Троє хлопців, двоє дівчат :)

Облилась я чаєм - ну прям з голови до ніг. Ще і Віруся нямцяє так солодко, спокійно і правильно

правильно прикладена і тихо сидить - ми того ще лишень вчимося

- і ніде так одразу не підеш... сиджу мокра, в кімнаті +18, чай і в горнятку-то вистигав швидко, а на моєму халаті - і взагалі - миттєво. Нахиляюсь, цьомаю Вірусю в запашні пушинки (пахне суничками, чесно-чесно!). Кажу їй у крихітне велюрове вушко: "Раз через тебе я ще маю сидіти на місці, то давай, Мурашко, грій маму" - і міцніше притуляю до себе. Яке воно теплесеньке... в тих немовлят тепло взагалі - променисте якесь. Просвічує наскрізь, прогріває.
Новини по телевізору закінчились, йде реклама соку "Садочок" з тим їхнім мегакласним їжачком. Сергійко тицяє солодким пальчиком в екран: "А таке??" ("що це таке?") Кажу йому: "то їжак". "Зізяк?" - недовірливо перепитує Сюня - і роздивляється себе: ручки, ніжки... висновок, голівонька заперечно хитається так, що малюк ледь втримує рівновагу: "аГійко - а зізяк" ("Сергійко - не їжак"). Не втримуюсь, порскаю сміхом, яке ж воно потішне! Віруня відпускає груди і набубуськано дивиться синіми очками: а чи не з мене ржуть? Я бігом біжу перевдягатись, поки вона не згадала, що вечеря ще не закінчилась
НеЇжак тим часом біжить на кухню, де татко і Дмитрик займаються математикою. А саме - починають додавання. "Два олівці і чотири ручки" - розкладає татко перед синочком для наочності. "Скільки разом?" "Разом - шість", - відповідає Дми і зосереджено записує приклад в зошит: 2+4=6. Тато гладить пелехате попелясте волоссячко мого Бджолика солодкого - і викладає перед ним вже якийсь посуд.
Люблю наші вечори разом. Коли кажуть приказку "в тесноте, да не в обиде" - перше, що приходить в голову - це як ми всією сім'єю обідаємо чи вечеряємо на нашій маленькій кухоньці. Одного разу Дми в темряві перед сном попросив татка розповісти казку про теремок. А коханий мій подумав - та і розповідає: "Жили собі мама і татко в однокімнатному теремку. Коли то одного дня пролітає повз Бджілка і каже: "Терем-теремок, хто в теремі живе?"" - і так про поступове заселення теремка Бджоликом, Їжачком і Мурашкою. Класно придумав. Чудовий в нас теремок, буде колись і більший, ну але і цей нам теж підходить і жоден ведмідь нам на дах не сяде, бо ж на першому поверсі живемо.
З кухні пахне смаженою картопелькою. "Їсти?" - питає Сергійко. Ну, ходи - їсти. І ми заходимо: я вже у сухому халаті, неЇжак, дівчиночка моя незмінно в мами на ручках. Тим часом татко думає, що б іще порахувати - і ідея приходить миттєво: "Дмитрику, а двоє дорослих і троє дітей - то скільки?" Дми хмурить акварельні рисочки брів. "Що?" - перепитує. "Ну, от в нас - двоє дорослих і троє дітей. Скільки це разом?" Синочок озирається і каже: "Ні. Троє хлопців. Двоє - дівчат. Разом - п'ять."
Ех, тату, тату. Ну як же ти забув, що Дмитрик у нас теж вже дорослий