Всьо було файно поки....

В донечки був випускний в садочку і після урочистої програми діти 3 години шалено ганяли, стрибали на батуті , бавилися в дитячому центрі . Діти були неймовірно щасливі
Цікаво було бачити, як вони домовлялися між собою і по черзі ділилися машинками на колесах, яких було лише дві на 30 дітей, дівчатка возили хлопчиків, хлопці дівчаток ... Ніхто не сварився , не влаштовував істерик і всі файно бавилися ....
Дивлячись на тих дітисок, я отримала море позитиву. Пригадала своє шалене дитинство і те, як я гасала, лазила по деревах, ходила босою по воді і по траві, з"їжджала з цілої скирти сіна на дупі і ще цілу купу всіляких дитячих пригод...
Аніматори- святі люди для мене . Витримати весь день в такому ритмі, то вдома вже можна вішати табличку " не чіпати " ...
Я дякувала Богові, що моя донечка ходила в садочок , тому що у неї буде море позитивних спогадів і перші колежанки і перша симпатія і перший вальс

Всьо було файно поки не прийшли батьки ....

Для мене дорослої такі моменти, коли хтось кричить на дитину поряд зі мною завжди болісні .... Можливо тому, що мої батьки вміли зі мною домовитися без крику, а може через те, що не можу захистити чужу дитину ......
Коли чуєш на вухо : " стань я сказала... " " стань я сказав , бо нема часу... " , то аж язик свербить запитати : " на вас так само кричали в дитинстві ???"

Я також кричу на своїх дітей , але тоді коли є реальна небезпека , що може впасти , чи коли моя дитина агресивно себе веде , чи коли б"ються між собою .... В інших ситуаціях намагаюся домовитися , якщо поспішаємо чи не встигаємо , то пояснюю, що потрібно швидко тому що....

Двоє хлопчиків плакало в куточку, тому що їхніх батьків не було .... Пояснити дитині, що мама і тато вже на підході і що зараз вже буде тут поряд зовсім непроста справа . І неважливо скільки років дітям 3 чи майже 6 , страх залишитися самому є дуже сильним. Особливо якщо мама чи тато запізнюються невперше....
Мій чоловік дотепер пам"ятає, що мама, яка працювала до 20 год вечора забирала його останнього і він кожен раз молився сидячи на підвіконнику , щоб мама прийшла ....

Можливо більшість з тих батьків навіть не задумуються і не зауважують, як реагують їхні діти в той момент , як посмішка і радість раптово перетворюється на сум і байдужість .... А потім ми дивуємося чого стільки розлучень, чому так важко будувати стосунок .... чому діти виростають такими ? а діти є дзеркалом - нашим найточнішим дзеркалом

А ще діти є великим даром Бога для нас. Діти нам не належать, вони наповнюють нас любов"ю, посмішками , радістю , обіймами і час коли вони є маленькими є найціннішим і найкращим часом нашого життя !!!

Просто любімо своїх дітей- це найважливіше !!!