
Кущ порічки заворушився. Заїждені хрумкаючі Бджілка і Їжачочок визирають між гронами ягід. Я розгортаю долоню - ось, дивіться, що маю. Дмитрух порахував, взяв собі три - і побіг бавитись м'ячиком. Рука у нього - на 2 третини моєї. Сюня повільно дрібними крочками підійшов - і нахилив голівку, роздивляючись, що воно таке. Тихенько кажу: "Сунички... їсти... смачно і корисно" - і рожевий ротик торкається моєї долоні, збираючи ягідки всередину. Розкусило, скривилось. Ага, а порічки кілограмами нямати - ніхто не кривиться? Пожувало. Пішло далі до порічок.
Як то - чоловік має посадити сад, збудувати будинок, виростити сина.... в нас чудовий сад, вирощений дбайливими руками нашого татка. І наші двоє (троє?) синів ростуть за прикладом мого чудового чоловіка. А я щаслива коло них.