Різдв'яно--Пасхальне нечуване чудо!!!

Published by Karol in the blog Блог Karol. Перегляди: 797

Вітаю усіх хто читає ці рядки з Христовим Восскресінням! Маю велику радість: через 5 років від одруження я нарешті примирилась в передріздв'яному часі зі своїм чоловіком і тепер перед Пасхою зі свекрами.
Спішу написати ці рядки, хоч сон знемагає мене, проте радість просто розпирає груди...
Я дійсно щаслива, наші діти...ми всі!!!
Невже нема клопотів та турбот?!
Ні, вони є і будуть, інакше не цікаво жити. Проте розвіявся глибокий смуток поруйнованих відносин...
Закликаю всіх, хто має насилля в своїй сім'ї: не терпіть!!! не "пробачайте". Рятуйте себе , своїх дітей і свого насильника. Себе---від фізично-моральної руйнації, дітей від ламання несформованої психіки, насильника від вчинення найбільшого гріха---насилля людини над людиною. Не може бути людина задоволена тим, що чинить насилля над іншою особою. Її суть противиться цьому, визнає зло, хоч зовні для іншого деколи може здаватись, що насильник бездушно втішається зі своїх вчинків.
Допоки насильник має жертву поряд себе---живе з нею "під одним дахом" -- не знаю чи можливо щось змінити на краще.... Думаю з власного досвіду: НІ.
Мій чоловік сказав: я побачив,що ти можеш жити без мене, вмієш дати собі раду, вмієш задбати за дітей, турбуєшся про них...Я не можу без вас. Я живу, але не бачу сенсу... Я хочу бути з вами. Якщо ти погоджуєшся почати все спочатку---я дуже цього хочу і прошу: прийми мене, я сам не прийду насильно, тільки якщо запросиш.
Тепер, коли ми 5-й місяць разом бувають сірі будні і бувають радісні вихідні, які розбігаються з календарем. Є і добрі і прикрі моменти. Є час як тішимось з присутності один одного, і час коли хочемо самоти. Але мій чоловік стверджує: в ті моменти, коли він дратується на мене, і йому знову хочеться ВЖЕ ДЕКОЛИ вдарити --- зупиняється через пам'ять про те, що можу піти ( я і двоє дітей) знову від нього і знову він буде сам. Каже, що добре роблю, коли мовчу і виходжу в іншу кімнату, ( раніше навіть не намагалась це робити!). Спершу ходив за мною, намагався "дістати"---результат===0, тому перестав, продовжує викрикати з іншої і затихає. В скорому часі іде, найчастіше Перший миритись. Це дійсно ЧУДО! Для нашої сім'ї, для наших дітей!
Хочу подякувати всім, хто став Божим знаряддям в допомозі нашій сім'ї: @Ligymunka Анничці та її сім'ї, жертвували своїм часом, силами, сном, речами, фінансами та іншим....Яка організувала допомогу для нас серед різних сфер життя....
Всім форумлянам за добрі вчинки милосердя: за кожну гривню, іграшку, одяг, взуття, ліки, побутові речі, їжу....За слова підтримки і розради.....
Без Бога та Вас усіх --- Його дітей--- не сталося б світлого Воскресіння в нашій сім'ї.
Хоч і досі мій чоловік сердиться на Анничку за те, що "нас розвела", проте я її сім'ю уявляю рятівним човником, який приплив до нашого зруйнованого сімейного гнізда. Насправді посивіле волосся моє і мого чоловіка свідчить про те, що гніздо руйнувалось до самих основ...Але ВОСКРЕСЛО !
І я з радістю сповіщаю Вам про це!
Не упустіть Ваш шанс порятувати Вашу сім'ю чи сім'ю знайомих Вам людей від насильства. Робіть це сьогодні. Просто встаньте в годину, коли насильника нема поряд і залиште тимчасово "гніздо". З власного досвіду: збудуєте нове справжнє гніздо. (Маю на увазі виїхати на якийсь час фізично з житла так щоб насильник не знав, де Ви є. А повернутись має він, має Вас знайти. Жити можна вирішити після де.)
Від чоловіка я пішла----він же прийшов до нас сам.
За рік окремого життя я зрозуміла свої помилки. Думаю, що ще багато маю зрозуміти, але і та частина є дуже вагомою щоб викликати руйнування відносин. Завжди винні двоє, це істинна. Винні в тому, що не стараємось будувати відносини і їх берегти.
Запам'яталась фраза переказана Анничкою: твоє особисте щастя і настрій не має залежати від погоди в твоєму подружжю. Це насправді так, хоч як абсурдно на перший погляд не звучить... Потрібно навчитись ставити певний бар'єр між собою і проблемами, які виникають. Все можна вирішити, лиш мати бажання і час для цього. Гірко як час втрачений, як відходить хтось, з ким не примирились, кому не допомогли примиритись.
Наша сім'я стала свідком подоланого насилля, свідком Любові Бога і людей!
Ligymunka, vitek, Oriana та 10 іншим подобається це.
  • олюся_зі_львова
  • algo
  • Karol
You need to be logged in to comment