ви просто - будьте
Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 722
Віруся - моя шоста вагітність. У мене не було абортів. Були сумні історії на малому терміні. Яких було достатньо для того, щоб цінувати дрібне життя. Для того, щоб в холодному поті серед ночі мріяти тільки щоб вона у мене лишилась - коли в нас на 6 тижні була мазанина, а потім - тривала загроза.
Зараз, коли доця - міцне, здобне немовля, її можна схопити, нікому не віддати. А от коли істота розміром з горошину розмірковує в тебе всередині, чи то лишитись чи то піти назад - туди, де Він зберігає найдорожче, щоб дати тим, хто заслуговує... от тоді, як її втримати?
Те, що ти лишилась - диво. І потім теж було багато див. Та всі їх я памятаю і не сприймаю як належне, а цілодобово дякую.
Коли почались регулярні болючі перейми у 25 тижнів, я взяла Вірусю - у животі - обома руками і тільки просила знов, щоб вона лишилась. Я знаю, чому вона кілька разів сумнівалась, чи приходити до мене, чи ні.
І думаю, що лишилась вона - авансом. Дякую, Господи, я постараюсь виправдати очікування.
Мої дітки, я так вас люблю. Не як гарні іграшки, не тому, що вашими досягненнями можна пишатись і подумки зараховувати ваші перемоги до своїх. Не тому, що ви подібні на мого коханого чоловіка. Взагалі - не "тому" і не "для того".
Дітки - всі, що в мене є, і всі, які ще будуть, - знайте, що всі ви бажані і всі - очікувані. І хай би хто завгодно говорив що завгодно, та у цьому світі зі мною ви не пропадете
Як часто я чую "та вони ж навіть "дякую" тобі не скажуть ніколи". І не кажіть, дітки мої. Не дякуйте мені, це я за вас дякую Богові. Просто будьте. Це так багато
You need to be logged in to comment
