Свій фронт. Прошу пробачення.

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 740

Відписавшись у коментарях в щоденнику Мар'яни - Пупсика, я подумала, що може, мені буде легше, якщо я все ж перестану мовчати в неті на тему Майдану. Та якого Майдану, хайбигрець, на тему України, бо ж наша доля, а не лише доля Героїв Грушевського визначається сьогодні. Стала дописувати. Перестала вимикати трансляцію.
Перестала дописувати в "праздных" темах.

Пробачте мене, слабачку. Не можу я ПОСТіЙНО, неперервно слідкувати і думати лише про одне. Я мушу хоч би віртуально переключатись - і для того часом буду писати в "глупі" теми. В мене троє дітей, з якими справлятись самій можливо лише на позитиві. В мене презентація книжки, до перекладу якої я долучилась, завтра. В мене на наступному тижні суд з приводу дрібного локального беззаконня чиновників (і якщо я з допомогою мого юриста той суд виграю - хай це буде ще одна мікроперемога ЛЮДЕЙ). В мене Віруся, про яку я дуже хочу зняти домашнє відео - і ніяк не можу, бо не можу говорити. А вона - росте. А вона - кліпає синіми очками, нагадуючи мені, що вона ніколи вже не буде така малюсінька і що треба ловити момент.

будучи медичною сестрою, будучи патріоткою, я з розуму сходжу від усвідомлення свого місця і своєї ролі у Києві. Будучи в принципі людиною, яка звикла пертись поперед батька в пекло особливо ЗАДЛЯ ТАКОЇ МЕТИ - часом відчуваю ледь не роздвоєння особистості.
будучи мамою грудничків і однієї старшенької розумненької дитинки, яка дуже потребує моїх сил і уваги, я мушу боротись на своєму крихітному щоденному фронті. Мій генераторчик не має права сісти, бо моя енергія потрібна зараз конкретно 4м особам. Дайте таблетку. Тобто, зрозумійте, чому я щось десь пишу окрім головної теми. Я не осторонь, я весь час тут.
  • Virchuk
  • сніжна
  • Kviten
  • Ligymunka
  • Shatenka
  • Pavonia
You need to be logged in to comment